Загальна характеристика байкової творчості та композиційно-стилістичні особливості байок Кр. Ф. Геллєрта
Л. С. Піхтовнікова
Одночасно з Хагедорном писав байки і відомий поет і письменник 18-го ст. Крістіан Фюрхтеготт Геллєрт. Із усіх його поетичних творів книга «Fabeln und Erzählungen» (2 частини, 1746-1748) користувалася найбільшою популярністю.
Вражає різноманітність тем байок та віршованих розповідей Геллєрта. В поезії він бачить прекрасний засіб «die Wahrheit durch ein Bild zu sagen» (байка «Die Biene und die Henne»). В байці «Die Spinne» оспівується корисна діяльність для суспільства. В деяких байках Геллєрт сміливо виступає проти бездіяльності і зарозумілості вельможного панства, яка була б нікчемною і безпомічною без трудового люду (байка «Das Kutschpferd»). В байці «Der Tanzbär» предметом критики є заздрість до успіхів інших. В байці «Das Pferd und die Bremse» Геллєрт розпізнає ту силу народу, яка у змозі скинути могутнього деспота.
Байки Геллєрта, в основному, містять мораль, але їх не можна назвати моралізуючими, тому що мораль подається ненав’язливо, іноді засобом легкої, доступної розумінню розповіді, яка є додатком до байки. Таким же чином як і в байках інших просвітителів-байкарів, наприклад, Хагедорна, Ліхтвера, в «Байках і розповідях» Геллєрта зустрічаються твори, в яких важко установити межі між байкою в класичному розумінні і дидактичною віршованою розповіддю, наприклад, «Der Schwätzer», «Der beherzte Entschluss», «Der junge Prinz», «Chloris», «Der grossmütige Räuber», «Der gütige Besuch».
Добре знаючи образ мислення широких верств народу і як до нього звертатися, завдяки своїм промовам, лекціям, байкам і моральним розповідям та іншим творам, він став носієм духу своєї епохи. Його твори користувались популярністю як у селян, ремісників, буржуазії, так і в королівських дворах. Завдяки саме його байкам і моральним розповідям доступ до поезії мали й прості люди.
Зрозуміло, що поезія 18-го ст. ассоціюється перш за все з іменами найбільш відомих і популярних поетів - Шіллєром і Гете. Геллєрт же, який фактично зробив найбільший вплив на морально-духовний розвиток німецького народу, залишається майже невідомим широким колам суспільства. Його можна вважати великим педагогом своєї епохи. Своє педагогічне кредо він втілював у педагогічній діяльності, педагогічних творах, але найбільше значення для виховання він убачав у жанрі байки як носія наочно викладених дидактичних правил. В етичному вихованні вона дає образні взірці для розпізнання Доброго й Злого, на заняттях з поезії вона вчить благородним відчуттям, а при навчанні читанню байка може зробити заняття жвавими та цікавими. Геллєрт засвоює дидактичне кредо поетів-байкарів класики. Не моральні заклики повинні зворушувати серце людей, а саме байка в легкій, невідчепній формі повинна привести душу читача або слухача туди, де автор хотів би її бачити.
У байках Геллєрта більше, ніж у байках інших байкарів, представлена особистість автора. Він часто прямо звертається до читачів чи слухачів або з жартівливим повчанням, або з запитанням. «Die epische Objektivation in der Fabel und die gedankliche Operation im Lehrsatz bei Gelegenheit jenes Vorganges laufen nicht ganz streng und rem nach ihren eigenen Gesetzen ab, sondern das dichterische Individuum nimmt sich da und dort heraus, sie zu durchbrechen, sei’s nur auf Augenblicke».
Метрика байок Геллєрта повністю відповідає розважально-розмовному тону його розповідальної манери, хоча в процесі розвитку його стилю вона теж зазнала змін. Якщо спочатку переважали «fortlaufende Alexandriner» або «Strophen aus jambischen Dimetern», то пізніше «Alexandriner mit kürzeren jambischen Zeilen ohne die strophische Bindung».
