Найкращі вірші про очі і кохання, які зачарують вас з першого погляду

Кожен з нас хоч раз у житті замислювався над тим, що ховається за поглядом іншої людини. Очі здатні передати безліч емоцій – радість, смуток, любов, ненависть. Вони можуть бути як джерелом натхнення, так і причиною страждань. У цій статті ми зануримося у світ поезії, щоб відчути всю гаму почуттів, які викликають очі, і знайти відповіді на вічні питання про людську природу.

Вірші про очі українських поетів

Українська поезія – це безмежний океан почуттів, у якому особливе місце займають вірші про очі. Українські поети, від класиків до сучасників, з неперевершеною майстерністю передавали у своїх творах глибину погляду, яскравість образів і багатогранність людських емоцій. Очі в їхніх віршах – це не просто фізична деталь, а дзеркало душі, вікно в світ почуттів і мрій. Давайте разом зануримося у цей поетичний світ українських віршів про очі і відкриємо для себе нові грані рідної лірики.

Про очі

В реальнім царстві дня і ночі,
Де справно глузд над світом править.
Ще тільки очі, тільки очі,
Єдині очі кажуть правду.

Крізь безголосся, крізь мовчання,
Крізь грати слів і пересудів
Відвертістю, немов мечами,
Ще пробиваються до суті.

І не рятують маскаради,
І хай вуста белькочуть інше –
Вони всесильно-безпорадні,
Вони яке – святі і грішні,

Вони над ницістю регочуть,
Вони умовності ламають,
Бо тільки очі, тільки очі
Престижних масок не вдягають.

І хай тремтить лякливий розум,
І хай боїться потрясіння –
Крізь очі в нас заходять грози,
І землетруси, і прозріння,

З очима важко розминутись,
В них – струм оголеного болю...
В цій правді можна захлинутись –
Ну відведи, благаю, погляд!

(Олена Матушек)

Очі

А ти бачив в житті бодай раз

Як від сонця блистіли зіниці?

Якщо бачив, то, певно, віддаш

Що завгодно, щоб ще подивитись.

А тепер уяви-но собі,

Що ти щиро кохаєш ці очі.

То всі інші для тебе чужі

І лиш рідні ти бачити хочеш.

А тепер лиш подумай на мить,

Як ці очі на тебе дивились,

І та ніжність, що в кожнім бринить,

Лиш для тебе на світ породилась.

Скільки горя і радості стерпить

За янтарним екраном очей,

Таке бажане кожному, серце?

І для мене жаданий трофей...

Скільки болю я ще в них побачу-

Стільки щастя покажуть мені.

Сотні раз їх готова пробачить,

Сотий раз я їх бачу ввісні.

Очі кольору пряного чаю

Із відливом духмяних трав,

Я вас, мабуть, із тисяч впізнаю,

Із мільярдів розгублених пар.

Стільки характеру, стільки сили!

Ви дивились на мене завжди,

Мов на щось невимовно красиве,

Мов на вістку страшної біди.

(vasylenko .ko)

У війни такі потворні очі

У війни такі потворні очі

змішані зі склом розбитих вікон,

з блиском найжахливішої ночі.

У війни такі потворні очі…

Хто їм стільки страхоти дає без ліку?

То не очі, то суцільні кулі!

То не гомін, то дитячий плач

на крилі підбитої зозулі!

То не очі, то суцільні кулі.

У війни нема слова «пробач».

Визирають з-попід брів і попелу,

розгортають бурю попелищ.

У війни нема любові й спокою.

Визирають лиш з-під брів і попелу

люті очі звірства і вогнищ.

(Юлія Оліяр)

У кого які очі

У зелен-барвінку очі блакитні

І жовті вони у ромашки,

А у волошки такі сині-сині,

Фіолетові ще у фіалки.

А бузкового кольору очі в дзвіночків

Та у півників тих, що край поля.

Наче хвиля морська - мої очі,

Такі дарувала вже доля.

(Неоніла Володимирівна Гуменюк)

Дует

Очі бачать леді,

Щось ,відносно, гарне.

Серцю не до меду,

Серце каже: "Лярва".

Все! Мені вже досить

Кривизни дзеркал.

Очі спокій просять,

Серце просить ґвалт.

Душу заспокою,

Пригублю вину.

Серце хоче волі,

Зору не до сну.

Як мене впізнаєш

Серед тисяч люду?

Очі відшукаєш,

З серцем важче буде.

