Композиційно-стилістична характеристика байкової творчості Г. К. Пфеффеля та її місце в еволюції стилю віршованої байки
Л. С. Піхтовнікова
З 1770 року розвиток німецької байки найбільш визначав Готліб Конрад Пфеффель.
Відносно загальної оцінки творчості Пфеффеля, то тут зустрічаються суперечливі думки. Одні дослідники відмічають натхненність його байок, багатий ідейний зміст, соціально-критичну загостренність, жваву манеру розповіді, виразну мову, оригінальну вигадку, поетичну майстерність, ставлять Пфеффеля в один ряд із Геллєртом та Лессінгом. Інші ж розподіляють байки Пфеффеля на дуже слабкі в поетичному й естетичному відношенні і на байки з оригінальним вимислом і багатою художньою фантазією.
Але ця суперечливість думок не зменшує основної заслуги Пфеффеля - сміливої критики, яка торкається не тільки окремих негативних сторін феодального устрою, але й дворянство як клас гнобителів (наприклад, у байках: «Die Reichsgeschichte der Tiere», «Der Tempel zu Memphis», «Der Koch», «Der kranke Löwe», «Der tolle Hund», «Der Wolf und der Löwe»).
Багато байок Пфеффеля можна назвати живими й актуальними для всіх часів і народів. Така, наприклад, байка «Die Aufklärung», в якій байкар стверджує думку, що збагачення знаннями безглуздо без виховання почуттів, без удосконалення душі.
Соціальна загостреність, крайня соціальна типізація характерів тварин-персонажів у байках Пфеффеля дає підставу деяким дослідникам говорити про початок «розпаду» (Auflösung), який завершується в байці 20-го ст. Цей «розпад» вони бачать у тому, що тварини-персонажі діють у байках не стільки за своїм природним розумом, а скільки за людською природою. Суспільні процеси екстраполюються на світ тварин. Персонажі байки - це лише замасковані люди, актори, які виконують дії людини. Байкові персонажі потрапляють у соціальні обставини людей. Вся алегорія часто зводиться лише до назв тварин.Однак уважне читання байок Пфеффеля переконує в тому, що цей процес торкається лише незначної частини байок і слід говорити не про «розпад» жанру, а про закономірності його розвитку, еволюції, про тенденції посилення суспільно-політичних компонентів. Алегорія стає при цьому настільки прозорою, що байка починає «звучати» відкрито, майже не уникаючи прямої характеристики (див., наприклад, байку «Recept wider den Krieg»). Це та риса, яку ми потім будемо спостерігати далі в політичній байці 19-го і, особливо, 20-го ст.
Стиль байок Пфеффеля характеризують всі ті стильові риси, які є загальними для байок всіх поетів-байкарів 18-го ст. Це одночасно і епічні, і поетичні, і ліричні тексти. Це майже виключно антитезисні байки з полярними персонажами. В опозиційних парах виступають риси строфічності/астрофічності, монологічності/діалогічності, динамічності/статичності. Дидактичність, в основному, представлена імпліцитно вираженою мораллю. Порівняно до Хагедорна та Геллєрта байки Пфеффеля - менш розгорнуті тексти, в них не є типовими розмірковування автора та персонажів; увага більше концентрується на розгортанні дій.
У байковій творчості Пфеффеля присутня риса, яка виділяє її на фоні творчості інших байкарів. Це - посилена тенденція до сатиричності. Пфеффель створює справжню політичну байку. Соціально-критична функція байки остаточно сформовується саме в творчості Пфеффеля. Як приклад індивідуальності стилю байок Пфеффеля проаналізуємо байку «Der Scorpion».
Ein Schäfer stiess auf einen Scorpion/ Und schwang schon seinen Fuss, ihn zu zerstören./ «Halt ein!» rief das Insekt: «ist dies der Lohn/ Für meine Nützlichkeit?» «Hoho, lass hören», / Versetzt der Hirt, «Was wohl ein Scorpion/ In aller Welt für Nutzen stifte?» - / «Ei», sprach der Wurm im Operatorston,/ «Wer kennet nicht mein Oel? - Es wehrt dem schnellen Gifte,/ Wenn euch mein Stachel ritzt». - «So, Bösewicht!/ Und darum soll die Rache dich verschonen?» / Rief Milon: «gab’ es keine ScorpionenJ So brauchte man ihr Oel auch nicht».