Розрихлення метричної структури відповідає зростаючій свободі розповідача. Поет сам усвідомив переваги цих «вільних віршей», перш за все відмову від строфічного членування: «Wo ist in der Strophe der Platz zu den Nebenbetrachtungen, zu einer kleinen, im Vorbeigehen angebrachten Spötterei, zu gewissen Wiederholungen und anderen kleinen Schönheiten der Erzählung?».
У певному розумінні саме Геллєрта можна назвати німецьким Лафонтеном, тому що подібно французькому байкарю засобом природних, народних образів він зміг передати дух свого часу. Доведено, що мова та стиль байок Геллєрта деякими рисами вплинули на творчість інших байкарів епохи Просвіти, перш за все Ліхтвера, в меншій мірі - Глейма і Пфеффеля.
Проаналізуємо байкову творчість Геллєрта за стильовими рисами.
Із трьох книг байок та розповідей Геллєрта ми проаналізували 45 текстів, які повністю або за переважними ознаками відносяться до власне байок.
Епічність, поетичність, емоційність, ліричність
Байкам Геллєрта ще в більшій мірі, ніж байкам Хагедорна, властива риса епічності, яка й тут існує поряд з поетичністю. Байки Геллєрта - це, в основному, значні за обсягом твори з докладним викладенням сюжету, з описами, характеристиками, емоціональними зверненнями, ліричними відступами автора.
Серед усіх поетів-байкарів 18-го сторіччя Геллєрт більш, ніж будь хто використовує стилістичний прийом авторської прямої мови. Частіше всього пряма мова автора знаходиться перед байкою або наприкінці, але нерідко - і в середині. Наприклад, в байці «Die Affen und die Вдгеп» на тему правильного і здорового виховання дітей закінчується наступним зверненням автору, яке має досить конкретну адресацію:
Was macht viel Kinder siech? Vielleicht Natur und Zeit?/Nein, mehr der Eltern Weichlichkeit./ O, Reicher, soll dein Kind gesund in Städten blühen,/ So zieh es in der Stadt, wie es die Dörfer ziehen!
У байці Геллєрта «Die Nachtigall und die Lerche» автор звертається до поетів, закликаючи їх іти за прикладом солов’я - співати недовго, але красиво:
О Dichter, denkt an Philomelen,/ Singt nicht, solang ihr singen wollt /
Natur und Geist, die euch beseelen,/ Sind euch nur wenig Jahre hold. / Soll euer Witz die Welt entzücken:/ So singt so lang ihr feurig seyclj Und öffnet euch mit Meisterstücken/ Den Eingang in die Ewigkeit./ Singt geistreich der Natur zu Ehren,/ Und scheint euch die nicht mehr geneigt:/ So eilt, um rühmlich aufzuhören,/ Eh ihr zu spät mit Schande schweigt./ Wer, sprecht ihr, will den Dichter zwingen?/ Er bindet sich an keine Zeit. /So fahrt denn fort, noch alt zu singen/ Und singt euch um die Ewigkeit.
Емоційно забарвленим є звернення Геллєрта в байці «Die Biene und die Henne», яке адресовано тим, хто вважає поезію непотрібним і марним заняттям:
О Spötter, der mit stolzer Miene,/ In sich verliebt, die Dichtkunst schilt:/ Dich unterichtet dieses Bild./Die Dichtkunst ist die stille Biene; / Und willst du selbst die Henne seyn:/ So trifft die Fabel völlig ein./Du fragst, was nützt die Poesie?/ Sie lehrt, und unterrichtet nie./ Allein wie kannst du doch so fragen?/Du siehst an dir, wozu sie nützt:/Dem, der nicht viel Verstand besitzt,/ Die Wahrheit, durch ein Bild, zu sagen.
Аналогічне звернення автора до читачів знаходимо в багатьох інших байках Геллєрта: «Die beiden Schwalben», «Das Füllen», «Der Affe», «Das Pferd und die Bremse», «Der Arme und das Glück», «Der grüne Esel», «Der Fuchs und die Elster», «Die Ente», «Die Lerche», «Der Tanzbär», «Chloris», «Das Gespenst», «Hans Nord», «Cotill», «Der Tod der Fliege und der Mücke».