(vasylenko .ko)

і люди і очі і води і зорі і там

і люди і очі і води і зорі і там

де звук розпашів на зеленому вовчому морі

немає нікого хто вивів би голосно сам

дієзи й бемолі зараза дієзи й бемолі

і зливи неначе прищі на брунатному тлі

марудні й понурі як джинси на тілі декарта

і вже голоси мої з неба судомні як кварта

зринають в долоні розмірено як дриглі

зимуємо разом і по фіг каштани цвітуть

кобіти і ноги дими і пропалені скельця

розбризкана навпіл із пляшки сумна каламуть

до серця доходить зараза доходить до серця

жує сентименти випльовує міражі

кохання й масарство макартні або маріконе

на бархатній бойні нічого не важать ножі

лиш люди і очі і води і зорі і коні

невже повбивав би невже постелив би зерня

в розмірену й теплу розлиту по вінця гидоту

лиш тіні зараза минають холодні на дотик

і знову ображено дивляться в очі коня

(Іван Андрусяк)

Вірші про очі дівочі, такі щирі та ніжні

Дівочі очі – це символ чистоти, ніжності та безмежної краси. Поети з давніх часів оспівували їх у своїх творах, порівнюючи з зірками, квітами, краплинами роси. В їхніх віршах ми знаходимо безліч образів, які допомагають нам зрозуміти, що відчуває поет, дивлячись у ці чарівні очі. Давайте разом насолодимося цією поетичною мандрівкою і зануримося у світ ніжних і щирих почуттів у віршах про жіночі очі.

Глянь їй в очі!..

Глянь їй в очі! — Пишні вії,
Мов озера, обгорнули,
Де блищать живі надії,
Де страждання потонули.

Глянь їй в очі! — Наче в морі,
В широтах багатоводних,
Огоньки — небесні зорі
Загорілися в безоднях.

Глянь їй в очі! — Таємнича
Згага щастя, згага волі
В їх розлита, і обличчя
Сяє в дивнім ореолі.

То красою в дивні очі
Провелися паралелі
І холодної півночі,
І південної пустелі.

(Григорій Чупринка)

Твої очі

Твої очі як озерця.

В них скупатися б мені.

Поплисти б до твого серця

і пірнути в глибині.

Твої очі як віконця

найдобрішої душі.

Бачу в них промінчик сонця

крізь барвисті вітражі.

Цей промінчик зігріває

мене щастям і теплом.

Аж душа моя співає

в боротьбі з одвічним злом.

Твої очі як віконця,

у яких журба і сміх

обнялись, як дощ і сонце,

й зрозумілі є для всіх.

(Володимир Білас)

Наскільки закохався в ці очі?

Наскільки закохався в ці очі?

Цей сміх забути не можеш

Цю постать ти бачиш в пітьмі

Навіщо кохав, розкажи!

Чому вона сниться тобі?

Ти ж сказав що забув

Всі ці ночі

Боявся згадати чи може

Сльози на очі пролив

Ти хотів бачити радість

А побачив тільки сумні

Очі які ти кохав

І ніколи не забував

Хоча боляче було тобі

Ти готовий був всім розказати

Що більше без тебе не можу

Але ці слова лиш у ві сні

Здавалися дуже реальні

Тепер ти не знаєш куди

І для чого не знаєш ще досі

Для чого кохав ти не знаєш

Бо був немов наркоман

Крім тебе не бачив нікого

Та буває таке у житті що людей розводять шляхи

(Бордусь Дмитро)

Очі дівочі

Ой очі, ви очі - очі дівочі,
Де ж ти дівчино, де їх ти взяла?
Чи твоя мати наворожила,   
Коли ти  під серцем у неї була.

Як гляну  в очі, ті очі дівочі,
В озерця голубі яснії два .
Мені не заснути вдень, а ні вночі,
Бо серце моє навіки взяла.     

Ой, ти дівчино - чарівная квітко, 
Ой, ти дівчино - мене пожалій!
Не рани серце. Милая пташко! 
А ласкою душу мою ти зігрій.         

ЇЇ оченята , зорями сяють,
Дивлюсь  в них, та й того не боюсь,
Що скоро в цих глибоких озерцях,
Мабуть, що в них я, мабуть утоплюсь.

(dashavsky)

Жіночі очі - справжній океан…

Жіночі очі -  справжній океан:

То Тихий, то Північно-Льодовитий...

То радістю, то смутком оповитий;

То штиль в них, то -  буремний ураган...

А часом, в тих очах ятриться сум,

Безмежний біль, зневіра й безнадія.

Гірка сльоза тече по їхніх віях,

В бурхливому потоці вічних дум.

