Походження і роль імен батьків у п’єсах Теренція

Походження і роль імен батьків у п’єсах Теренція

Є. І. Скоробогата

Грецьким іменам дійових осіб п’єс Теренція приділено ще досі мало уваги у науковій літературі. З вітчизняних учених власні імена персонажів у комедіях Плавта і Теренція досліджував Б. Варнеке, який обмежився розглядом власних імен тільки жіночих персонажів. Проте цінність статті Варнеке полягає в тому, що автор взяв до уваги відповідний епіграфічний матеріал, зібраний В. Латишевим, працю Бехтеля і Фіка та свідчення античних письменників щодо деяких імен. На підставі цього Варнеке поділив власні імена жіночих персонажів на дві категорії: імена, підтверджені грецькими письмовими пам’ятками, та імена, не засвідчені жодною письмовою традицією. Правильним є висновок автора про те, що більшість імен походить з грецьких оригіналів. Пояснення етимології деяких імен, які подає Варнеке в алфавітному порядку, мало переконливе. Так, ім’я Lucris, на думку автора, не могло вийти з гр. Λοκρις, оскільки у латинській мові воно повинно б звучати Locrium. Ім’я це, за словами Варнеке, утворене від латинського слова lucrum — користь за допомогою грецького суфікса. Проте немає підстав, на наш погляд, заперечувати грецьке джерело цього імені, засвідчене грецькою комедією. Зміна фонетичної структури названого імені на латинському ґрунті могла бути зумовлена асоціацією з латинським словом lucrum.

На власні імена у Плавта і Теренція звернув увагу також Е. Кенії. Автор правильно пояснив етимологію деяких імен, але він зовсім не взяв до уваги походження імен персонажів Плавта і Теренція, не подав ніяких грецьких письмових пам’яток, в яких вони збереглись. Тому доцільно розглянути імена дійових осіб у п’єсах Теренція всебічно.

Ще античні письменники звернули увагу на те, що комедіографи найчастіше надавали дійовим особам імена, які відповідали їх характеру або професії (Арістот. Поет. р. 9; Донат, Комен. до «Братів» Теренція).

Римські комедіографи Плавт і Теренцій часто називали персонажі своїх п’єс nomina loquentia — іменами, які були засобом характеристики цих персонажів. Інколи ім’я суперечило характеру його носія. Тоді поет намагався яскравіше підкреслити якусь негативну рису персонажа, висміяти її. Розглянемо імена батьків у комедіях Теренція.

У п’єсах Теренція, як і у Плавта, батьки мають грецькі імена, переважна більшість яких засвідчена грецькою письмовою традицією.

Батька у комедіях «Андріянка», «Сам себе караючий» і «Форміон» та юнака в «Євнуху» Теренцій назвав Chremes (гр. Χρεμης). Те саме ім’я має також батько в «Ослах» Плавта. Ім’я Χρεμης утворене від дієслова χρεμειν, χρεμπτεσθαι — сильно плювати, харкати. Воно належить до nomina loquentia, оскільки поет визначає ним рису, властиву старій людині. Неясно, чому цим іменем Теренцій назвав юнака в «Євнуху», — чи тільки через брак концепції, чи тому, що в «Євнуху», контамінуючи дві п’єси Менандра («Colax», «Eunuchus»), хотів ввести певні зміни, називаючи юнака Χρεμης замість Αγροίκος. Ім’я Χρεμης часто вживали грецькі комедіографи: Арістофан (Ессі., 472), Антіфан (Ποιησις 21, Mein., III, 106), Менандр (462b, Mein., IV, 323). У Менандра Chremes означає жадібну людину, звідси і Горацій називає жадібну людину Chremes avarus (Serm. 1, 10, 4; Epod. 1 33).

Χρεμης зустрічаємо також в аттічних написах. Той же корінь є в іменах Χρεμας, Χρεμων, Χρεμυλος Χρομυλος, Χρομων. Поява голосного ο замість е в Χρομυλος, Χρομων — це результат тембрової апофонії. Ім’я Chremes Теренцій вживає у різних відмінкових формах, причому у тому самому відмінку інколи виступають дублетні форми, зумовлені, мабуть, технічними вимогами структури вірша (And., Voc. -e, -es 538, 550, 561, 574, 783 і т. д.; Асс. -ет 361, 527, 532; -etem 472, 533; Gen. -etis 247 і 368 і т. д.).

Ім’я Crito (гр. Κριτών) має другий батько в «Андріянці» і радник у «Форміоні». Воно походить від дієслова κρινειν — вирішувати (пор. οκριτης — суддя) і також належить до так званих «ілюструючих» імен, що своїм значенням відповідають віку і професії персонажа. Ім’я Κριτών зустрічаємо у фрагментах середньоаттічної комедії, зокрема в Алексіда (Τιτυη frg. І, 2, Mein.) і Діодора (Άυλητρις І, Mein.). Так названо й друга Сократа, іменем якого назвав Платон один зі своїх діалогів. Можливо, що назване ім’я поет взяв з грецького оригіналу.

