(1871-1909)
Творчість Джона Міллінгтона Сінга – явище не вузьконаціональної культури, а загальноєвропейського руху. Це явище синтетичне – квінтесенція пошуків Ірландського Відродження та «нової» драми кінця 19 століття. Виникнувши на перетині європейської та ірландської драматургії, воно демонструє злиття ірландської традиції з її неповторною своєрідністю з європейською традицією.
Великий вплив на формування творчості Сінга справили твори Ібсена, Метерлінка, Стріндберга. У своїх п'єсах він торкався тієї ж проблематики, але його підхід до неї багато в чому відмінний. Сінг вірив у людину, у шляхетність її устремлінь. Самотності, відчуженості, озлобленості стріндбергівських героїв Сінг протиставляв доброту. У його п'єсах тріумфує людяність.
Використання окремих стильових прийомів натуралістичного мистецтва дозволило Дж. Сінгу по-новому сприймати світ. Драматург висвітлював складні, багатозначні явища дійсності, що не піддаються спрощеному тлумаченню.
Твори
Критика