Ті очі - дивовижний буйноцвіт:

Зелені, карі, сірі, волошкові.

В очах жінок журби сховався світ

І цілий всесвіт ніжності й любові...

(Юрій Цюрик)

Вірші про очі коханого, написані від щирого серця

Кохання – це одне з найсильніших почуттів, яке надихало поетів на створення прекрасних творів. Очі коханої людини стають для поета об’єктом обожнювання, джерелом натхнення і втіленням усіх мрій. У віршах про очі чоловіка ми знаходимо глибокі почуття, щирі зізнання і нескінченну ніжність. Давайте разом зазирнемо у ці поетичні серця і відчуємо всю силу кохання.

***

У кадрі сну на плівці ночі,
Мов світлотіні нереальні,
Твої прийшли до мене очі –
Такі чужі, такі жадані.

Жагуча мить, хмільна неправда,
Луна, озвучена чеканням...
Сміється розум –Чесно радить
Душі звільнитись від кохання.

Кайдани слів і поговорів,
Себе від себе ніде діти:
І дві зорі згоряють з горя
По двох роз'єднаних орбітах..

Тому крізь темні хащі ночі
У душу, клопотами скуту,
Твої прийшли до мене очі
Сказати щось. А що – не чути...

(Олена Матушек)

Твої очі

Твої очі розкажуть більше, 

Аніж сотні, мільйони слів, 

Серед сотень і тисяч інших

 Твої очі такі одні.

Твої очі, то зорі ясні,

Що освічують шлях вночі,

Твої очі, то гори високі,

Що так важко сягнути їх.

Твої очі - сонце яскраве,

Що із зливи в душі сумній,

Творять веселку яскраву,

Що дарує світло усім.

Твої очі , то блискавки спалах,

Твої очі озер блакить,

То вогонь душі твоєї,

Що так тішить усіх й веселить.

(Marianna Rainbow)

Твої очі

Твої очі –

Кольору вранішнього неба…

Твої очі-

Сині зимові ночі…

Твої очі-

Так мені треба…

Що я без тебе?

А ти?

Ти без мене…

Розлучають нас невідані дороги,

Сердець на відстані тривоги…

В темній залі-

Стигне бал…

А я так хочу,

Щоб ти мене украв…

Не мила музика мені-

Одній без тебе…

Злітають перлами слова-

Чи я з тобою?

Чи сама?

В ошатній сукні-

Душить шовк …

А ти пішов…

І раз по раз то стигне ,

То нестерпно біжить час

і не для нас…

Колючками розбивсь кришталь-

Зими морозна є вуаль…

Так жаль…

(Тіна Карабанович)

Твої зелені очі

Я так дивилася в твої зелені очі,
Ти вже давно ховав від мене погляд,
Ти говорив зі мною дні і ночі
Так само швидко, як ішов твій потяг.

Я так хотіла бачити безодню, 
Хотіла доторкнутися до рук,
Хотіла, але рівно до сьогодні,
Ще до кінця непережитих мук.

Я просто звикла бути наодинці, 
Мені не хочеться уже твоїх  очей, 
Я довіряю ручці і сторінці,
І наче камінь з втомлених плечей.

Ти не пиши, я напишу без тебе,
Ти заспівай, твій спів ніжніше арф,
І не читай, що я пишу про небо,
І не питай, що є в моїх думках.

Ти так дививсь в мої зелені очі,
Ти не відводив погляду від них,
А я промовила, що я уже не хочу,
І музикант в тобі раптово стих.

Я просто звикла, що завжди одна,
Ти просто втратив, сам того не знавши,
І я ловила погляд твій без дна,
Й так не хотіла рук твоїх, як завше.

(Кліо)

Твої очі

В задумі часто ти сидиш,

Проте в очах думок безмежжя.

Підведеш погляд на мить лиш,

А вже мені тепліше й легше.

Ми разом вже немало літ

Й достатньо погляду в розмові.

В твоїх очах надії світ,

Джерела ніжності й любові.

Я бачу в них вогонь палкий,

Яким пронизуєш всю душу.

Щиро вдивляюсь в погляд твій,

Бо хочу цього, а не мушу.

(Коток Оксана)

Найкращі вірші про блакитні очі

Блакитні очі здавна вважалися символом чистоти, вірності і безмежної глибини. Поети, зачаровані їхньою красою, присвячували їм безліч прекрасних віршів. У віршах про голубі очі ми знаходимо різноманітні образи, які допомагають нам відчути всю красу і загадковість блакитних очей. Давайте разом насолодимося цією поетичною колекцією і відкриємо для себе нові грані з віршами про очі сині.