Інколи автор закінчує своє звернення риторичним запитанням, як, наприклад, у байці «Der Hund»: «Verdient ein solches Glück wohl Neid?».
Епічності і поетичності сприяє також стилістичний прийом характеристики та ітерацій: «Ein Gaul, der Schmuck von weissen Pferden,/ Von Schenkeln leicht, schön von Gestalt, /Und, wie ein Mensch, stolz in Geberden, / Trug seinen Herrn durch den Wald» («Das Pferd und die Bremse»).
В поетичній, ліричній байці Геллєрта «Die Nachtigall und der Kuckuck» має місце навіть опис душевного стану:
«Nun sang die Meisterin der zauberischen Töne/ Vor dem Damöt und seiner Schöne, /In einer sanften Melodey. / Sie fühlten die Gewalt der Lieder,/ Damöt steht still und Phyllis setzt sich nieder, / Und hört ihr ehrerbietig zu./ Ihr zärtlich Blut fängt an zu wallen; /Ihr Auge lässt vergnügte Zähren fallen». У байках, які тяжіють до лірики, можна зустріти також такий різновид характеристики як ліричний опис стану природи:
«Die Nachtigall sang einst mit vieler Kunst;/ Ihr Lied erwarb der ganzen Gegend Gunst,/ Die Blätter in den Gipfeln schwiegen, '/ Und fühlten ein geheim Vergnügen / Der Vögel Chor vergass der Ruh,/ Und hörte Philomelen zu. /Aurora selbst verzog am Horizonte»... («Die Nachtigall und die ler che»).
Розгорнутість/ Стислість
Із посиленою епічністю прямо корелює риса розгорнутості. Серед проаналізованих байок є лише декілька байок, які можна назвати короткими: «Der Kuckuck» (16 рядків ), «Das Heupferd, oder der Grashüpfer» (16), «Der Tod der Fliege und der Mücke» (20). Найкоротша байка - «Das Pferd und der Esel» (10 рядків).
Відносно короткі байки: «Der Affe» (25), «Das Kutschpferd (23), «Die Spinne» (25), «Das Pferd und die Bremse» (26), «Der Zeisig» (31), «Der Tanzbär» (32), «Der Affe» (25), «Die Ente» (22), «Die Nachtigall und der Kuckuck» (27).
Усі інші байки - це розгорнуті тексти (більше 40 рядків). Досить часто ця розгорнутість досягається не стільки докладними описами дій і характеристиками, скільки роздумами автора напочапсу або наприкінці тексту, які фактично утворюють окремий супровідний текст. Текст власне байки може бути коротким або відносно коротким, але завдяки супровідним текстам весь текст стає розгорнутим: «Die Nachtigall und die Lerche», «Der Zeisig», «Das Füllen», «Die Biene und die Henne», «Der Tanzbär», «Die beiden Schwalben», «Die beiden Hunde», «Die Nachtigall und die Lerche», «Der grüne Esel», «Die Spinne», «Das Pferd und die Bremse», «Das Kutschpferd», «Der Affe», «Die Lerche und die Nachtigall», «Die junge Ente», «Die Ente». У байці «Die Fliege» звернення автора є напочатку і наприкінці (8/38/8).
Дидактичність, повчальність
Як бачимо із наведених прикладів, риса дидактичності реалізується, в основному, в експліцитно висловленному висновку-роздуму або зверненню автора. Прикладів імпліцитно висловленої моралі небагато: «Das Heupferd oder der Grashüpfer», «Der Kuckuck».
Текст, який містить мораль, - це емоційно-експресивне звернення або роздуми чи застосовність тексту власне байки до дійсності, тому мораль сприймається з насолодою як окремий поетичний твір.
Антитезисність
Більшість байок Геллєрта містить антитезу, протиставлення полярних персонажів. У назвах це протиставлення відображено лише в невеликій кількості байок, наприклад, «Die Nachtigall und die Lerche», «Der Fuchs und die Elster», «Das Pferd und die Bremse», «Das Pferd und der Esel», «Die Nachtigall und der Kuckuck», «Der junge Krebs und die Seemuschel», «Die Affen und die Bären», «Der Knabe und die Mücken».
