Такий був рік, що хай собі іде...
Такий був рік, що хай собі іде,
І вже не навертається на очі.
Хай Бог сніги на землю покладе.
Земля зігріється і жити схоче.
Нехай іде і цей, останній, день,
що весь належить смерті —
аж до ночі
Хай Бог на серце руку покладе.
Воно зігріється і жити схоче.
Мене розбудить навесні бузок.
Привідхилю вікно, щоб у шпарину
впустить зозулі змерзлий голосок
і віднайти до нього риму.
Життя гукне —
і серце відгукнеться.
І старість з юністю перезирнеться...