(1605-1660)
Талановитий представник першої Сілезької школи Даніель Чепко (фон Райгерсфельд) є новатором барокової лірики містичного спрямування, наповненого співзвуччями пансофських тенденцій, бо його поезія втілила суб'єктивне вираження переживання потойбіччя (Jenseits), що складно взаємодіє з переживаннями реального світу 17 ст., його правилами та соціальними програмами.
Умонастрій Даніеля Чепко – це емоційно впорядковані асоціації містичного «верховного», тобто універсалістського мислення, яке виявилося в інтерпретаційному вигляді епіграм «олександрійського вірша», що далі було підхоплено іншим великим німецьким містиком 17 ст. – Анґелусом Сілезіусом.
Даніель Чепко покладається не тільки на розум для зображення якоїсь дії чи стану, але й на емотивні поштовхи найбільш непізнаного в людині (індивідуальний внутрішній голос роздумів), якому розум часом не може підкоритися (тобто інерції ірраціоналізму).
Твори
Критика