У більшості байок називається лише одна діюча фігура: «Der Zeisig», «Der Tanzbär», «Das Füllen», «Der Kuckuck», «Der Hund», «Das Heupferd, oder der Grashüpfer», «Die Spinne»,»Der grüne Esel», «Die junge Ente», «Die Lerche».
Але це не означає, що в них немає протиставлення; антитеза може бути в тексті, але не підкреслюється назвою: «Die Fliege», «Der Affe», «Die Bienen», «Die beiden Hunde».
Серед байок Геллєрта зустрічається більше байок, ніж в інших байкарів 18-го сторіччя, в яких антитезисність, полярність персонажів або зовсім відсутня, або виражена дуже слабо: «Das Füllen», «Der Hund», «Das Heupferd, oder der Grashüpfer», «Die Spinne», «Der grüne Esel», «Die junge Ente», «Der Affe».
Динамічність/статичність
Навіть у більшості антитезисних байок Геллєрта динамічність виступає в опозиції зі статичністю. Це зумовлено докладним викладенням сюжету, характеристиками, описами, зверненнями, які заповільнюють розвиток дій. Лише декілька байок викладені динамічно, націлено на швидкий кінцевий результат, наприклад: «Der Tanzbär», «Der Zeisig», «Der Kuckuck», «Das Pferd und die Bremse», «Die Spinne». Відповідно до цього за обсягом це більш стислі тексти.
Діалогічність/Монологічність
Майже у всіх байках Геллєрта ці опозиційні стильові риси присутні одночасно. Опозиційний діалог є одним із важливих стилістичних прийомів у байках Геллєрта. Але він, як правило, дуже розтягнутий, і окремі репліки персонажів переходять у монологічні висловлювання. Заповільнюючи хід дій, монологи посилюють статику відображення.
Монологічні висловлювання виконують функцію позитивної або негативної характеристики персонажу, який висловлює монолог, слугують для саморозкриття персонажу.
Крім того, монологи виступають як засіб контрасту на фоні більш коротких або зовсім коротких реплік. Контраст коротких реплік та розтягнутих монологічних висловлювань виступає в діалогах як прийом, який компенсує повільне протікання дії, підвищує динамічність.
В монологах персонажів часто містяться повчання. Якщо повчає негативний персонаж, то в цих випадках монолог слугує як засіб іронії і сатири; відбувається своєрідне зіткнення форми і змісту. Наприклад, в байці «Die Fliege» таку функцію виконує монолог Мухи, яка розмірковує і повчає інших на тему мистецтва архітектури; в байці «Der Fuchs und die Elster» - монолог Сороки, яка дуже серйозно, «науково обгрунтовано» доводить Лисиці, що її хвіст це її п’ята нога.
У монологах позитивних персонажів викладаються уроки етики: «Die Nachtigall und die Lerche», «Die Biene und die Henne», «Die Affen und die Bären».
Абстрактність
Майже у всіх байках Геллєрта персонажі - це конкретні фігури з характерологічними ознаками. Тому образи-символи утворюються в них звичайним шляхом абстрагізації від конкретного персонажу до характеру або ситуації зі світу людей. Є лише 4 байки, які з самого початку несуть абстрактне узагальнення, тому що алегоричними фігурами в них виступають абстрактні поняття або явища: «Das Glück und die Liebe», «Der Leichtsinn», «Der Arme und das Glück», «Die Wahrheit und die Lüge». Таким чином, образи-символи байок Геллєрта групуються навколо конкретних тем, явищ і характерів.
Щоб краще уявити стиль байок Геллєрта, проаналізуємо дві байки, які утворюють деякі опозиції в стилі.
