У серці біль, мов свічечка розквітла...
У серці біль, мов свічечка розквітла,
цвіте собі, а ніч собі мина.
І я — не я, а тільки коло світла
навколо болю. І його луна.
А ніч мина собі сама собою.
Життя минає в болях і журбі.
І тільки и світла того — що од болю,
що ним сяк-так присвічуєш собі.
Боли, мій болю,— кволий недогарок.
Якби не ти, пресвітлий отакий,
від чого би засвічував зірки
безжалісного космосу ліхтарник?
Співай безсонну пісеньку свою
старій людині у старенькій спальні
А ніч мине,— і я тебе уб’ю
смертельною отрутою конвалій.
І білий Всесвіт болю, як зима,
розтане. І зірок уже не буде.
Я стану, як усі — глухоніма.
І загублюсь.
І Бог мене забуде.