Блакитні очі

Ти подивись в мої блакитні очі
У них ти знайдеш спокій чи журбу.
Їх згадувати будеш ти щоночі
Немов тобі наклали ворожбу.

Блакитні очі, мов глибоке море.
У них безмежна сила ожива.
Як світло можуть сяяти прозоре
Або всю біль сховає темна глибина.

Ти подивись, що саме ти побачиш?
На що чекає погляд цей тебе?
Ніколи вирій цей не передбачиш
Він загадку в собі завжди несе.

Безмежні, вільні очі ці дівочі.
В них трішки божевільної снаги
Немов завжди сказати чогось хочуть.
В них міць і сила невгамовної жаги.

(Інна Карауш)

Її очі важко з чимось порівняти

Її очі важко з чимось порівняти,

То вони схожі на небо

І в них так хочеться літати.

То вони схожі на море,

В якому важко потонути.

Інколи просто схожі на себе,

Від яких погляду не можна відвернути.

В них закохатись легко,

Але ніяк не можна розлюбити,

Ці голубі чарівні очі

І не одному не дають в цім світі жити.

У них ти поглядом зайдеш

І з них не можеш вийти.

Ти все віддати на світі ладен,

Щоб тільки з ними залишитись.

Твоє життя вони змінили

І лиш з тобою залишились.

Не відпускай той погляд щирий,

Бо лиш тобі вона життя віддала,

І свої очі лиш для тебе відкривала.

(Дана Кремінець)

Сіро-блакитні очі

Крига зі снігом - брат і сестра

Взяли мене за брата.

Саван грудневий накрив поля - 

Смерті солодка вата.

В білих паперах зима зберегла

Кожного з мого роду.

Разом із ними учасником став

В серці зими походу.

Тиша нічна, крижаний туман,

Падає сніг нечутно.

Більше немає брехні й оман -

Все оголяє сутність.

В вирі свавільнім, у серці пітьми,

Спогади тануть про осінь.

Вітер моє накриває лице,

Ніби твоє волосся.

Я помолюся за темну ніч -

Хай би тривала вічно.

Ранок небажаним гостем прийде,

З теплою сонця піччю,

Хмари не втримають, їх порве,

Ніби зотлілі стяги.

Після хурделиці золоті

Промені долу ляжуть.

Очі примружити сніг звелить,

Спалахів іскр снопами.

Обрій віддалений затремтить

Білими міражами.

Може від сяйва на очах

Виступлять краплі солоні.

Промені ніжно обличчя торкнуть,

Ніби твої долоні.

Доки не тане глибокий сніг,

Поки не вкрився гаром,

Я уявляю різдвяний сміх,

З чашки глінтвейну пару.

Вулиці, вкриті снігом дахи,

Прибрані чисто доріжки,

Руки дитячі в своїх руках,

Срібні оленячі ріжки.

Сплять у вертепі мати й маля,

Міниться ніч вогнями,

Рідних, що в серця обіймах завжди,

Час обійняти руками.

Можна радіти простому життю

Стільки, скільки захочеш.

Можна дивитися досхочу 

В сіро-блакитні очі.

(Максим Сальва)

Блакитні очі жовтий комірець

Блакитні очі, жовтий комірець,

Коса жіноча зійде нанівець,

А діти неба скачуть на коні,

Шукають миру, миру на Землі. 

А що ж чека їх, Господи боронь!

Хоча би хтось та протягнув долонь 

І просто неба часточку душі 

Відкрийте, люди, ми ж вам не чужі…

Там, як дуби, стоять іще діди, 

Вони ж повік не вклонять голови

І їх сини ще б’ються у вогні 

За мир і спокій на своїй землі!

(Олександр Кармишев)

Блакитні очі, твої

Дивлюсь я на море,
Сповнене краси,
І згадую одне -
Блакитні очі, твої.

Дивлюсь я на небо,
Де літають літаки,
Нагадує мені воно -
Блакитні очі, твої.

Дивлюся на волошки,
Хочу подарувати їх тобі,
Бо нагадують вони -
Блакитні очі, твої.

(Алекса Кіраль)

Блакитні Очі

В її очах моїх небес блакить, 

Ранкові сніжно-білі хмари,

Прозоре море ледь шумить,

Об скелі хвиль легкі удари.

В її очах моїх вітрів свобода,

І капель дощових журливих,

Ясніє в них ця чиста врода,

Зіниць глибоких і щаливих.