1. Die beiden Hunde
Dass oft die allerbesten Gaben/ Die wenigsten Bewundrer haben,/ Und dass der grösste Theil der Welt/ Das schlechte für das Gute hält;/ Dies Uebel siäht man alle Tage;/ Allein wie wehrt man dieser Pest?/ Ich zweifle, dass sich diese Plage/ Aus unsrer Welt verdringen lässt./ Ein einzig Mittel ist auf Erden;/ Allein es ist unendlich schwer./ Die Narren müssten weise werden,/ Und seht, sie werden ’s nimmermehr./Nie kennen sie den Wert der Dinge./Ihr Äuge schliesst, nichtihr Verstand;/ Sie leben ewig das Geringe,/ Weil sie das Gute nie gekannt.// Zween Hunde dienten einem Herrn;/ Der eine von den beiden ThierenJ Joli, verstand die Kunst, sich lustig aufzufiihren,/ Und wer ihn sah, vertrug ihn gem./Er holte die verlohrnen Dinge,/ Und spielte voller Ungestüm./ Man lobte seinen Scherz, belachte seine Sprünge;/ Seht, hiess es, alles lebt an ihm!/ Oft biss er mitten in dem Streicheln:/ So falsch und boshaft war sein Herz;/ Gleich fieng er wieder an zu schmeicheln:/ Dann hiess sein Biss ein feiner Scherz./ Er war versagt und ungezogen;/ Doch ob er gleich zur Unzeit bellt und schrie:/ So blieb ihm doch das Ganze Haus gewogen:/ Er hiess der lustige Joli./ Mit ihm vergnügte sich Lisette ,/ Er sprang mit ihr zu Tisch und Bette;/ Und beide theilten ihre Zeit/ In Schlaf in Scherz und Lustbarkeit;/ Sie aber übertraf ihn weit.// Fidel, der andre Hund, war von ganz anderm Wesen,/Zum Witze nicht ersehen, zum Scherze nicht erlesen,/Sehr ernsthaft von Natur; doch wachsam um das Haus,/Gieng öfters auf die Jagd mit aus;/ War treu und herzhaft in Gefahr,/ Und bellte nicht, als wenn es nöthig war./ Er stirbt. Man hört ihn kaum erwähnen;/Man trägt ihn ungerühmt hinaus./ Joli stirbt auch. Dd fliessen Tränen!/ Seht, ihn beklagt das ganze Haus./ Die ganze Nachbarschaft bezeiget ihren Schmerz.// So gilt ein bischen Witz mehr, als ein gutes Herz.
Ця байка є зразком статичної байки.
Обидва персонажі - Джолі і Фідель протиставлені в байці. Але їх протилежність не показана як антагонізм в дії. Автором протиставлені їх характеристики, а не їх безпосередні вчинки. Такий підхід автора виключає можливість конфлікту, зіткнення, режима загострення. Тут, таким чином, немає відправної точки для динамізму розповіді.
Мотиви дій персонажів також показані у формі констатацій. Вони представлені автором як готовий результат, як відомі факти.
Дії описані узагальнено у вигляді стверджень, а не в розвитку. Зміни акцій/реакцій відсутні. Немає також кульмінації й розв’язки. Замість розв’зки - два констатуючих результати наприкінці характеристики обох персонажів.
Мораль представлена тут експліцитно: в розгорнутому повчальному міркуванні автора, яким починається текст і яке одночасно є ланцюжком, який пов’язує зміст байки з дійсністю. Крім того і наприкінці байки є короткий висновок - мораль байки.
Зазначеним вище умовам розповіді відповідають композиційно-мовленнєві форми. Байку передано у формі «констатуючого повідомлення», «статичного опису», «характеристики», «міркування».
Архітектоніка байки також знаходиться у відповідності до загальної статики байки. Байка розгорнута, складається із 4-х частин, поділених за змістом:
1) вступ автора - загальні роздуми про здатність людей розпізнавати і цінувати добродійні вчинки; 2) характеристика - опис Джолі і відношення навколишніх до нього; 3) опис Фіделя і відношення навколишніх до нього; 4) коротке резюме автора.
На основі переважно статичної розповіді виникає два статичних образа-символа: 1. Образ-символ пристосувальника, який готовий бути шутом та підлесником; 2. Образ-символ чесного служаки, який не розраховує на загальну похвалу і визнання.
