Софія Любчич. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У неї було дві хвилини, щоб відкрити браму часу. Сяйво місяця пробивалося
крізь хмари, коли Елеонора стояла посеред руїн Храму Семи Ключів. Тримаючи
у руках уламок зоряного кристалу, за який вона так боролася, оглядала околиці
місця: дракони кружляли над містом, вогонь із їх пащ проникав у кожне дерево
дедалі більше.
— Швидше, Елеонора! — вигукнула ельфійська воїтелька, кидаючи дівчині
останній із семи ключів.
Вона вставила його у стародавній механізм. Мало надії, що він запрацює. Час
— той, якого майже не лишилося у Елеонори — стискав легені і змушував
сердце битися з шаленою швидкістю. Навколо ревіли вітри, а земля тремтіла.
Стіни замку почали руйнуватися, атмосфера ставала напруженіше. Здавалося,
що вона не встигне.
Залишалося 20 секунд.
Кристал палахкотів, усе тріщало від напруги. Полум'я підбиралося під
самісінькі ноги. Удар блискавки розколов небо і брама розчинилася — героїня
кинулася вглиб сяйва. Вона не знала чи повернеться. Але знала — ще є надія.
Адже навіть 2 хвилини — вічність, якщо використати їх правильно.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