В її очах моїх віршів кінець,

Блакитні, найсвіжіші квіти.

І ритми від важких сердець,

Скажи мені як не зомліти?

Присвячено найпрекраснішим Блакитним Очам.

(Максим Стаськів)

У неї – блакитні очі

У неї – блакитні очі
( Позаздрили б небеса!)
І погляд її лоскоче,
Неначе морський пасат.
Розтоплює серця кригу,
Лікує усе, що болить.
Та жінка,- неначе книга,
З якою прекрасна мить!
Весела і безтурботна-
Всіх радує та бадьорить!
Одвічну її самотність
Сховала очей блакить…

(Володимир Присяжнюк)

Красиві вірші про карі очі, сповнені загадковості

Карі очі – це символ загадковості, пристрасті і магнетизму. Поети, зачаровані їхньою глибиною і виразністю, створювали прекрасні вірші, в яких карі очі ставали об’єктом обожнювання. У віршах про очі чорні ми знаходимо безліч образів, які допомагають нам відчути всю силу і привабливість карих очей. Давайте разом зануримося у цей світ поезії і відкриємо для себе таємниці карих очей.

Я пам’ятаю твої карі очі

Я пам’ятаю твої карі очі
Які я бачив у своїх снах щоночі
Які я бачив у всіх чужих очах
Але про ті не міг забуть ніяк.

Я люблю ті очі щирі, незрадливі
Які непокоять мене увесь час
Очі чисті як кришталь
Зіниці немов брунатний христаніт

В таких очах можна потонути
І очима не змигнути, як закохаєшся.
Але ті очі увагу ту на мене не звертають
Вони лише в турботі як перла у болоті
Марніють вянуть засиха

А я лише сиджу собі чемненько
І потопаю в тих каштанових очах
Хоча надії не втрачаю
І кожен день себе питаю
Чому? Уваги не звертають
Ті очі чарівні й сумні

Я чекаю і завжди себе питаю
Для чого мені ті очі запальні
Але коли я бачу
Привітний погляд від тієї
Що покорила моє серце й душу
Лише очима чарівними

Як мало треба для щастя
Лише її мене і цілий світ між нами
І ніхто нам не Міша
А я хочу просто мовчки потопати
В тому погляді неземному і в чарівних каштанових очах

Очі ті брунатні я буду пам’ятати завжди
Вони будуть відзеркалені у моїх очах
І закарбовані у пам’яті моїй! на довгі, довгі роки

І я сиджу собі думаю
Коли звернуть до мене очі чарівні
Але я вірю й потопаю
Чому ж в оцих очах,
кожен день себе питаю

Очі це дзеркало душі
У когось вони бліді й сумні
У когось світлі неправдиві
А у когось чисті як карпатське джерело

Але усе це неважливо
Коли я бачу ті карі очі ї сумну
Мені завжди стає погано коли ті очі не присутні
Коли ті очі не зі мною

Я ще не бачив тих очей у сльозах
Але й не хочу бачити
Нехай ті очі ніколи не будуть у сльозах
Хіба коли вони зі мною
І будуть за моєю мужньою спиною
Тоді нехай плачуть
І я по плачу
А по іншому ніяк

Я кохаю очі ті щасливі
Карі й не зрадливі
Частіше звертай до мене очі чарівні
Тебе по це я прошу і благаю .

Я пам’ятаю твої карі очі
Які я буду пам’ятати довгії ночі

(Джек Крісбі)

Чорнії брови, карії очі

Чорнії брови, карії очі,
Темні як нічка, ясні як день,
Карії очі - чарі дівочі!
Де ви навчились зводить людей.

Чорнії брови, карії очі,
Страшно дивитись на вас під час.
Не будеш спати іноді ночі,
Все будеш думать, очі про вас.

Вас і немає, а ви мов тута.
Світите в душу, як дві зорі.
Чи в вас улита яка отрута,
Чи, може, й самі ви знахарі.

Чорнії брови - стрічки шовкові!
Все б тільки вами я любувавсь!
Карі очиці - очі тернові!
Все б я дивився тільки на вас.

Карії очі. Ви поробили,
Наворожили ви щось мені.
Та од пристріту, оченьки милі,
Тільки й поможете ви одні.

(Костянтин Думитрашко)

Очі чорні... 

Чорні очі є, очі пристрасні,

Чарівні, нестримні ви, й уві сні...

Як люблю я вас! Як боюся вас!

Я, побачив вас у недобрий час!

