Лунатизм, нічні кошмари та поведінкова інсомнія. Небезпека порушень сну у дітей

Порушення сну у дітей пов'язані з труднощами засинання, зниженням якості сну та такими патологічними явищами, як нічні жахи. Часто ці відхилення обумовлені незрілістю нервової системи, мають доброякісний характер і проходять з віком, але в деяких випадках вимагають допомоги спеціаліста та серйозного лікування. Розповідаємо, які розлади сну бувають у дітей, як вони діагностуються та лікуються.

Поширеність дитячих порушень сну

Циркадні ритми починають формуватися ще в період внутрішньоутробного розвитку. Після народження дитини вони проходять безліч етапів, перш ніж досягнути стану біологічного годинника дорослої людини.

Новонароджені сплять більшу частину доби, їх сон розбитий на проміжки і не пов'язаний зі зміною дня та ночі. Чим старшою стає дитина, тим більша частина сну припадає на ніч. До піврічного віку встановлюється циркадний ритм «сон - неспання» і стає можливим діагностика порушень сну.

Розлади сну трапляються у дітей різних вікових груп. Поширена проблема в ранньому віці — часті нічні пробудження, які завдають шкоди ментальному та фізичному здоров'ю. У дітей ясельного віку, що прокидаються вночі тричі і більше, індекс психічного розвитку набагато нижчий, ніж у малюків із меншою кількістю пробуджень.

У віці 6–12 років поширеність порушень сну становить 30%, у підлітковому віці – 24%. У дітей із психопатологіями (СДВГ, тривожними, депресивними розладами) вона ще вища.

Дитячі та підліткові порушення сну асоціюються з низькою якістю життя, зниженням когнітивних функцій, високим ризиком психічних розладів та ожиріння. У свою чергу, огрядність – провокатор метаболічного синдрому та цукрового діабету 2-го типу.
Нестача сну - сильний предиктор дитячої огрядності. Метаболізм та головний мозок дітей дуже чутливі до недосипання. Депривація сну порушує роботу гіпоталамуса, який регулює апетит та відповідає за витрату енергії. Низька якість сну також підвищує артеріальний тиск. Американська академія педіатрії відносить дітей із порушеннями сну до групи ризику розвитку артеріальної гіпертензії.

Поведінкова інсомнія

Інсомнія - це узагальнений термін для поганого засинання та проблем з якістю сну. У дітей найчастіше виникає поведінкова інсомнія. З клінічної точки зору вона поділяється на декілька форм:

• Порушення асоціацій, пов'язаних із сном. У дитини засинання асоціюється не з власним ліжком, а з заколисуванням у колясці, заколисуванням, переглядом мультиків. Формується у ранньому дитячому віці.
• Синдром «зову з-за дверей». Поширений серед дошкільнят та школярів, що характеризується активним опором відходу до сну. Дитина нескінченно ганяє батьків туди-сюди, вимагає її нагодувати, напоїти, заспокоїти, зводити до туалету. Деякі діти можуть скаржитися на страх темряви, нічних кошмарів. В цьому випадку потрібна диференціальна діагностика інсомнії з тривожно-фобічним розладом, парасомнією. Синдром «зову з-за дверей» виникає за відсутності режиму сну та чітких правил засинання. Також він може розвинутись у дитини з хронотипом «сова», при якому активність досягає піку пізно ввечері.
• Інсомнія, пов'язана з надлишковим перебуванням у ліжку. Цей вид розладу не є офіційним, але деякі дослідники вважають його клінічно значущим. Найчастіше дитина з ним має чіткий режим дня, але тривалість сну, встановлена батьками, перевищує її фізіологічні потреби. В результаті виникає опір укладання спати, порушується якість сну.

Ознаки інсомнії бувають нічними та денними. До перших відносяться тривале засинання, пробудження вночі, неспокійний сон без присутності батьків, небажання спати за чітким графіком, депривація сну, ранні пробудження. Денні симптоми – сонливість, зниження когнітивних функцій та соціальної активності, порушення настрою, агресивна поведінка, тривога, часті травми.

Інсомнія вважається патологією тільки в тому випадку, якщо її симптоми виникають не менше трьох разів на тиждень, зберігаються протягом трьох місяців, впливають на здоров'я та якість життя, порушують функціонування сім'ї.

Щоб уникнути гіпердіагностики інсомнії в дітей, застосовуються спеціальні опитувальники для батьків. Корисний діагностичний інструмент - щоденник сну та неспання.

Провідний метод лікування – поведінкова терапія, яка насамперед полягає у підтримці гігієни сну. До основних її правил відносяться:

• Дотримання режиму сну. Потрібно лягати спати і вставати в один і той же час, зберігати однаковий графік сну у будні та вихідні.
• Використання ліжка лише для сну. Постільна білизна не призначена для їжі, перегляду телевізора, гри в гаджети. Коли ліжко використовується не за призначенням, в дитини не формується умовний рефлекс «ліжко — сон».
• Уникнення кофеїновмісних напоїв, надмірної фізичної та розумової активності ввечері.
• Підтримка достатньої рухової активності протягом дня.
• Обмеження "екранного часу" перед сном. Світло, що виходить від екрану гаджетів і телевізора, пригнічує вироблення мелатоніну, який регулює режим сну та неспання. Крім того, ТБ та комп'ютерні ігри підвищують когнітивне та емоційне збудження.
• Створення оптимальних умов засинання: затишного спального місця, комфортної температури в спальні, спокійної психологічної обстановки, темряви або приглушеного освітлення.

