Коло за колом
Сині сніги і бузкові трамваї.
І золота у заметі підкова.
Світ опадає, душу вкриває
снігом бузковим істин казкових.
Вранці наснилися їй водограї.
А вже двори у бузкових пожежах.
Світ опадає, душу вкриває
квітом бентежним істин безмежних.
Доня гортати Біблію любить.
Синові любий ще Монтекрісто.
Світ опадає, душу голубить
плодом достиглим звершених істин.
Дім спорожніє. Зграя — по зграї
все полишає. Птиці. Сини.
Світ опадає, душу вкриває
листям опалим істин сумних.
Може, до пекла. Може, до раю.
Сукні — старцям. А печалі — в рядки...
Мертві тіла наш вічність вкриває
снігом опалим істин. Яких?
Коло за колом... Все, що за колом —
то від лукавого, перехрестись-но.
Час опадає за Божим законом
світлом зірковим сяючих істин.
