Дарія Поліщук. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Вечір вівторка. Надворі лютий, темно і холодно, хочеться потішити душу і шлунок. Це відчуваю я і мій дворічний син. Він безперестанку повторює «укти», а на його мові це означає фруктове пюре. Я мало коли можу встояти перед цим голосочком, тому накидаю на плечі пальто, натягую на голову шапку і прослизую ногами в уггі. Я забігаю у невеличкий продуктовий магазин через дорогу буквально перед самим закриттям. У мене було дві хвилини, щоб добігти до відділу з дитячими пюрешками, щось вибрати і розрахуватись. Але на щастя я добре знаю цей магазин, тож швидко знаходжу яблучно-персикове «Чудо чадо» і йду на касу.
«Від вас так гарно пахне», – каже молода жінка-касир, коли я кладу пюре на прилавок.
«Ого, ви прям почули. Я буквально трішечки на руку бризнула. Це мені чоловік подарував на день святого Валентина», – відповідаю я, збадьорена компліментом.
«Так, я дуже добре відчуваю запахи», – каже вона.
«То може ви вагітні?», – кажу я жартома, хоча мені зовсім не притаманно точити ляса із продавцями в магазині.
«В мене не може бути дітей, – відповідає вона із невиразним обличчям. – З вас двадцять одна гривня».
З кривою усмішкою на губах, яку там намалювало лихе, що потягнуло мене за язик, я кажу: «Ось 50 гривень. Решти не треба.» Я вибігаю з магазину і розумію, що наступного разу доведеться пертись в АТБ за два квартали від дому.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