Ох, дарма що ви глибини темніш,

Бачу траур ваш щастям у мені:

Полум'я очей, наче гострий ніж

Серце бідне рве... - поруч, вдалині.

Не сумую я, смуток кличу лиш,

Доля втішна зве, зоре ти моя.

Кращої в житті Бог не дав, миліш;

Вогняним очам жертва краща - я..

Не зустрів би вас - не страждав в імлі,

Розкошуючи до останніх днів

Жив... Згубили, Ви, очі чорні, злі..,

Враз навік моє щастя; поготів. .,

В ту годину мрій, був я як юнак,

Очі чорнії, непокірні враз...

Не побачив вас, - не страждав би так,

Я б прожив життя в розкоші оаз.

Часто бачу вас, в опівнічнім сні

І ввижається щастя поруч... вже;

Прокидаюсь, - ні.., темна ніч, пісні

Скрути.., - лиш Господь душу збереже.

(Віктор Харламов з Є. Гребінки)

Карі очі

В уяві й наяву шукаю
твої печальні карі очі.
Я з днів пустих в безкраї ночі
поміж людей за виднокрай бреду.
Примарою іду в пророчі сни,
де я до рук твоїх торкнуся
і в хвилях кучерів безслідно пропаду.
У сні, як в житі зникну, у житті знайдуся 
без почуттів і без мети, 
без свідків, що колись я існував, --
мені не прорости
у пам'яті твоїй між сонних трав.
Мені між сплячих берегів на дно
важезним каменем пора --
я не надихаюсь тобою.
Від перехопленого подиху душа
уперто не вмира без бою,
але втрачаються усі орієнтири
і губиться в тобі моя свідомість.
Зостанеться над прірвою поламаним пунктиром
дорога в сни про карі очі,
а я втону, упавши в чорну невідомість.

(Мертвий дуб)

Карі очі озерами темними

Карі очі озерами темними
Кличуть душу мою в них пірнути,
Розчинитись у погляді рідному,
І в коханні про все забути.

Світлий волос плече щекотатиме,
Теплим вітром трохи скуйовджений.
Запах твій до нестями вдихатиму,
Перезбуджений від насолодження.

Ти на вухо мені щось шептатимеш,
Обпікаючи шкіру подихом.
А я просто мовчки стоятиму,
Почуваючись повним йолопом.

(DeViAl)

Я дивлюсь у Твої карі очі

Я дивлюсь у Твої карі очі,
Бачу в них тільки смуток і біль,
Ти чомусь зрозуміти не хочеш,
Що не всі є такі, як той...

Пам'ятаєш були в житті миті,
Ти мов квітка цвіла навесні,
Як сади відцвіли - була нічка,
Впала Ти у обійми мої.

А тоді кожну ніч, ціле літо,
Ясний Місяць в саду нас вітав,
Ми були молоді - ми любили,
А що далі ніхто не питав.

Швидко літо щасливе проходить,
Стих давно соловейка вже спів,
Розійшлися дві наші дороги,
Хоч розлуки ніхто й не хотів.

Пролетіли вже вихором роки,
Були весни і падав знов сніг,
Признавались Тобі у любові,
Та утримать ніхто вже не зміг.

А недавно ми знову зустрілись,
Пригадали пісні солов'я,
Провели разом нічку Любові,
Та на жаль вже не будеш моя.

Поки житиму буду жаліти,
Та така уже доля моя,
Стали наші дорослі вже діти,
І у кожного своя сім'я.

 (М.С.)

Вірші про зелені очі, такі таємничі та рідні

Зелені очі – це символ весни, оновлення і таємничості. Поети, зачаровані їхньою красою, присвячували їм безліч прекрасних віршів. У віршах про гарні очі ми знаходимо різноманітні образи, які допомагають нам відчути всю глибину і загадковість зелених очей. Давайте разом насолодимося цією поетичною мандрівкою і відкриємо для себе щось нове.

Очі кольору весни

Я бачив очі кольору весни - 
В них зелень травня, що росою вмилася,
Ті очі полонили мої сни
І у думках навіки оселилися...

За них колись романтики-поети
Йшли на дуелі  і на барикади,
А лицарі, відклавши арбалети,
Про них складали чарівні балади

Я бачив очі кольору лісів – 
В них все первинно дике, романтичне…
Здається колір той на сто віків
Мене в спокої більше не залишить…

Я закохався в їхню глибину,
Що сяє блиском тисячі смарагдів, 
В їх усмішку – чарівну і дивну – 
І вже цьому не можу я зарадить

Я бачив очі, радісні й сумні… - 
Зелені зорі і не можу їх забути…
Прошу Тебе:  очей не відводи
Хоча б ще мить, щоб міг я в них втонути …

(Сергій)

Знов зелені очі не дають покою

Знов зелені очі не дають покою,
Зіронькою в небі засвітились знов,
Я почув твій голос й знов живу тобою,
Не топчи, будь ласка, ти нашу любов.

