Софія Бондар. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У мене було 2 хвилини, щоб врятувати життя людей. Чомусь на медика покладають усі зусилля та віру, але не розуміють, що від нас залежить не все. Я пам'ятаю ті руки в крові і той запах запеченої плоті, ті уламки ракет і хрип побратимів.
Той день став одним із найзапекліших. Я втомилася ходити на могили. Я хочу гуляти у парку, а не приносити квіти побратимам. Якби все залежало від мене — я зробила б усе, щоб зберегти те життя. І скількох я не ховала — частинка мене йде разом із ними. Мою біль не розуміють інші люди... Та іноді й я себе не розумію. Мені сняться дивні сни, чи я вже просто десь у небі літаю — разом з янголами свого сина. Чи то мої примари.
Я так благала у долі сина. І вірила, що в старості не буду я одна. Але, напевно, я — гідна мати, що виховала званого Героя. Проте мені всі ті нагороди, листи пошани й медалі не повертають сина. Я вірила у долю та в Бога. А доля зрадила мене. Залишився тільки вірний Бог. Молюся Богу про одне: щоб ще прожити на цьому світі. Щоб побачити радість у людей. Але смерть, напевно, краще знає. Її не шкода вже нікого. Вона забула про любов. Та я все ще пам'ятаю. І свого сина. І любов.
І все ж таки життя це не про смерть. Життя це про гідний приклад, про рідну землю. У мене було 2 хвилини, щоб зрозуміти свою місію та цій планеті...
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
