(1812–1888)
«Генієм акварельного живопису» називають його англійські мистецтвознавці, «лауреатом безглуздя» – біографи, які намагалися осягнути своєрідність створеного ним незвичайного віршованого жанру; над творіннями Едварда Ліра реготали діти і поблажливо посміювалися манірні дорослі англійці. Будучи вже відомим майстром живопису, на тридцять п'ятому році життя, він випускає у світ, анонімно, першу свою «Книгу безглуздя» (1846) і тільки через двадцять п'ять років – іншу в тому ж таки роді – «Веселі пісні та історії» (1871), а за ними – «Нові веселі пісні» (1872), а потім ще збірку «Смішна лірика» (1877).
За свідченням редактора творів Ліра, Хольбрука Джексона, легше знайти ранній рідкісний фоліант шекспірівських драм, ніж перше видання першої книги «Нісенітниць» Едварда Ліра. Діти, для яких він писав, проковтували його книжки з такою швидкістю та інтенсивністю, що навіть зразкова бібліотека Британського музею не має в своєму розпорядженні цього першого видання.
Строфіка віршів Едварда Ліра, їх різноманітна ритміка, звучання рядка і словесний звукопис, діалоги, повтори, глузливі рефрени, каламбури так само вигадливі, як сюжети цих химерних поем.
Твори
Критика