Ця байка відноситься до коротких (12 рядків). Стислість виражається в короткій експозиції (всього 2 рядки), в діалозі, який складається з двох відносно коротких реплік персонажів. Короткості сприяє також відсутність окремо виділеної моралі. Окрім короткої експозиції і ремарок автору байка не містить більш ніяких описів чи коментарів автора. Тим самим байка відповідає всім вимогам стислості. Відповідно до цього переважною композиційно-мовленнєвою формою є «повідомлення». В експозиції міститься «коротке повідомлення про випадок» з елементами «динамічного опису» : «schwang schon seinen Fuss». «Повідомлення» міститься і в репліках Скорпіона і Пастуха: «Wer kennet/ nicht mein Oel? Es wehrt dem schnellen Gifte/Wenn Euch mein Stachel ritzt» (Скорпіон); «Gäb’es keine Scorpionen,/ So brauchte man/ ihr Oel auch nicht» (Пастух).
Діалогічність виражається в наявності опозитивного діалогу, в якому протиставлені полярні позиції персонажів і відбувається швидка реалізація конфлікту. Авторська мова зведена до мінімуму. Розвиток дій відбувається в діалозі, в зміні мовленнєвих акцій/реакцій. Вся байка - це маленька діалогічна сцена. Розв’язка суперечностей відбувається дуже швидко, діалог закінчується без примирення.
Контрастність байки зумовлюється полярністю антагоністичних персонажів і їх взаємодіями в опозитивному діалозі. В репліках діалогу чітко виражені протилежні точки зору персонажів.
Динамічність байки зумовлена різким зіткненням двох антагоністичних персонажів, швидкою зміною акцій/реакцій. Дії в діалозі представлені настільки стрімко, що хоча розв’язка не зображена, але вона однозначно імплікується - дія мовби продовжує розвиватися поза текстом: зрозуміло, що після заключної репліки Пастуха наступить здійснення його початкового наміру: Скорпіона буде знищено.
Дидактичність. Мораль міститься в байці імпліцитно. Автор не нав'язує своїх коментарів щодо викладеного сюжету. В останніх словах позитивного персонажу - Пастуха міститься лише висновок, під яким імплікується узагальнена мораль байки: не було б отрути, то не потрібний би був і протиотрутний препарат. У підтексті можна розпізнати ще більш узагальнений висновок: зло повинно бути знищено безжалісно, хоча втілення зла - Скорпіон шукає виправдання своєму існуванню, розмірковуючи про користь своєї отрути.
Астрофічність. Байка відноситься до типових діалогічних байок. Вона має астрофічну будову. Байку умовно можна було б розподілити на три четверовірші: перші дві строфи з одним типом рифмовки: абаб, третя строфа - з другим: абба. Але межі умовних строф проходять через репліки персонажів. Репліки переходять із одного рифмованого четверовірша в другий, об’єднуючи їх в нерозривне астрофічне ціле.
У байці утворюється два образи-символи, але переважаючим є образ-символ, який виростає з негативного персонажа. Це закладено з самого початку і назвою байки, в якій представлено лише один персонаж - а саме негативний. Образ Скорпіона символізує зло. Цей образ у реальному житгі може символізувати особистість дуже шкідливу і небезпечну, але глибоко переконану в доцільності свого існування. Даний образ, без сумніву, слід назвати динамічним, тому що його характеристики утворюються в самій дії, в діалозі. Він динамічний ще й тому, що продовжує подальший рух, «життя»: він асоціюється зі «скорпіонами» серед людей і завжди викликає безперечну відразу, обурення.
Другий образ, який утворюється на основі дій позитивного персонажу, Пастуха і символізує рішучу і непримеренну до зла людину, все ж відіграє допоміжну роль. Він динамічний із тієї ж причини, що й перший образ, але за яскравістю він поступається перед негативним образом-символом.
Як приклад соціально-критичної байки проаналізуємо байку «Die Bienen», яка відноситься, на наш погляд, до кращих соціально-критичних байок. У змістовому відношенні байка відразу вражає своєю актуальністю для нашого часу і, мабуть, для всіх часів вона є універсальною. Це яскравий образ-символ суспільства, в якому протиставлені Політика і Економіка і образно-символічна картина наслідків занехаяння Економіки, відволікання мудрої сили народу на марні політичні баталії та громадянські війни. Тут досить прозора, але дуже поетична метафора-алегорія, яка базується на первинній символізації. Бджоли - це завжди символ надійності та працьовитості. Тим більш експресивно діє антитеза, контраст між тим, що закладено в назві, і тим, до чого призвів сім’ю Бджіл, оплот добробуту, хаотичний Дух Політики. Антитеза є основою динамічності байки, яка передана у формі «динамічного опису» (на початку байки), що переходить в «емоційну розповідь». Оживляє цю розповідь емоційне звернення прямою мовою: «не нехтуйте економікою!»