Дитина або вчиться засинати самостійно, або негативні «ритуали» перед сном замінюються на більш позитивні, з допомогою яких виробляється позитивне ставлення до сну. До них належать масаж, тактильні ігри, казки.

При поведінковій терапії може застосовуватися методика обмеження часу перебування у ліжку, яка полягає у наступному:

1. Якщо дитина не засинає у встановлений час, її піднімають з ліжка.
2. Спроби укласти дитину спати відновлюються у разі ознак сонливості. Якщо це вдалося, надалі дитина вкладається спати тоді, коли у неї виникає сонливість.
3. Час відходу до сну плавно зсувається на більш ранній. Так, у дитини поступово формується нормальний режим сну.

Поведінкова терапія показує високу ефективність щодо проблем із засипанням та нічними пробудженнями. Вона дає тривалі позитивні результати у 80% випадків і не призводить до побічних ефектів.

В українських сім'ях часто практикують спільний сон мами (а часто сюди додають ще й тата) із немовлям. Спільний сон має плюси (зміцнення материнсько-дитячого зв'язку, оптимізація природного годування), але його недоліки більш вагомі:

1. У дитини сон починає асоціюватися з мамою, що може призвести до труднощів із засипанням без участі батьків.
2. Коли дитина спить разом із батьками, зростає ризик раптової дитячої смерті.
3. Спільний сон з дитиною негативно відбивається на психічному здоров'ї матері та сприяє розвитку у неї безсоння.

Парасомнії

Формування таємничого ореолу навколо сну багато в чому пов'язане з розвитком дивних явищ, не властивих неспанню. Під час сну людина може перетворюватися на лунатика, зустрічатися зі страшними чудовиськами. Незвичайні феномени, які виникають під час сну і пов'язані з порушенням циркадного ритму «сон — неспання», називаються парасомніями.

Парасомнії часто виникають у дитинстві, що зумовлено незрілістю мозкових структур, які відповідають за засинання, пробудження та перехід сну з однієї фази в іншу.

Такі парасомнії, як сомнамбулізм (лунатизм) та нічні страхи, виникають під час фази повільного сну та супроводжуються психомоторними та вегетативними порушеннями, які дитина вранці не пам'ятає. Лунатизм проявляється ходінням уві сні із закритими чи відкритими очима, бурмотінням. Симптоми нічних страхів- плач, крики, хаотичні рухи, прискорене серцебиття та дихання. Спроби батьків заспокоїти дитину залишаються безуспішними, оскільки вона міцно спить і не чує.

До парасомній відносяться і нічні кошмари, які відрізняються від нічних страхів. Вони виникають під час фази швидкого сну, і дитина їх зранку пам'ятає. Під час нападу сплячий може реагувати на дії оточуючих, що дозволяє батькам заспокоїти дитину.

У більшості випадків лунатизм, нічні страхи та кошмари не вимагають лікування та проходять з віком. Поширеність лунатизму в дітей становить 17%, в дорослих — 2,9–4,2%.
Якщо розлади дуже виражені, можуть призначатися заспокійливі препарати та психотерапія (техніка «керованої уяви», прогресивна релаксація м'язів).

Методика прогресивної м'язової релаксації ґрунтується на принципі біологічного зворотного зв'язку: для повного розслаблення м'язів потрібно спочатку підвищити їхню напругу. Повноцінна м'язова релаксація позитивно впливає на психічне здоров'я, сприяє зняттю стресу, покращенню сну.

У дітей зустрічається синдром неспокійних ніг - стан, при якому в ногах виникають дискомфортні відчуття, що змушує дитину здійснювати хаотичні рухи. Симптоми найчастіше виникають перед настанням сну та наростають до середини ночі. Больові напади можуть тривати кілька годин, порушуючи засинання і сон. Синдром може бути наслідком спадковості, нестачі заліза, метаболічних розладів та порушенням роботи вегетативної нервової системи.

Вже є достатньо інформації про особливості синдрому неспокійних ніг у дітей. Дослідження показало, що синдром має безліч проявів: біль у суглобах і м'язах, свербіж, парестезію, цефалгію, млявість, примхливість.

У більшості школярів спостерігалося зниження пам'яті, більш ніж у половини – зниження успішності, у багатьох – порушення адаптації до школи, негативізм, агресивна поведінка. В анамнезі у 85,4% дітей була поразка ЦНС під час внутрішньоутробного розвитку. Після аналізу результатів дослідження вчені зробили такі висновки:

• Синдром неспокійних ніг вимагає персоналізованого підходу, оскільки його прояви різноманітні.
• У більшості дітей синдром пов'язаний з вегетативною дисфункцією, що потребує призначення препаратів, які покращують мозковий кровообіг.

