Сонце вже низьке і смутнувате...
Сонце вже низьке і смутнувате.
Вже донизу сонечко росте.
Вже йому не треба нахилятись,
щоб у щічки цілувать дітей.
Сонце вже низеньке, мов капуста.
Вже стає навшпиньки між портьєр,
коли я йому призначу зустріч,
щоб позолотило інтер'єр.
Сонце вже бліде, немов крізь вату.
Навіть равлика не дожене.
А коли не зможе і вставати —
хто тоді навідає мене?
