(1885–1969)
Соціально наївна віра у необхідність і можливість встановлення гармонійного суспільства на основі любові, у неминучість зречення особистості від егоїстичного щастя в ім'я блага людей, ідея «пангуманізму» сприятиме творчим злетам Франца Теодора Чокора.
Чокор вибирав із існуючих у європейській драматургії формальних засобів такі, які мали функцію коментаря, і, посилюючи її, створював цілісну систему, яка разом з глибиною змісту справляла враження новаторського явища.
Аналіз поетики п'єс Чокора 1920-30-х дозволяє зробити висновок про те, що з усіх засобів, які використовував драматург для реалізації творчого задуму, принципово важливими є ті, які сприяють реалізації ідеї через сюжет, систему персонажів. При цьому художня перспектива (бачення світу) зумовлена, по-перше, соціальними закономірностями епохи та, по-друге, логікою власне художнього розвитку.
Твори
Критика