2. «Der Tanzbär»
Ein Bär, der lange Zeit sein Brot ertanzen müssen,/ entrann und wählte sich den ersten Aufenthalt./Die Bären grüssten ihn mit brüderlichen Küssen/ und brummten freudig durch den Wald.// Und wo ein Bär den ändern sah,/so hiess es: Petz ist wieder da!/ Der Bär erzählte drauf, was er in fremden Landen/ für Abenteuer ausgestanden,/ was er gesehn, gehört, getan;/ und fing, da er vom Tanzen redte,/ als ging er noch an seiner Kette,/auf polnisch schön zu tanzen an.// Die Brüder, die ihn tanzen sahn,/ bewunderten die Wendung seiner Glieder,/und gleich versuchten es die Brüder;/allein anstatt, wie er, zu gehn,/ so konnten sie kaum aufrecht stehn,/ und mancher fiel die Länge lang darnieder./ Und desto mehr liess sich der Tänzer sehn./ Doch seine Kunst verdross den ganzen Haufen./ Fort, schrien alle, fort mit dir!/
Du Narr willst klüger sein als wir. /Man zwang den Petz davon zu laufen.// Sei nicht geschickt, man wird dich wenig hassen,/ weil dir da jeder ähnlich ist./ Doch je geschickter du vor vielen ändern bist:/ Je mehr nimm dich in acht, dich prahlend sehn zu lassen./ Wahr ist ’s, man wird auf kurze Zeit/ von deinen Künsten rühmlich sprechen; / doch traue nicht, bald folgt der Neid/ und macht aus der Geschicklichkeit/ ein unvergebliches Verbrechen.
Ця байка відноситься до епічного типу і містить коротке висловлювання, яке належить зграї Ведмедів.
Це - зразок динамічної байки. В ній діють два антагоністичних персонажа: Дресований Ведмідь і Зграя Ведмедів. У ході дій виникають два протилежних мотиви поведінки персонажів. Поведінкою Дресованого Ведмідя утверджується точка зору: добре володіти талантом. Відповідно до посилення першого мотиву виникає другий мотив поведінки: якщо такий цінний талант не належить тобі, то він поганий. Мотив посилюється і приводить до кульмінації сюжету: неможливості Дресованого Ведмідя знаходитися в Зграї.
Завершенням динамічного сюжету є іронічна мораль: будь обережнішим, виставляючи свої здібності перед усіма, - за славою послідує заздрість.
Динамізм у цій байці утворюється тим, що протилежні точки зору формуються в самому сюжеті. Динамічним розвитком двох протилежних ліній байка повністю захоплює увагу читача, викликає співчуття і переживання. Авторська мораль звучить ненав’язливо, читач може зробити й свої висновки. Ця байка не стільки повчає, як треба діяти, скільки своєю поетичністю емоційно впливає, а, значить, і удосконалює.
Композиційно-мовленнєва структура байки побудована за зразком найбільш динамічних текстів, незважаючи на те, що в ній немає діалогу. Вона починається з «повідомлення про подію» (перші чотири рядки - перша частина байки). «Повідомлення» стає все більш емоційним і конкретизованим, коли розповідається про те, як зустріли Дресованого Ведмідя в Зграї (2-га частина байки). 3-я частина байки передана, в основному, у формі «динамічного опису». Докладно і послідовно описано, як Ведмеді із лісної Зграї спостерігали за танцями Дресованого Ведмедя, милувались його рухами, як вони самі спробували зробити теж саме і як вони потерпіли невдачу, після чого мистецтво Дресованого Ведмідя почало їх дратувати. Завдяки такому докладному опису ходу дій байка має яскраво виражену кульмінацію і розв’язку (останні 4 рядки 3-ї частини).
Незважаючи на те, що байка Геллєрта відноситься до епічного типу байок, розповідь побудовано драматично з чіткою зміною акцій / реакцій (3 зміни), що повністю компенсує відсутність діалогу в байці і сприяє підвищенню динамічності, а, значить, і загальної експресивності.
Л-ра: Піхтовнікова Л. С. Синергія стилю байки. Німецька віршована байка ХIIІ-ХХ ст.: монографія. – Харків, 1999. – С. 93-102.
Твори
Критика