Ім’ям Demea (гр. Δημεας) названо батька у «Братах». В основі цього імені лежить іменник οδημος — народ, що надає йому значення людина стародавніх звичаїв. Ім’я Demea виступає у середньо- і новоаттічній комедії. У середньоаттічній комедії знаходимо це ім’я у фрагментах Алексіда (frg. І, Mein., III, 476), у новій — у фрагментах Менандра (frg. 1, Mein., IV, 105, 165, 501; Demianczuk frg. 26, 114). Таке ж ім’я має афінянин у Фукідіда (V, 116) і Ксенофонта (Memor. 2, 7, 6). Нема сумніву, що Теренцій запозичив це ім’я з новоаттічної комедії, можливо, навіть з «Братів» Менандра. Про один випадок (882) впевнено можна сказати, що Demea у кличній формі має у Теренція а коротке, як латинський іменник І відміни: Heus Demea, rogat frater ne abeas longius (Ей, Демея, брат тебе просить, щоб ти не відходив дальше). В усіх інших місцях названої комедії нічого не можна сказати про часокількість кінцевого а в Demea, оскільки це ім’я стоїть або перед словом, яке починається з голосної, або у кінці вірша.

Батькові у «Форміоні» поет дав ім’я Demipho (гр. Δημοφων). Так названо і батька у комедіях Плавта «Шкатулка» і «Купець». Ім’я це зустрічаємо у представника староаттічної комедії Феопомпа (Παμφιλη, frg. 4, Mein., II, 809) і середньоаттічної Ефіппа (Ομοιοι, frg. 2, ν. 2, Mein., III, 335). Ім’я Δημοφων згадують також інші грецькі письменники (Eur., Нег. 213; Dem. 27, 4; Athen., XI, 482) і написи. Все це свідчить, що ім’я це часто вживалось греками і Теренцій міг його запозичити з грецького оригіналу, хоч у фрагментах з новоаттічної комедії воно не збереглось. Ім’я Δημοφων, як і Δημεας, належить до того типу імен, якими римські комедіографи хотіли відзначити достойність, серйозність їх носіїв і тому назвали ними старих громадян. Demipho латинізоване Плавтом і Теренцієм, як і Calidorus та інші грецькі імена цього типу.

Hegio (гр. Ηγιων) є іменем батька у комедії Теренція «Брати» і радника у суді у «Форміоні». Під цим іменем виступає також батько у «Полонених» Плавта. Ім’я, утворене від дієслова ηγεισΦαι — бути вождем, займати перше місце, відповідає своїм значенням вільній людині, громадянину старшого віку. Але у такій формі ім’я це не підтверджене грецькою письмовою традицією. У староаттічній комедії зустрічається ім’я Ηγελοχος (Piai., frg. 32, Mein. lì, 690; Strati, frg. I; Mein., II, 763; Sannyr., frg. I; Mein. II, 874). У написах з Дельф є форма імені Αγιων. Можливо, що обидва римські комедіографи запозичили Hegio з новоаттічної комедії, хоч фрагментарна спадщина її авторів не дає прямих доказів цього.

Іменем Laches (гр. Λαχης) Теренцій назвав батька у двох комедіях — «Євнух» і «Свекруха». Помітний у цьому імені корінь λαχ — той же, що у дієслові λαγχανειν — добиватись, одержувати. Ім’я Laches. досить часто вживали грецькі комедіографи. Воно згадується у фрагментах комедії Арістофана Γεωργοί (frg. 16, Mein., II, 991), у Ефіппа (ΟΒελιαφοροι, 2, Mein., III, 335), Алексіда (Πυραννος, 13, Mein., Ili, 476), Філемона (Εφηβος, І, 3, Mein., IV, 10; Fabul. inceri, frg. 56, 1; Mein., IV, 54), Кробіла (ΨευδυποΒολιιιαιος, І, 1, Mein., IV, 567), Менандра (Κιθαριστής, 4, Mein., IV, 150; Fabul. incert. frg. 101, 1, Mein., IV, 259, frg. 609, 315). Ім’я Laches, без сумніву, Теренцій запозичив у Менандра. Під цим іменем згадується також афінянин у Демосфена (Dem., 24, 127) і афінський архонт (01., 95, І).

Носієм імені Menedemus (гр. Μενεδημος) є батько у комедії «Сам себе караючий». Ім’я це засвідчене середньоаттічною комедією (Еріcrat. Fabul. incert. frg. I v. 1-2, Mein., Ili, 370). Так названо і філософа, основоположника еретрейської школи, учня Платона (Strab. IX 393; Diog. Laert. 6, 125), та полководця Олександра Македонського (Агг., Ап. 4, 3, 7). Окремі компоненти імені (μένος-δήμος) часто виступають у грецьких складних іменах. За своїм змістом це ім’я відповідає старій людині.

