(1946-2005)
Творчий доробок Віктора Кордуна, вкрай самобутнього поета, лідера українських постшістдесятників, автора книжок віршів та поем «Земля натхненна» (1984), «Славія» (1987), «Кущ вогню» (1990), «Сонцестояння» (1992), належить до найглибших і найдовершеніших явищ української поезії XX століття.
Ліричні поеми Кордуна, не позбавлені гіркотного езотеризму та сповнені енігматичної, хоч і мистецьки виваженої рефлексії, узалежнені від напівуловимих ритмів світового самовиповнення та розвою; трагічна твердь його поліських краєвидів, позначених печаттю історичного катастрофізму, дає відчути тотальну значимість і «знаковість» усіх елементів світобудови, коли світ мислиться як велика притча й велике таїнство, а грандіозний містеріальний смисл просвічує крізь його саморозгортання.
Уява В. Кордуна розкріпачена й водночас перебуває в строгих контурах внутрішньої самодисципліни, покликаної до життя його стрункою системою світобачення й сенсошукання. Поет розробив власну знакову систему, яку не можна назвати надто розлогою — вона строго виважена й вивірена його духом.
Твори
Критика
