10-06-2019 Плавт (Plautus) 55

Роль грецизмів у комедії Плавта «Псевдол»

Роль грецизмів у комедії Плавта «Псевдол»

В. Є. Mілясевич

Для античної комедії характерне те, що її герої-чужинці розмовляють своєю рідною мовою. Цей прийом теоретично обґрунтований Арістотелем: «Комедійна лексика є мовою щоденною і народною. В комедії персонажі повинні розмовляти рідною мовою, а чужинці — своєю».

Положення Арістотеля стосується до певної міри використання Плавтом у своїх комедіях грецької мови, але не завжди дає пояснення, чому Плавт вживав грецькі та гібридні грецько-латинські слова.

Плавт у використанні грецьких слів був одним із новаторів у римській літературі. Згідно зі спостереженнями Й. Тройського, в комедіях Лівія Андроніка зустрічається лише одне грецьке слово; в комедіях Невія, наскільки можна судити зі збережених фрагментів, грецьких слів немає.

Використовуючи грецькі сюжети для своїх п’єс, Плавт не уникає грецької термінології. Змішування грецьких та римських звичаїв, географічних назв і власних імен персонажів у нього тісно пов’язується зі змішуванням лексичних грецьких і латинських елементів.

Питанню використання грецьких слів у латинській мові, зокрема в мові Плавта, дослідниками приділяється багато уваги, зокрема їх цікавить, з якою метою Плавт вживає грецькі слова у своїх п’єсах. Е. Бострем, наприклад, вбачає причину цього явища або в природі грецьких п’єс («Graecarum fabularum natura»), або в бажанні поета зберегти метричний розмір вірша (versus), або в прагненні посилити комізм (lосі causa), або, нарешті, в бідності латинської мови (linguaeLatinae egestas). Однак важко погодитись з тим, що такий майстерслова та вірша, яким був Плавт, вживав грецькі слова лише для того, щоб полегшити підбір відповідних віршових розмірів, або з тим, що поет не завжди міг підібрати відповідний термін у латинській мові. Важко з цим погодитися ще й тому, що саме там, де найбільше вживано грецьких слів, Плавт найменше залежить від грецьких оригіналів. Найбільш імовірним є твердження И. Хоуфа, який вважає, що Плавт вживав грецькі слова в основному для насмішки і дотепності. На нашу думку, Плавт вживає грецизми з метою пожвавити мову своїх персонажів, зробити її більш яскравою, посилити комізм. Крім того, багато грецьких слів в оригіналах Плавта лишилось без перекладу — цев основному грецькі назви, власні імена, які автор не вважав потрібним змінювати. Введенням макаронізму, внаслідок внутрішнього мовного контрасту, механічного зіткнення слів двох різних мов, автор посилює комічний ефект п’єс.

Дослідники стверджують, що глядачі п’єс Плавта уже частково знали грецьку мову і їм, очевидно, було цікаво зі сцени почути слова, з якими вони нещодавно познайомились.

Щодо шляхів ознайомлення римлян і самого Плавта з грецькою мовою існують різні думки. Так, Е. Біньоне вважає, що грецькі слова до Риму приносили купці та полонені; Т. Френк і В. Селар гадають, що основну роль в цьому відіграли війни — для старшого покоління – Перша пунічна війна, а для молодшого — війни з Македонією та Антіохом.

Не у всіх п’єсах Плавта вживаються грецизми у великій кількості і з виразною метою. Найбільше їх зустрічаємо в комедіях, написаних у період розквіту творчості поета («Псевдол» та «Трояк»). У цих п’єсах грецькі слова сконцентровані та розподілені з виразною метою посилити сценічний ефект, тоді як в інших комедіях ця тенденція менш помітна, а в ряді випадків грецизми вживаються без конкретної мети.

Збільшення та свідоме вживання Плавтом грецьких слів у творах пізнього періоду пояснюється також змінами в соціальному середовищі, в складі глядачів; серед них з’являється все більше людей, що знають грецьку мову. Це, передусім, солдати, які відбували військову службу на чужій території.

Розглянемо для прикладу розподіл грецьких слів у комедії «Псевдол», в якій є цілі відокремлені епізоди, заповнені грецизмами з метою посилення сценічного ефекту.

Перша сцена І акту — це розв’язка. Вона дуже багата різними художніми засобами і не потребує особливого підсилення комізму за допомогою грецьких слів. Тут є декілька неяскравих грецизмів, вживання яких обумовлене характером самої п’єси: Sibulla (25), тіпає (52, 53, 54, 113, 114, 117), symbolum (55, 57). Dionysia (59), drachmum (86, 88).

