Страсна п'ятниця
Не іде годинник, а біжить.
Мов із гірки стрімголов збігає.
Я за ним, хапливим, не встигаю.
Та й нема куди мені спішить.
Не встигаю й за календарем.
Можна і без дат прожить на світі.
Обживусь в новім тисячолітті,
і не буду згадувать старе.
Час мене помучив, потривожив
та і відпустив — на милість Божу.
І застигли стрілки золоті
в п’ятницю, коли верба ще гола.
Господи, ще ж син твій на хресті.
Що, як не воскресне він ніколи?