Під іменем Micio (гр. Μικιων) виступає батько у «Братах». Воно утворене від прикметника μικρός, який у дорійському діалекті звучить μικκος. Ім’я Μικιων зустрічається у комедії Алексіда (frg. І, Mein., Ili, 415Ì. Воно було досить поширеним у греків, зокрема в афінян (Dem., 58, 6; 01., 94, 3; Athen., 125). Згадується і жіноче ім’я афінянки Μικκα. У грецьких письмових пам’ятках знаходимо ряд складних імен з першим компонентом Μικκ-, напр., Μικκαλιων (Dem., 32, 11), Μικκεας (CIA II 42052), Μικκιαδης (Ion. Ins. 53) та ін. У комедії Плавта «Стіх» нахлібник жартома назвав себе Miccotrogus (Μικκοτρωγος) — той, що мало їсть. Цим іменем, що протилежне характеру його носія, Плавт хотів викликати комічний ефект. У Теренція Micio належить до типу «Ілюструючих» імен, ним поет хотів, мабуть, відмітити малий ріст старого.

Ім’я батька у комедії «Свекруха» звучить Phidippus (гр. Φειδιππος), перший компонент якого походить від дієслова φειδεσθαι — берегти, бути скупим, другий — ίππος — кінь. Ім’я Φειδιπποε засвідчене середньоаттічною комедією (Timocles, Ληυη, 5 Mein. Ili, 606; Alexis, Σωρακοι, Mein., Ili, 482; Ιππισκος 385) та іншими жаноами грецької літератури (Нот., II. 11 678; Strab. X І, 444; Athen. III 120в).

Ім’ям Simo (гр. Σιμών) названо батька у комедії Теренція «Андріянка» і комедіях Плавта «Привид» та «Псевдол». Під іменем Σιμών Арієтофан згадує у «Хмарах» (348) афінянина, славного софіста. Так названо і софіста у представника староаттічної комедії Евполіда (Πόλεις, frg. 13, Mein., III, 514). Це ім’я зустрічаємо також в Евбула, представника середньоаттічної комедії (Κυβευται, frg. 2, 6; Mein., Ili, 232). Ім’я Σιμών підтверджене й іншими грецькими письменниками (Lys. Ili; Dem. 59, 25; 23, 10, 189; Paus., V, 27; Diog. Laert. II, 13). Відсутність цього імені в новоаттічній комедії може бути випадковим явищем, зумовленим фрагментарністю збережених п’єс.

Іменем Simulus (гр. Σιμυλος) поет назвав батька у «Братах». Він не належить до дійових осіб п’єси, бо Сострата у розмові з рабом Гё1чэю лише згадує його як близького друга Гегіона (Ad., 352), і сам Гегіон називає його nostrum amicum (Ad., 465). Донат вважає це ім'я зменшувальним, утвореним від Simo (Comm. Ad., Ili 2, 54). Цілком слушно проти такого пояснення імені виступив Кеніг, який вважає, що суфікс -ulus у названому імені є не латинським, а грецьким -υλος. Цей суфікс дуже часто трапляється у грецьких іменах типу Αισχύλος, Κρα- τυλος та ін. Римські комедіографи архаїчної доби передавали його як -ulus, згідно з правилами латинської орфографії цього періоду. Прикметник σιμός — кирпатий — ліг в основу ряду імен, якими називали у комедії старих (Simo, Simulus, Simus) або рабів (Simia, Simalio), зазначаючи у цей спосіб їх негарний ніс або обличчя. Ім’я Σιμυλος знаходимо у комедії Менандра Μισογύνης (frg. 1, 5, Mein., IV, 164) та творах інших грецьких письменників (Dem., 18, 262; Paus., VI, 22, 2)'. На підставі цього можна зробити висновок, що Теренцій взяв це ім’я з грецького оригіналу.

Отже, основним джерелом для імен батьків у комедіях Теренція була новоаттічна комедія, зокрема п’єси Менандра, які він переробляв.

Аналіз словотворчої структури цих імен показує, що більшість з них складається з іменників, прикметників, дієслів та відповідних су­фіксів (Chremes, Crito, Demea, Hegio, Micio, Simo та ін.), a деякі з них є словосполученнями (Demipho, Menedemus, Phidippus).

У п’єсах Теренція є ряд грецьких імен батьків, відомих нам уже з комедій Плавта (Chremes, Demipho, Hegio, Simo), у якого Теренцій міг їх запозичити, змінивши інколи тільки роль дійової особи.

Більшість імен батьків п’єс Теренція належить до «ілюструючих» імен, значення яких відповідає характеру, зовнішньому вигляду або професії їх носіїв (Chremes, Crito, Demea, Demipho, Hegio, Micio, Simo).

Теренцій поступається Плавту фантазією і винахідливістю у виборі імен, оскільки часто у нього повторюються імена персонажів (Chermes в «Андріянці», «Сам себе караючий», «Форміоні» і «Євнуху»).

Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1973. – Вип. 32. – С. 20-23.

Биография

Произведения

Критика


Читайте также