46 років тому відбулася прем'єра «Енні Холл» — ліричного ромкому Вуді Аллена, який забрав головну статуетку «Оскар» у 1978 році (обігнавши «Зоряні війни: Епізод 4 — Нова надія»!). Фільм розлетівся на цитати, Даян Кітон перетворилася на ікону покоління, а кар'єра режисера швидко пішла вгору. «Енні Голл» підвищила планку романтичних комедій, продемонструвавши, що історії кохання можуть обійтися без зайвого мелодраматизму та традиційних хепі-ендів. Ось п'ять причин, чому нервовий роман Вуді Аллена змінив жанр.
Нестандартний прийом оповідання
«Енні Голл» — історія про жінку та чоловіка, які спробували побудувати стосунки, але в них нічого не вийшло. В інших подібний сюжет, можливо, перетворився б на важку драму про кризу середнього віку або, навпаки, став би, попри докази розуму, класичною казкою про щасливих закоханих. Але Вуді Аллен вибирає інший шлях. "Енні Голл" - клубок спогадів, який розмотує головний герой. Ностальгії не потрібна лінійна розповідь: пам'ять, як відомо, скаче від одного фрагмента до іншого, намагаючись ухопитися за дорогоцінні моменти.
З першої сцени стає очевидним, що у фільму незвичайна структура. Вуді Аллен починає розповідь зі знайомства з головним героєм, причому прямолінійним чином: Елві Сінгер дивиться в камеру і розповідає анекдоти. Персонаж не раз ламатиме четверту стіну — революційний для 1977 року прийом — щоб поставити історію на паузу і прокоментувати ту чи іншу ситуацію.
Численні експерименти зі сторітлінгом надають, здавалося б, звичайній історії особливий шарм. У перший день знайомства Енні та Елві ведуть незручну бесіду на терасі, а їхні потаємні думки демонструються за допомогою субтитрів. Приблизно те саме відбувається наприкінці фільму: партнери летять із Лос-Анджелеса до Нью-Йорка, і замість розмов ми чуємо думки героїв. Глядач не особливо потребує озвучування почуттів, щоб зрозуміти — стосункам героїв настав кінець. Але подібний прийом одночасно і посилює смуток, і додає крапельки гумору.
Розмови замість широких жестів
Для багатьох ромкоми асоціюються з передбачуваним сюжетом, серенадами під вікнами та гучними зізнаннями у почуттях. Ще до настання золотої ери жанру у 1990-ті Вуді Аллен запропонував інший стандарт для мелодраматичних історій. На перший план виходять не вчинки, а слова. Картини ньюйоркця згодом стануть взірцями розмовного кіно.
В «Енні Голл» є потік розмов. Герої з'ясовують стосунки у черзі в кіно, розмовляють про почуття на неспішній прогулянці, намагаються сформулювати свої сексуальні проблеми і, зрештою, просто обговорюють книги. Весь фільм зітканий із фраз — тихих і гучних, хибних і правдивих, смішних та обпікаючих. Вуді Аллен зняв картину, де двоє закоханих багато розмовляють, але, на жаль, не завжди підбирають вірні слова.
Неідеальний роман, неідеальні герої
Енні Голл та Елві Сінгер не схожі на типових представників жанру. Закоханих скоріше хочеться назвати антигероями. Елві — невротик, сноб, іпохондрик, а не герой-романтик. Комік відмовляється слухати бажання партнерки, а часом і зовсім намагається переробити обраницю: купує потрібні, на його погляд, книги (звісно ж, про смерть) і вмовляє пасію вчитися в університеті. Варто завжди пам'ятати, що ми бачимо історію через оптику Сінгера, а не Енні Голл. Невипадково героїню іноді відносять до manic pixie dream girl. Виконавиця пісень та фотографка справді виглядає незвичайною та химерною. Але заради справедливості Вуді Аллен підкреслює, що оповідач (можливо, ненадійний) — Елві Сінгер, який ніби згадує минуле і дивиться на стосунки збоку. Часом героїня Даян Кітон намагається зруйнувати бездоганну оболонку та вибратися з ілюзорного образу. Наприклад, дівчина не раз заперечує, що Елві прагне зліпити з неї ідеальну освічену дівчину, а також натякає, що він «душить» партнерку (згадайте сцену, де герої розбирають сон Енні). Інакше кажучи, справжня Енні Голл залишається за кадром без права голосу. Навіть під час сексу від її тіла відривається оболонка, яка спостерігає за тим, що відбувається збоку. Такий візуальний метод наголошує, наскільки жінка почувається відчужено у цих відносинах. Вуді Аллен проводить кордон між собою та головним героєм. Якщо Елві не розуміє, як і чому виникли тріщини у стосунках, то режисер усвідомлює трагедію нещасливого союзу. Автор дистанціюється і підкреслює, наскільки сліпий і егоїстичний альтер его.
Автобіографічне кіно
«Енні Голл» - ідеальний приклад синтезу реального життя та художнього вимислу. Хоча режисер заперечує автобіографічність картини, деякі факти говорять за себе. Чи є причини сумніватися, що прототипом Елві Сінгера є сам Вуді Аллен. Кінематографіст вдається до спогадів про дитинство в Брукліні, батьків, однокласників. Але набагато важливішим є те, що при створенні любовного роману на екрані постановник спирався безпосередньо на свої романтичні стосунки з Даян Кітон. Актори дійсно зустрічалися і, як і герої фільму, залишилися хорошими друзями (і 46 років по тому теж). Занурення вглиб свого досвіду надає «Енні Голл» особливої чарівності. Здається, маємо не тільки портрет гіпотетичних складних відносин, а й оду романтичному і творчому дуету Вуді Аллена і Даян Кітон.
Антиголлівудський фінал
Одна з ознак ромкому — яскравий фінал, де герої мчать один до одного, мокнуть під дощем та зливаються у поцілунку. Але, звичайно, бувають винятки: правила жанру руйнуються, а щасливий кінець не завжди означає вічне кохання. Історія Енні та Елві приходить до логічного завершення: нервовий роман вичерпав себе, а спроби знову і знову бути разом не увінчалися успіхом. Цікаво, що в якийсь момент здається, ніби все обернеться грандіозною кульмінацією на кшталт стандартних романтичних комедій. Комік біжить в аеропорт, щоб відвезти кохану з Лос-Анджелеса назад до Нью-Йорка (єдиний типовий героїчний вчинок персонажа). Але Вуді Аллен не кидає героїв в обійми один одного, а змушує Елві глянути правді в очі - йому, як і Енні, час рухатися далі. На початку фільму Елві запитує себе: чому вони розлучилися? Протягом 93 хвилин герой збирає в думці шматочки минулого і шукає актуальну відповідь. Але правда в тому, що конкретних причин згасання кохання немає. Деякі стосунки просто закінчуються, і Елві Сінгер залишається тільки радіти, що він колись був з Енні Голл.
