Життя і творчість Наталії Лівицької-Холодної: історія незвичайної жінки

Наталя Лівицька-Холодна — знакова постать української літератури, яка залишила яскравий слід у культурному житті еміграції. Вона була талановитою поетесою, перекладачкою та членкинею «празької школи», відомої своїм особливим внеском у розвиток української поезії ХХ століття. Її життєвий шлях пролягав крізь буремні часи революцій, вигнання та світових воєн, однак Наталя не втрачала внутрішньої сили, яка дозволяла їй продовжувати творити навіть у найскладніших обставинах. 

Цікаві факти з життя Наталії Лівицької-Холодної

• Походження та родина. Наталя Лівицька народилася 15 червня 1902 року на Писаренковому хуторі поблизу села Гельмязів (сучасна Черкащина). Її батько, Андрій Лівицький, був першим президентом УНР в екзилі, а мати, Марія Варфоломіївна, — письменницею і активною учасницею жіночого руху. Молодший брат Наталії, Микола Лівицький, у 1967–1989 роках обіймав посаду президента УНР в екзилі, продовжуючи справу свого батька.

• Дитинство серед інтелігенції. Дім Лівицьких був осередком української інтелігенції. Тут часто бували відомі діячі культури й політики, зокрема Володимир Винниченко.

• Освіта в умовах революції. Навчання Наталії розпочалося у Золотоніській гімназії, але через революційні події вона змушена була змінити кілька навчальних закладів у Полтаві, Переяславі, Києві та Жмеринці. Завершила середню освіту в еміграції, у Празі.

• Еміграція та Празька школа. У 1920 році Наталя разом із родиною залишила Україну. У Подєбрадах вона навчалася в гімназії, де познайомилася з представниками «празької школи» української поезії — Євгеном Маланюком, Оленою Телігою, Юрієм Дараганом, Олегом Ольжичем та іншими.

• Літературна діяльність у Варшаві. У 1927 році Наталя Лівицька-Холодна переїхала до Варшави, де заснувала літературну групу «Танк». Згодом група перетворилася на видавництво «Варяг» яке у 1934 році опублікувало її першу збірку віршів.

• Творчий спадок поетеси. Її дебютна збірка «Вогонь і попіл» (1934) отримала схвальні відгуки та стала однією з найбільш обговорюваних еротичних поетичних робіт свого часу. Наступна збірка «Сім літер» (1937) стала виявом глибокої любові до України. Пізніше Наталя написала чимало поетичних та прозових творів, які увійшли до третьої збірки «Поезії, старі й нові», виданої у 1986 році в Нью-Йорку.

• Життя під загрозою. Родина Лівицьких неодноразово перебувала у небезпеці через політичну діяльність батька. Після вбивства Симона Петлюри у 1926 році її батько став його наступником, що значно ускладнило їхнє життя в еміграції.

• Шлюб і родина. Її чоловік Петро Холодний був не лише художником і хіміком, а й затятим футбольним гравцем. У шлюбі народилася донька Іда.

• Випробування війною. Під час Другої світової війни Наталя Лівицька-Холодна разом із чоловіком переїхала до Німеччини. У цей складний час багато її колег із Празької школи були розкидані світом, а дехто, як Олег Ольжич і Олена Теліга, загинули від нацистської агресії.

• Еміграція в США. У 1950 році Наталя Лівицька-Холодна разом із чоловіком переїхала до США, оселившись у Йонкерсі поблизу Нью-Йорка. Поетеса працювала на фабриці з виготовлення картонних коробок протягом 17 років, до виходу на пенсію.

• Культурна діяльність в еміграції. Вона викладала українську мову і літературу в школі українознавства, співпрацювала з Українською вільною академією наук і була активним членом Союзу українок Америки.

• Нагороди та визнання. За збірку «Поезії, старі й нові» (1986), видану в Нью-Йорку, Наталя Лівицька-Холодна отримала Премію Фундації Антоновичів — найпрестижнішу нагороду в українській діаспорі.

• Останні роки. Свої останні роки вона провела у Канаді, де мешкала в притулку для літніх людей, не бажаючи бути тягарем для родини. Навіть там писала вірші, які іноді губилися серед побутових речей.

• Поховання і вічний спокій. Померла 26 березня 2005 року у віці 102 років. Її прах поховали на кладовищі українського православного центру в Саут-Баунд-Бруці біля Нью-Йорка, поруч із чоловіком, братом та батьками.

Наталя Лівицька-Холодна — приклад незламної людини, яка, попри життєві бурі, залишалася вірною своїм переконанням, культурі та слову. Її творчість продовжує надихати нові покоління, розповідаючи про силу любові, патріотизму і мистецтва.