Володимир Яворівський

(1942-2021)

Поезії та новели В. Яворівського, й невеличкі повісті, й навіть безневинні творчі портрети акторів, художників, колег по перу за самим лише колоритом (а не тільки явним чи прихованим змістом) були природно українські, насичені народнопоетичними, «фольклорними» метафорами та алегоріями.

Як новели й оповідання, повісті й романи, так нариси й публіцистичні статті цього письменника виразно позначені національною барвою, у них завжди тією чи іншою мірою присутня українська проблематика. Володимир Яворівський живе і в просторі, й у часі. Персонажі його живуть у контексті історії народу, діють у нескінченному річищі пам’яті.

Прозу В. Яворівського цікаво читати тому, що вона динамічна, гостра, як лезо, переплетена публіцистикою, але не газетною одноденкою, від якої віє дрімучою нудьгою, а наступальною правдою життя.

Володимир Яворівський потужно висвітлює й освітлює життя, захищає й утверджує непроминущі людські цінності й благородні ідеали. У творах письменника не лише біль, сум і морок, там і просвіток, краса українського серця, яке вміє палко кохати і гнівно ненавидіти.

Біографія

Твори

• Марія з полином у кінці століття
• Осінь, а ще й проводи...
• Під крилами – весілля

Критика

• Глибини джерел
• Розмаїття українського світу (До 60-ліття Володимира Яворівського)
• Рух у тумані з зав’язаними очима