Байка має астрофічну форму суцільного тексту, не розтягнута за обсягом, але в ній є також місце і для характеристик, уточнень. Про динамічність свідчить значна концентрація дієслів (17 дієслів в 18 рядках).
У цій байці присутні явища, які вже й раніше були властиві соціально-критичній байці та які стають типовими для сучасної байки. По-перше, це тенденція до абстрагізації, стислості і посилення ємності образу-символу. Це досягається вводом абстрактного персонажу - Духа Політики. Цим протиставленням образ-символ набуває також цілковитої недвозначності, завершеності. По-друге, як і в багатьох інших соціально-критичних байках, ця байка є яскравим прикладом глобалізації образу-символу. Останній символізує не якісь окремі негативні якості людей або суспільні явища, а відразу показує тему долі народу, її залежності від нікчемних лідерів-політиків у всій глобальності. В цій байці можна нескінченно шукати та знаходити все нові паралелі з конкретною дійсністю. Прикладом ще більш гострої сатири на людське суспільство і такої ж узагальненості та глобалізації образу-символу є байка «Der Komet und sein Pferd»:
Mit Stolz bestieg Max, der Kornett,/Sein Pferd Buzephalus/Und tummelt es, wie ein Poet/Den alten PegasusJ/Stracks stund es still, als ihm der Sporn/ Den Wink zum Tanzen gab,/Und warf beim dritten Stich voll Zorn/Den kleinen Henker ab. // «Ha, Biest!» rief er, «das ist zu grob». / «Ich geh dir», sprach das Tier,/»Im Schritt, im Trab, selbst im Galopp,/Den Tanz verbitt ich mir». / / «So, so», rief Max, «du brauchst das Maul?/ Ein Bauer, spricht Papa,/Ein Tanzbär und ein Rittergaul/ Sind zum Gehorchen da». //Gepeinigt durch der Peitsche Zwang,/Tanzt sich der Braun halbtot,/Bis endlich der Trommete Klang/ Dem Heer ins Feld gebot.//Max fiel. Voll Wut zerstampfet ihn/ Der wiehernde Koloss./ «Was tust du?» schrie der Paladin./ «Ich tanze», sprach das Ross.
У помсті Коня Юнкеру міститься реальна погроза кінця такого суспільного ладу, де принижується гідність народу. На основі антитези, крайнього протиставлення й зіткнення непримиренних сил, синергетичного «режиму загострення» байка утворює ємний образ-символ кінця довготерпінню, обурення й повстання простого люду. Байка має досить прозору поетичну алегорію і завершений образ-символ. Це теж дуже актуальна для всіх часів байка, яка потенційно може бути застосована до будь-якого суспільства, де принижується гідність людини та недооцінюється роль та здорові інстинкти народу. Байка - поетична, лірична, досить епічно розгорнута. Це доволі докладний опис ситуації з характеристиками та ітераціями, який водночас супроводжується економним вибором слів, завдяки чому байка все ж відноситься до відносно коротких. Завдяки чіткій поетичній строфічній будові вона легко сприймається.
Серед байок Пфеффеля (всього проаналізовано 105 текстів) є багато текстів, які демонструють більш або менш посилену теденцію до стислості форми і змісту, зовні коротких за обсягом. Їм властиві яскраво виражені риси афористичності і епіграматичності: «Der Scorpion», «Der Hund und der Esel», «Der Schakal», «Die Greifen», «Der Adler und die Natter», «Der Fuchs und der Esel», «Der Kakadu und der Hase», «Der junge Hase», «Der Dogge und der Fleischerhund»,» Das Duell»,»Der Igel», «Der Maienkäfer», «Das Hermelin und der Jäger», «Der Hahn und der Kapaun» та багато інших. Більшість із них носить гостро сатиричний або іронічний характер і відноситься до соціально-критичних байок з глобалізованими образами-символами, наприклад:
Das Hermelin und der Jäger
Ein Jäger fing ein Hermelin,/Das Krieg und Hunger zwang aufdeutschen Grund zu fliehen,/ «Verräther, willst du mir das Leben nehmen?» -/ «Ach, nein, ich will dir bloss die Haut vom Leibe ziehn/ Des Fürsten Mantel zu verbrämen./Den hohen Vorzug hast nur du.» -/ «O, schönen Dank, den will ich mir verbitten./Warum nimmt er nicht deine Haut dazu?» / «Ei, die verhandelt er den Britten»
Der Igel
Der Löwe sass auf seinem Thron von Knochen/ Und sann auf Sklaverei und Tod./Ein Igel kam ihm in den Weg gekrochen; /Ha! Wurm! so brüllte der Despot,/ Und hielt ihn zwischen seinen Klauen / «Mit einem Schluck verschling ich dich!» / Der Igel sprach: «verschlingen kannst du mich Allein du kannst mich nicht verdauen».
