10-06-2019 Плавт (Plautus) 47

Грецькі слова і звороти у п’єсах Плавта

Грецькі слова і звороти у п’єсах Плавта

Є. I. Скоробогата

У той час як Менандр був поетом афінської верхівки, Плавт як і Невій, — представник демократичного напрямку. Римський поет використовував усі можливі засоби, у тому числі мовні, для створення комічного ефекту.

Для посилення комізму Плавт не нехтував і таким мовним засобом, як уживання окремих грецьких слів, а то й цілих речень, якими переплітав латинський текст. Поет, однак, вводить їх лише для посилення елементів буфонади. Так, у «Вакхідах» (1162) тільки один раз вжита грецька форма ναι — «так», але уже в «Полонених» (880-883) вона вживається частіше, разом з заклинаннями на грецьких богів або ж на маленькі латинські провінціальні міста. Це створює особливий ефект комізму, зокрема коли згадується назва латинського містечка Cora, близька за своїм звучанням до імені грецької богині Корі): Heg.: Et сарtivum illum Alidensem? Erg.: Ματον’Απολλω. Heg.: Et servolum meum Stalagmum, meum qui gnatun surrupit? Erg.: Ναι ταν Κόραν. Heg.: Iam diu? Erg.: Ναι ταν Πραινεστην. Heg.: Venit? Erg.: Ναι ταν Σιγνεχαν. Heg.: Certon? Erg.: Χαι ταν Φρονσινωνα. Heg.: Vide sis. Erg.: Ναι τον’ Αλατριον. (Гег.: «Чи ти бачив цього полоненого з Еліди?» Ерг.: «Так, на Аполлона». Гег.: «І мого раба Сталагма, який викрав мого сина?» Ерг.: «Так, на Кору». Гег.: «Давно?» Ерг.: «Так, на Пренесту». Гег.: «Він прибув?» Ерг.: «Так, на Сігнію». Гег.: «Напевно?» Ерг.: «Так, на Фрусіон». «Гег.: «Дивись, щоб так було». Ерг.: «Так, на Алатрій»).

У комедії «Касіна» уривок розмови раба Олімпіона зі старим Лісідамом насичений грецькими словами (728-730):

Ol.: Πραγματα μοι παρεχεις
Lys.: Dabo tibi μεγακακον ... nisi resistis.
Ol.: Ω Zev.

(Олімп.: «... клопіт мені з тобою».
Лісід.: «Завдам тобі великого лиха ... якщо не стримаєшся».
Олімп: «О Зевс»).

У «Хвалькуватому воїні» Плавт також вдається до цього мовного засобу. У 438-му рядку раб Сцеледр говорить до Філокомасії: ... άδικος ... es tu non δίκαια et meo ero facis iniuriam. (... ти несправедлива, a не справедлива і кривдиш мого господаря»).

Подібно і в комедії «Привид» раб Фаніск, розповідаючи батькові Філолаха про викуп флейтистки Філематії і про те, скільки мін заплачено за неї, заклинається на Аполлона (973). Theop.: Quanti? Phati.: Triginta. Theop.: Talentis Phan.: Ma τον Άπολλω, sed minis. (Феоп.: «Скільки». Фан.: «Тридцять». Феоп.: «Талантів». Фан.: «Ні, заклинаюся на Аполлона, але мін»).

У п’єсі «Перс» (159) вжите грецьке слово πουεν «звідки» у такому контексті слів: Sat. ΙΊοϋεν ornamenta? Тох.: Abs chorago sumito. (Сат.: «Де взяти прикрас». Токс.: «У хорега»).

У «Псевдолі» (211) знаходимо грецьке слово δοναμις «могутність», «сила» і грецьке заклинання на Зевса (448). Грецькі слова переплітаються з латинськими також в іншому уривку цієї комедії (483-488):

Sim.: Ecquam scis filium tibicinam meum amare? Ps.: ναι γαρ. Sim.: Liberare quam velit? Ps.: Και ταυτο ναι γαρ. Sim.: ecquas viginti minas. Per sycophantias atque per doctos dolos. Paritas ut a me auferas? Ps.: aps te ego auferam. Sim.: Ita quas meo gnato des, qui amicam liberei? Patere die και τούτο ναι Ps.: Και τούτο ναι.