Найбільшу кількість грецизмів знаходимо в монодії Балліона (І, 2), яка відзначається своєю оригінальністю. Балліон погрожує, бунтує і свою тираду прикрашує образливими і витонченими грецизмами відповідно до моменту дії: flagritribae (137), harpaga (139), peristromata (146), tappetia (147), plagigera genera hominum (153), plagia (159), Iasonem (193), Dircam (199), iuventutem Atticam (202b), olivi dynamin (211), culleis (212), excetra (218). Нагромадження грецьких слів спостерігаємо у сцені суперечки звідника Балліона з Калідором та Псевдолом (1, 3): inanilogistae (255), serve Athenis pessume (270). minas (passim), danistam (287), eugae (323), babae, bombax (365).

У монодії Псевдола (І, 4), багатій іншими художніми засобами, грецьких слів немає. Вони появляються знову з метою посилення комізму в діалозі Сімона і Псевдола (І, 5): dictator Athenis Atticis (416), patrissat filius (442), ώ Ζευ (443), paedagogus (446), basilicum (458). non Pseudolum, sed Socratem tecum loqui (465), Delphis tibi responsum dicito (480), sycophantia (485, 527, 572), graphicum (519), Agathocles (532), machinas (550). У цій монодії зустрічаємо також варіації з Ναι γάρ (483, 484, 488).

Четвертим епізодом з великою кількістю грецизмів є сцена зустрічі гінця офіцера (cacula) з Псевдолом (II, 2). Наведемо приклади: machaera (593), symbolus (passim), stratioticum nuntium (603), thesauros Iovis (628), гра слів — імені Harpax та загального іменника harрах (653), яка повторюється ще у вірші 1010.

Монодія тріумфу Псевдола (II, 3) написана v виразно грецькому дусі: sycophantiae (672), satis est philosophatum (687), aurichalca (688), eugae (692).

Сцена зустрічі Псевдолом Харіна та Калідора (II, 4) без сумніву є однією з кращих у п’єсі. Це дуже комічний і віртуозно побудований діалог. Вірші перед початком серйозної інтриги особливо насичені грецизмами: symbolo (696а et passim), mortalis graphicus (700), εόρετής (700), turanne (703), paratragoedat (707), bracchium (707), eugae (712), трапляється гра слів: Charinus — χάριν τοότω ποιώ (712), Charysto (730), Athenas (731), chlamyde et machaera et petaso (735), pantopolium (742), eugepae (743), trapezitam (757).

У монодії слуги Балліона (III, 1) грецьких слів немає, а в наступній за нею монодії кухаря (III, 2) є лише одне грецьке слово drachumissent (808); гумор цієї сцени досягається шляхом використання комічних назв страв і не вимагає вживання грецизмів. Лише одне грецьке слово (stratioticus, 918) вжито в першій сцені IV акту.

Скупчення грецьких слів помічаємо далі у другій сцені IV акту — в діалозі Балліона і Сімії: harpagavit (957), cyathum (957), cantharum (957), chlamydatus (963), iam philosophatur (974), a також у віршах 1101, 1139, 1143.

У розвитку дії з домінуючим значенням інтриги грецькі слова інколи вжиті навіть без спеціальної мети, а як необхідні елементи мови: triumphe (1051), cantharum (1051), contechnatus (1096), machaera (1181, 1185), chlamydem (1184), sycophantis (1197, 1200, 1204), sycophantiose (1211).

Нарешті, останній епізод, монодія п’яного Псевдола, насичена грецькими словами: cantharum (1262, 1280), monologis (1264), lemniscos (І265), prothvme (1268b), Ionicam (1274), pallium (1281).

Серед грецьких слів зустрічається декілька гібридів, які складені з латинських та грецьких компонентів: flagritribae>flagrum + τρίβω (137), plagigera>ληγή + gero (153), inanilogistae>inanis + λογιστής (255), exballistabo>ex + βαλλίζω (585а), contechnatus>con + τέχνη (1906).

Аналогічні плавтівські новоутворення знаходимо в інших п’єсах: ferritribax («Привиди», 356), ulmitriba («Перс», 279), plagipatida («Полонені», 472. «Привиди», 356). Всі вони, як і багато до них подібних (pultifagus, manticinari, sandaligerulae, pergraphicus, subbasilicanus, supparasitari etc.), вжиті лише один раз (άπαξ λεγάμενα), і ніхто їх, крім Плавта, не вживав, бо вони не мали твердої опори в народній мові. Створені Плавтом гібридні слова відіграли свою позитивну роль, посилюючи комізм у його п’єсах, а потім перестали існувати.

Аналізуючи літературу по даному питанню, а також на основі власних спостережень над грецизмами в комедіях Плавта, можна зробити висновок, що грецькі слова як необхідні елементи мови, що випливають з самого характеру п’єси і відіграють якусь роль у розвиткові дії, вживаються Плавтом рідко. Домінуюче значення їх у п’єсах — це постійне намагання автора посилити за допомогою грецизмів ефективність сцен, створити комедійність внаслідок механічного зіткнення двох різних мов.

Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1965. – Вип. 4. – С. 61-64.

Биография

Произведения

Критика


Читайте также