Олександр Довженко: життя, присвячене мистецтву і боротьбі

Олександр Довженко — унікальна постать в історії світового мистецтва, людина, яка стала символом українського поетичного кіно. Його творчість збагатила кінематограф новими художніми прийомами, а літературна спадщина віддзеркалює любов до рідного краю та болісні події його епохи. Фільм "Земля" вважається шедевром, який увійшов до списку 12 найкращих кінострічок усіх часів. Проте за цими досягненнями стоїть драматична історія життя, сповнена боротьби, розчарувань і пошуків.

Життя та творчість Олександра Довженка в цікавих фактах

• Походження. Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 року в селі Вьюнище (тепер частина Сосниці на Чернігівщині) в селянській родині хліборобів із козацьким корінням. Із 14 дітей у родині Довженків лише двоє дожили до дорослого віку.
• Навчання. Малий Олександр був відмінником у школі й особливо любив математику. У 1911 році вступив до Глухівського вчительського інституту заради високої стипендії в 120 карбованців на рік.
• Викладання. У 1914 році після закінчення училища Олександр Довженко почав викладати в Хорошівському Вищому початковому училищі на Житомирщині, де через брак педагогів навчав природознавства, географії, історії, фізики, малювання та гімнастики.
• Політична активність. У 1918–1919 роках Олександр Довженко був активістом українського самостійницького руху, воюючи проти більшовиків у складі армії УНР, зокрема в курені Чорних гайдамаків. Через це його пізніше називали петлюрівцем та націоналістом..
• Порятунок від страти. Більшовики готували його до розстрілу, але його врятував представник партії боротьбистів Василь Еллан-Блакитний.
• Політичний поворот. На початку 1920 року Довженко вступив до партії боротьбистів, яка через кілька тижнів об'єдналася з КП(б)У. Таким чином, він став членом більшовицької партії, хоча цей факт підтверджуються лише його власними спогадами.
• Робота за кордоном: У 1921 році Довженко працював у Наркоматі закордонних справ, спочатку в Польщі, потім у Німеччині. У Польщі він захопився малюванням, а за кордоном відвідував театри та кінотеатри, знайомився з кінорежисерами й організував власну виставку художніх робіт.
• Повернення в Україну. Влітку 1923 року Довженко повернувся в Харків, де почав працювати карикатуристом. Тут він познайомився з Ю. Смоличем, М. Бажаном, В. Сосюрою та П. Тичиною. Будучи учасником ВАПЛІТЕ, після його розпаду Довженко зблизився з ВУФКУ, де працював художником плакатів. Це стало його першим кроком до світу кіно.
• Перші кроки в кінематографі. У 1926 році Довженко переїхав до Одеси, де став режисером на кінофабриці. У 1927 році він зняв свій перший фільм "Сумка дипкур’єра", що ознаменувало початок його кінематографічної кар'єри.
• Особисте життя. Довженко був двічі одружений: перша дружина – Варвара Крилова, з якою він познайомився в 1914-му році, коли вони разом готували вечір, присвячений Тарасові Шевченку. Другою дружиною стала акторка Юлія Солнцева, яку Довженко називав “золотою дівчиною” і з якою він познайомився в Одесі.
• Фільм "Земля". У 1930 році вийшов фільм Довженка “Земля”, який став значним досягненням українського кінематографа, але був заборонений у СРСР після дев'яти днів показу. Попри заборону, “Земля” здобула світове визнання та й досі входить до списку найкращих фільмів усіх часів, за версією ЮНЕСКО.
• Предтеча українського поетичного кіно. Олександра Довженка вважають засновником української кінематографії та предтечею поетичного кіно. Його інноваційні методи монтажу та роботи з кадром вплинули на світові кінематографічні тенденції.
• Занурення в процес зйомок. Довженко ретельно готувався до зйомок, вивчаючи історію і деталі майбутнього фільму. Щоб вжитися в образ селян, він одягав домотканий одяг та носив солом’яного капелюха. Одного разу під час зйомок він навіть зайшов у воду, щоб показати операторам, як бачить потрібний кадр.
• Лист до сталіна. У 1934 році Довженко опинився у москві та написав листа сталіну, просячи захисту і підтримки для свого творчого розвитку.
• Довженко та радянська пропаганда. У 1935 році за замовленням сталіна Довженко написав сценарій до фільму “Аероград” і працював над фільмом “Щорс”. За свою роботу над пропагандистськими фільмами він отримував премії, а також був призначений керівником Київської кіностудії.
• Твір "Зачарована Десна". Написана в 1937 році, автобіографічна повість Довженка "Зачарована Десна" зазнала значних змін через цензуру радянської влади. Пронизана любов’ю до рідної природи та простих людей, вона й досі залишається одним з найвідоміших творів української літератури.
• Дружба з видатними митцями. Довженко дружив з багатьма видатними українськими митцями, серед яких Михайло Семенко, Лесь Курбас, Остап Вишня, Юрій Яновський та інші.
• Мрія про екранізацію "Тараса Бульби". Довженко мріяв екранізувати роман про Тараса Бульбу і навіть консультувався з істориком Дмитром Яворницьким, однак роботу над проектом перервала Друга світова війна.
• Військовий журналіст. З початком Другої світової війни Довженко просив дозволу працювати документалістом, але отримав відмову. Тому він пішов на фронт добровольцем і став військовим кореспондентом, бачив руйнацію України на власні очі.
• "Україна у вогні": звинувачення та заборона. Після публікації у пресі “Україна у вогні” в 1943 році сталін звинуватив Довженка  в антиленінізмі та "заохоченні до українського замість радянського патріотизму". Режисерові заборонили жити в Україні, дозволивши лише відрядження, а його твори перестали друкувати.
• Сум за рідним краєм. Більшу частину свого свідомого життя Олександр Довженко прожив у москві, але неймовірно сумував за Україною. У 1950-х роках йому вдалося відвідати Україну, але лише Каховку.
• Відзнаки та нагороди. Олександр Довженко є лавреатом ленінської (1959, посмертно) та двох сталінських премій (1941, 1949), кавалером ордена леніна (1935).
• Смерть митця. Довженко встиг написати "Поему про море", в якій розповів про будівництво Каховської ГЕС, мріючи зняти про це фільм. Проте його життя обірвалося 25 листопада 1956 року. Похований на Новодівочому кладовищі в москві. Українська делегація привезла на прощання сніп жита, грудку рідної землі і яблука, що для нього символізували рідну Україну.
• Пам'ять про Довженка. У 1994 році, за указом Президента України, була створена Державна премія в галузі кінематографа імені Олександра Довженка. У тому ж році був відкритий "Національний центр Олександра Довженка".

Олександр Довженко залишив невмирущий слід у культурному житті України, ставши основоположником національного кінематографа. Його творчий спадок не лише вражає своєю художньою глибиною, але й продовжує служити безцінним джерелом для розуміння важливих історичних подій, зокрема тих, що стосуються Другої світової війни та радянського періоду. Спогади та твори Довженка, повні болю і тривоги за долю України, зберігають важливі свідчення для наступних поколінь. Вони надихають на подальше дослідження, зберігаючи актуальність в контексті новітньої історії країни.