(Сімон: «Ти знаєш, що мій син любить флейтистку». Псевдол: «Справді так». Сімон: «І, може, хоче викупити». Псевдол. «І це справді так». Сімон: «І взяти від мене 20 мін хитрощами і підступом». Псевдол: «Від тебе візьму». Сімон: «Так, і даси їх моєму синові, щоб він викупив коханку. Признавайся і скажи, що і це насправді так». Псевдол: «І це так»).

Далі (700) знаходимо грецьке слово, коли Харін, розповідаючи Калідорові про Псевдола, говорить: Ch.: Novo’ mihist. Cai.: Nimium est mortalis graphicus, ευρετης mihist. (Харін: «Я його не знаю». Калідор: «Це надто зразкова людина, для мене, він —винахідник»).

Так само і раб Псевдол (712), звертаючись до Калідора, вживає грецькі слова: Ps.: Quis ictic. est? Cai: Charinus. Ps.: Eugae! iam χαριν τοντω ποιω (Псевдол, «Хто це є». Калідор, «Харін». Псевдол, «Прекрасно. Я вже виявляю до нього свою прихильність»).

Усі грецькі слова у комедії мають стилістичне навантаження. Вдало вплетені у латинський текст, вони посилюють комізм характеру персонажів. Таке ж навантаження мають грецькі слова у комедії «Стіх» (707), де Плавт наводить слова з грецької пісні, що характеризують вдачу: Cantio Graecast: η πεντ, η τμια ηιν η μη τετταρα. («Є грецька пісня: пий або 5 або 3, тільки не 4 бокали»).

У «Трьох монетах» (187) старий Мегаронід вмовляє Каллікла перестати мститись критикові, якого він уже переміг, і вживає при цьому грецьке слово: πανσαι vie isti castigatorem iuom («Перестань, ти вже переміг свого ганьбителя»).

Грецьким словом οιχεται раб Стасім звертає увагу юнака Лесбоніка на те, що пропали гроші, одержані за продаж дому (Тгіп., 419); Ratio quidem hercle apparet: argentum οιχεται. («Рахунок справді сходиться, але гроші розходяться»). У цій же п’єсі (705) раб Стасім, слухаючи розмову Лісітела з Лесбоніком, сестру якого він хоче взяти за жінку, вигукує: Non enim possum quin exclamem euge, euge, Lysiteles, παλιν («Hi, не можу не вигукнути: прекрасно, прекрасно, знову Лісітел»), Усі ці грецькі слова допомагають Плавтові посилити комічний ефект досить серйозної за своїм змістом комедії «Три монети».

У комедії «Грубіян» (558) раб Кіам також не обходиться без грецького слова, коли говорить: ... domi quidquid habet eicitur εξω («... усе, що (закоханий) має дома, намагається винести з дому». Грецькі слова і звороти, якими Плавт переплітав латинські лексеми, робили мову його п’єс більш просторічною. Макаронізми, більш характерні для просторічної мови, помічаємо пізніше у Петронія, наприклад: το παντα est; qui te primus δεύρο δη fecit (Sat., 37, 58). Знаходимо їх і у листах Ціцерона, де є чимало елементів розмовної мови (пор. Ad Att., 1, 16, 13,. quare ut opinor, φιλοσοφητεον et istos consulatus non flocci facteon). У значно більшій мірі використовували макаронізми Фронтон, що захоплювався комедіями Плавта і листами Ціцерона, та поет пізнього періоду античності — Авсоній. У листах Авсонія до Плавта (1-2) читаємо: Έλλαδι κης μέτοχον Μουσης. Latiaeque Camenae «Αξιόν Αυσονιος sermone adludo bilinqui («Співучасника грецької музи і латинської Камени Гідного Авсонія, пожартувавши на двох мовах»).

У Плавта грецькі вирази, як і його власні утворення, служили головним чином для посилення комізму, а іноді для більш наочної характеристики персонажів. Частіше грецькі слова зустрічаються у тих місцях п’єс Плавта, в яких він старається збільшити елементи буфонади і зробити, таким чином, свої комедії більш відповідними для глядачів того часу, зокрема римського плебсу.

Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1974. – Вип. 36. – С. 75-77.

Биография

Произведения

Критика


Читайте также