Der Kakadu und der Hase
«Wo hättest du denn deine Beine./ Mein armer Freund? So sprach ein Kakadu/ Zum Hasen, den ein Hund in eines Nabobs Haine/ Zu Boden riss.
Im gleichen Nu/ Erscholl ein Büchsenknall durch Thal und Hügel./Der Pfittig fiel. «Freund!» rief der Has’ihm zuj «Wo hattest du deine Flügel?»
Поряд зі стислістю форми, антитезисністю, режиму загострення в усіх трьох прикладах спостерігаються явища абстрагізації, глобалізації та значної невизначеності, незавершеності образу-символу, що відповідно супроводжується посиленням ролі того, хто сприймає байку.
У байках Пфеффеля має місце прийом, який ми назвали прийомом зближення вимірів: людського й тваринного. Пізніше, в 19-му та 20-му сторіччях цей прийом стане типовим. Але його зародження, як і зародження всіх прийомів, які стали потім типовими для сучасної байки, можна спостерігати вже в 18-му ст. Мова йде про використання в тексті байки назв реалій відповідної дійсності, які накладаються на «виміри тварин». Цей прийом, по-перше, сприяє посиленню іронічності, сатиричності і комічності взагалі, а, по-друге, - зростанню ємності образно-символічного значення:
Das Schwein
Ein Affe kam ins Reich der Thiere/ Aus Josephs Reich zurück. «Was neues; Freund, aus Wien?/ So frug im Klub der Esel und der Stiere/ Ein feistes Schwein den Paladin. - / «Mein Tagebuch», sprach er, «liegt fertig für die Presse;/ Indessen hört was ich gesehn;/ Ich sah, wie Hand in Hand die Welschen in die Messe,/Die Sachsen in die Predigt gehn,/ Und wie bei einem Glas mit Ofner Weine/ Ein Jud in froher Harmonie/ Mit Christen Schinken ass.» - «Ha», riefen Gross und Kleine, / «Es ist ein herrlich Ding um die Philosophie!»/ «Magseyn», versetzt die Sau, der Herz und Knie/Beim Worte Schinken sank, «nur nicht für fette Schweine.»
Реалії суспільного житія того часу (Josephs Reich, Wien, Klub, Paladin, Tagebuch, Presse, Die Welschen, die Sachsen, Glas Weine, Predigt, Jud, Harmonie, Christen, Schinken, Philosophie) перетинаються з виміром, в якому діють звичайні байкові фігури. Алегорія завдяки цьому стає прозорою, але разом із тим посилюються риси іронічності та сатиричності. Завдяки такій голографічності зображення образ-символ глобалізується та збільшується за обсягом. Це не символізація якоїсь однієї-двох типових людських рис або життєвих ситуацій. Це - образно-символічна картина певного стану суспільства. В цьому випадку можна також говорити й про незавершеність образно-символічного значення й відповідно про посилення ролі читача, який сприймає байку.
Таким чином, байкова творчість Пфеффеля обіймає всі ті стильові риси, які були надто типовими для епічної ліричної поетичної байки 18-го ст. Але разом із цим у його творчості значно активізуються риси сатиричності, абстрактності, інтелектуальності, незавершеності та глобалізації образу-символу, які в порівняльному аспекті можуть розглядатися подалі як фон для дослідження цих же рис у наступній еволюції байки та які дають право вважати Пфеффеля одним із засновників абстрактної, глобалізовано-символічної байки. Однак, безперечно, що байкова поезія Пфеффеля - це вінець перш за все стильового архетипу німецької епічної соціально-критичної байки.
Л-ра: Піхтовнікова Л. С. Синергія стилю байки. Німецька віршована байка ХIIІ-ХХ ст.: монографія. – Харків, 1999. – С. 112-119.
Твори
Критика
