(1936-2004)
Микола Вінграновський увійшов у сучасну українську поезію як поет палкого темпераменту, високої громадськості почуттів і чарівного світу духовності. У його поезії знайшли своє дивовижне поєднання загальне й особисте, абстрактне і конкретне.
Поезія М. Вінграновського відзначається і високим темпераментом, і реалістичним світовідчуттям, і дивною романтичністю, і глибоким драматизмом, при якому поет залишається все ж таки гармонійною особистістю, часто збентеженим і схвильованим, але реальним «я».
Вінграновський схильний до катарсисного переживання, тому його лаконічні поезії місткі за змістом, гостродраматичне напруження художньої думки знаходить свою «вибухову» розв’язку.
Любов і ненависть, віра і розчарування, нещадний самоаналіз і стійкий оптимізм, доля рідного народу, його історична пам’ять та великі перспективи, джерела невичерпної духовності — такі соціально-важливі аспекти лірики поета.
Твори
- Микола Вінграновський: маловідома поезія
- Сеньйорито акаціє, добрий вечір
- Сікстинська Мадонна
- Сіроманець
- У синьому небі я висіяв ліс
Критика
- Микола Вінграновський: цікаві моменти біографії видатного митця
- Психологізм у ліриці М. Вінграновського
- Світогляд і талант (Творчість Миколи Вінграновського)
- «Творись, мій труд!» (До портрета М. Вінграновського)
- Микола Вінграновський: «…Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться…»
- «…Цей Микола Вінграновський…» (Аналіз одного твору)
- Любовна лірика в ранній поезії М. Вінграновського
- Микола Вінграновський: Прийди ж, гармоніє, в стривоженість мою...
- «Кінь на вечірній зорі» (мова художньої прози М. Вінграновського)
- Міфотворчість Миколи Вінграновського (на прикладі поезії «У синьому небі я висіяв ліс…»)
- Рими в поезії Миколи Вінграновського 60-70-х рр. (лексико-граматичний аспект)