Хай зігріте серце солов'єм співає,
Хай не знає болю серце і душа,
Будемо й надалі жити ми любов'ю,
Й полум'я сердець двох виливать в віршах.

(Амадей)

Твої зелені очі

Не тільки об зелені очі
серце чоловіка навпіл трісне
адже підкажуть сни пророчі
що скоро знайде щастя звісно...
Не тільки об рожеві пухкі щоки
серце чоловіка лусне вмить
і зробе він на зустріч перші кроки
і зрозуміє почуття вже не спинить...
Не тільки об струнку фігуру
серце чоловіка розіб'ється вщент
потрапе у нірвану як індійський гуру
тощо любов вічності є елемент...

(Дмитрий Погребняк)

Зелені очі

Це тільки раз бува, єдиний,
Повір у казку в цім житті,
Ти не пройди повз неї мимо,
Не довіряй ти простоті.

Коли пройшов, то зупинися,
Можливо, крок зроби назад.
Це - твоє щастя, озирнися.
Іти з ним треба  тільки влад.

Побачив очі ти зелені,
Тебе взяли вони в полон?
Тримай це щастя міцно в жмені...
Та не хвилюйся, охолонь.

Це так хотіла твоя доля,
Це значить бути так  цьому.́
Тебе спіткала ця неволя.
Та хто дасть відповідь: ЧОМУ?

А ти дивись, що серце скаже:
Неволя, воля - вибирай!
Чи, може, тут як карта ляже?
От тільки з долею не грай!

(Н-А-Д-І-Я)

Зелені очі - очі кішки

Зелені очі - очі кішки,

Неначе трави у лугах.

За ними йти готовий пішки,

В непрохідних блукать лісах.

Нехай же буде шлях тернистий, 

Всі перешкоди я пройду.

І погляд твій озерно - чистий,

Я серед літа віднайду.

Янтарні грона винограду,

У літі радісно вкушу.

І заспіваю серенаду,

Коханням серце зворушу.

Послухай, люба чарівнице,

Твій погляд - наче оксамит.

В очах загадка, таємниця,

Для мене незабутня мить...

(Тетяна Горобець)

Поглянь, в зелені очі…

Потонеш в зелені очей,

Пірнеш в смарагди їх без краю,

Волосся шовк згорнеш з плечей…

Таку от, дивну зброю маю…

Дивись, і поринай на дно,

Бо манять зорями зіниці,

Та в їх полоні – все одно,

Чи розгадаєш таємниці?

Лишишся бранцем в глибині,

Не буде сну у темні ночі,

Лише хоч раз всміхнись мені,

Й поглянь, на мить, в зелені очі…

(Інна Рубан-Оленіч)

Вірші про сірі очі, наповнені любові

Сірі очі – це погляд, що запам’ятовується назавжди. Вони можуть бути спокійними і мрійливими, а можуть іскритися пристрастю. Коли в них відбивається любов, вони стають магнітом, що притягує до себе. У віршах про щасливі очі ми знаходимо безліч відтінків почуттів – від ніжності до пристрасті, від туги до радості. Давайте разом зануримося в цей світ поезії і відчуємо на собі всю силу кохання, що випромінюють сірі очі.

Сірі очі

Ой ці очі, очі сірі,
чорні брови, личка білі.
І п'янкі вуста, вуста - медові,
вони такі пухкенькі,
так і прагнуть до любові.
Ох ці коси, коси - пурпурові,
заблукало в них сонечко
і знайшлось в осінній діброві.

(Віктор Варварич)

Дивляться на мене сірі очі…

Дивляться на мене сірі очі.
Ні, вони не схожі на туман.
Як світанок, що родився з ночі.
І такі не схожі на обман.

Щирі, із іскринкою печалі.
Тихо випромінюють тепло.
Відчуваю: ллються ніжні чари...
Із душі відразу відлягло.

Милі, неповторні, незабутні.
Як боялась вас було підчас.
Та бувають вогники відсутні,
Так боюсь розчарування в вас.

Я їх упізнаю серед  інших.
Доброта душевна без прикрас.
Дорогих і трохи, знаю, грішних,
Але так потрібних повсякчас...