До парасомній відноситься бруксизм - активність жувальних м'язів уві сні, що призводить до скреготу зубів. За різними даними, його поширеність серед дітей становить 13–49%. Багато батьків не вважають цей розлад небезпечним, тому не звертаються до фахівців. Тим часом бруксизм — провокатор руйнування зубів та болів у черепно-лицьових м'язах. У більшості дітей з ним виявляються патології прикусу, порушення функції дихання. Ефективні методи лікування дитячого бруксизму – кінезіотерапія, масаж, низькорівнева лазерна терапія.

Одна з найнеприємніших парасомній для дитини та батьків – нічний енурез. Діагноз ставиться, якщо у дитини старше п'яти років мимовільне сечовипускання уві сні виникає не менше двох разів на тиждень протягом трьох місяців. До причин розладу належать незрілість нервових структур, які контролюють процес сечовипускання, порушення вироблення вазопресину, несформовані гігієнічні навички.

Досить часто розлад проходить самостійно: протягом року симптоми енурезу зникають у 15% дітей. Провідна роль лікування захворювання відводиться поведінковій терапії, яка може полягати в обмеженні прийому рідини перед сном, залученні дитини до зміни мокрої білизни, використанні «енурезного будильника».

Синдром обструктивного апное сну

Синдром обструктивного апное сну (СОАС) - тяжке захворювання, яке супроводжується хропінням і змиканням стінок дихальної трубки під час сну, що призводить до короткочасних зупинок дихання. Порушення дихання уві сні провокує зниження рівня кисню в крові, грубі порушення структури сну та денну сонливість.

Синдром зустрічається у 1-3% дітей, пік захворюваності посідає на вік 2-8 років. У недоношених дітей він виникає у 3–5 разів частіше. Основний провокатор захворювання – гіпертрофія аденоїдів та мигдалин. Також до провокуючих факторів належать огрядність, захворювання органів дихання, алергія.

СОАС завдає потужного удару по дитячій психіці та соматиці, провокуючи СДВГ, депресивні розлади, агресію, затримку розвитку. Порушення поведінки та академічної успішності у дітей з апное спостерігається втричі частіше.

Гримуча суміш - поєднання СОАС і огрядності. У дітей з ожирінням та апное підвищений ризик ендокринних патологій, психосоціальних розладів, серцево-судинних захворювань та раптової серцевої смерті. Лікування може полягати в хірургічному видаленні аденоїдів та мигдалин (аденотонзілотомії), СІПАП-терапії, використанні спеціальних внутрішньоротових пристроїв, що запобігають обструкції глотки, використанні медикаментозної протизапальної терапії. Аденотонзілотомія призначається у 83% випадків. Після операції дитина потребує ретельного спостереження лікарів, оскільки у 15-20% дітей виявляються залишкові явища апное.

СІПАП-терапія показана дітям з хронічним СОАС після аденотонзілотомії або протипоказаннями до неї. Цей метод повністю усуває зупинки дихання уві сні та безпечний для дитячого здоров'я.

СІПАП-апарат - компресор, що подає під підвищеним тиском повітря в дихальні шляхи через гнучкий шланг і носову маску. Завдяки надмірному тиску стінки дихальних шляхів не стуляються, що позбавляє людину від хропіння та апное.

Полісомнографія

Найбільш точний метод діагностики розладів сну у дітей та дорослих – полісомнографія (ПСГ). На тіло встановлюються датчики, що під час нічного сну фіксують фізіологічні показники організму. ПСГ дозволяє оцінити структуру та тривалість сну, виявити його патологічні сторони та провести ретельну диференціальну діагностику.

Під час проведення ПСГ реєструються біоелектричні потенціали кори мозку, досліджується рух очей, рефлекторне напруження м'язів підборіддя. Додатково можуть фіксуватися рухи ніг, ЕКГ-параметри, хропіння, рівень кисню в крові та інші показники.

Фахівці, до яких в першу чергу варто звернутися за наявності у дитини проблем зі сном, — педіатр, невролог, сомнолог. Сомнологи є далеко не у кожному місті, дитячі сомнологи зустрічаються ще рідше. У медвузах сомнологія не викладається як самостійна дисципліна, тому сомнологами стають неврологи, кардіологи, пульмонологи чи терапевти після проходження спеціальних курсів.

У зв'язку з нестачею дитячих сомнологів з'явилися такі фахівці, як консультанти з дитячого сну, які часто не мають медичної освіти. У їхню компетенцію не входять діагностика порушень сну або медикаментозне лікування. Консультанти можуть займатися лише поведінковою корекцією сну.

У деяких випадках (наприклад, у разі порушення гігієни сну) ці фахівці дійсно можуть допомогти. Але перш ніж звертатися по таку допомогу, потрібно переконатися, що немає інших факторів, що впливають на сон, і провести ретельне обстеження дитини. При деяких порушеннях сну потрібні консультації різних спеціалістів. Наприклад, дітям з бруксизмом рекомендовані консультації психотерапевта, ортодонта, стоматолога та отоларинголога.