Поділитися:
Мазурик Алла
Яскраво світило сонце,веселка перевеслом повисла над ставом,дрібненький дощик стікав по склі військової машини,легенький вітерець лопотів мокрими листочками клена,під яким стояли двоє закоханих-військовий і його дружина. Ще мить назад вони раділи зустрічі,та голос в трубці телефона повідомив про термінове повернення в частину.
     У них було 2 хвилини,щоб намилуватися один одним,щоб наобійматися,щоб потонути в очахідної людини, щоб насмакуватися ніжними поцілунками,щоб запам’ятати кожну рисочку на обличчі,щоб запам'ятати стукіт сердечок ,який бився в унісон,щоб занурити пальці у волосся і прогладити по голові,пригорнутись до грудей і ,затамувавши дихання ,вслухатися ,як б’ється серце коханого,відчути тепло рук і тихо прошепотіти: «Тільки не плакати. Все буде добре. Я повернусь». У відповідь почути: «Я тебе кохаю,я тебе чекаю,повертайся живим. Хай береже тебе Бог».
     Вона не відпускає його,а він має їхати. З болем ,сумом і сльозами в очах вони прощаються. Він сідає в авто і їде... А вона ще довго стоятиме на дорозі,дивлячись йому вслід...

                                                                     

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up