(Н-А-Д-І-Я)

Синьо-сірі очі

І загорілись сірим твої очі.
Співає дощ на вулиці щодня.
Змиває пил  і тротуари мочить,
Весна іде - іде, іде весна.
Без тебе світу я тепер не бачу,
Тебе нема, життя мені нема,
Здається хата пусткою неначе,
Весна іде - іде, іде весна.

Приспів:

Я закохався в очі синьо-сірі,
Не страшно, що на дворі сипле дощ.
Ми злетимо з тобою в теплий вирій,
Що барабанить по асфальту площ

Твої сліди я згадую щоднини,
Коли була на вулиці зима.
А зараз дощ розсіює краплини,
Весна іде - іде, іде весна.
У вас обох весни і в тебе чари,
І спасу від обох мені нема.
Красиві ви, коли ви двоє в парі,
Весна іде - іде, іде весна.

Приспів:

Я закохався в очі синьо-сірі,
Не страшно, що на дворі сипле дощ.
Ми злетимо з тобою в теплий вирій,
Що барабанить по асфальту площ

(Віталій Назарук)

Сірі очі дощу

Cірі очі дощу
Розцвіли на вікні,
Як неторканий спомин.
Не журись, я прощу,
Все згоріло на дні 
Й задиміло у комин.

(Lana P.)

Твоі сірі очі

Твоі сірі очі - тихі океани
У яких гуляють справжні урагани
Спокій й навіженість твоі сірі очі
Ніжність та образа, хитрощі жіночі.

Твоі сірі очі - пристрасть і бажання
Сірочорний попіл першого кохання
Опіки отримані в битвах й поєдинках
Райдуга грайлива в радості сльозинках

Твоі сірі очі - моя Божа кара
Чарівноі ночі лагідна примара
Мариво, видіння, вогняна небюла
Сон що вранці зникне, наче і не було.

(Вадим Кравець)

Сірі очі

Сірі очі, мов ранок туманний...

Таємничі як гори далекі...

Колір мармуру їм притаманний,

Віддзеркалюють море і скелі...

В них небесна й земна таємниця,

Між мусонами й легкими бризами...

Лише погляд... І ти у вʼязниці,

Зачаровують кольором, рисами…

У їх відблиску — пил діамантів,

Сірі очі — немов би сузірʼя...

Вони значно гарніше смарагдів,

Бо їх кредо - безмежне свавілля,

В них є простір між світлом і тінню,

Сірі очі —це  портали душі,

В них є вічності, мить шепотіння,

Вони сильні, магічні , міцні ...

(Вірсавія Стрельченко)

Сірі очі полонили

Полонила сірими очима,

Щоночі приходиш у мої сни.

Стоїш перед моїми дверима,

Поверни мені спокій, поверни.

Ти милозвучним голосом лікуєш,

Поцілунки займають серце моє.

Незабутні враження ти даруєш,

І те неповторне кохання своє.

І ти пахнеш медовим нектаром,

Серце моє так палко тріпотить.

Ти прийдеш до мене незабаром,

Подаруєш знову любовну мить.

Із тобою на крилах я літаю,

Від поцілунків твоїх шалелію.

Коли ти поряд я немов у раю,

І випиваю полум'яну мрію.

(Віктор Варварич)

Очі – це дзеркало душі

Очі – це не просто фізичний орган, а й безмежний простір для поетичної творчості. У віршах про очі відомих поетів ми бачимо, як автори з різних поколінь та культур передають свої найглибші почуття, думки та спостереження. Кожен погляд – це маленька всесвітня таємниця, яку поети розкривають для нас за допомогою слова. Очі в їхніх творах – це і дзеркало кохання, і вікно в душу, і символ краси, і знак загадковості.

Вивчаючи вірші про очі, ми не тільки насолоджуємося красою поетичного слова, а й глибше пізнаємо самих себе. Адже в кожному з нас є щось особливе, що відбивається в наших очах. І саме поезія допомагає нам побачити цю особливість, відчути її і оцінити. Тож давайте і надалі звертати увагу на погляди оточуючих, шукати в них глибину і таємницю, і, можливо, кожен з нас зможе знайти у віршах про очі щось особливе для себе.

Отже, очі – це не просто дзеркало душі, а й безмежне поле для творчості. Вивчаючи вірші про очі, ми збагачуємо свій внутрішній світ, розширюємо свої горизонти і глибше розуміємо самих себе та інших людей. Адже в кожному погляді прихована своя історія, свої мрії та сподівання. І саме поезія допомагає нам розкрити ці таємниці і відчути всю красу людської душі.