Емоційно-експресивні функції зменшувальних прикметників у латинській мові (На матеріалі комедій П. Теренція Афра)

Емоційно-експресивні функції зменшувальних прикметників у латинській мові (На матеріалі комедій П. Теренція Афра)

М. Г. Сенів

Проблеми словотворчого аналізу як у загальному плані деривації, так і в демінутивації дуже актуальні, але ще не досить розроблені в лінгвістичній науці. Визначення дериваційних основ, природа зменшувальних суфіксів, типологічний характер демінутивної системи — з усіх цих питань думки дослідників суперечливі, а іноді діаметрально протилежні.

Слід відзначити, що проблема емоційних суфіксів тісно пов’язана з проблемою, що має більш ніж вікову історію і залишається до цих пір дискусійною: чим є утворення з цими суфіксами — новими словами чи формами тих же слів?

Численні роботи, присвячені розробці названих проблем, вказують на їх актуальність.

Цілком не вирішеною є остання проблема — проблема віднесення утворень із суфіксами з суб'єктивною оцінкою до лексики або граматики.

Думок із точок зору з цього приводу у лінгвістів багато. Одні вчені (Ф. Ф. Фортунатов, О. І. Соболевський, Д. Н. Ушаков) зараховують ці суфікси до словотворчих засобів, а утворення з ними вважають самостійними словами. Інші вчені (О. О. Шахматов, В. В. Виноградов, І. І. Ковалик) суфікси з функцією суб’єктивної оцінки вважають лише формотворчими, а утворення з ними — морфологічними формами того самого слова. Ми поділяємо точку зору В. М. Никитевич, яка вважає, що «для того, щоб установити, чи є утворення із суфіксами суб’єктивної оцінки формами одного слова чи різними словами, необхідно охарактеризувати специфіку їх мовної абстракції і прийти до погодженого висновку, що таке форма слова». І поки що єдиної думки з цього приводу немає, ми слідом за В. М. Никитевич вважаємо, що віднесення форм суб’єктивної оцінки до формотворення чи словотворення істотного значення немає.

Завданням даної статті — є виявити особливості семантико-функціонального використання зменшувальних утворень прикметників латинської мови. Вирішення цього завдання дозволило б ясніше уявити собі роль різних типів зменшувальних суфіксів у словотворчій системі латинської мови. Об’єктом дослідження послужили для нас похідні зменшувальні утворення прикметників, які зустрілись у творах Теренція і частково — у комедіях Плавта. Для вивчення процесу демінутивного словотворення, виявлення продуктивності, частотності, активності дериваційних типів ми користувались деякими статистичними даними.

Слід відзначити, що у семантичному відношенні кожний прикметник можна розглядати з двох боків: якісного і кількісного. Більший інтерес для нас являє кількісний бік. Адже для його визначення служать різні суфікси (в тому числі і зменшувальні), іноді префікси, з якими прикметники з’єднуються (пор. утворення з префіксом per — perpauxìllus).

Якщо якісний бік прикметників особливих труднощів для визначення значення не виявляє, то цілком інакше з кількісним. Очевидно, що ознаки або властивості, які виражаються прикметниками, можуть приписуватися предметам або явищам в нескінченно-різноманітних ступенях, починаючи від ступеня нескінченно-малого, тобто заперечення ознаки в предметі (наприклад, inermis, infamie), де найвищого (Superlativus і Elatnms,), де та чи інша ознака або просто властива цьому предметові в дуже високій мірі (Elativus), або приписується йому більше, ніж будь-якому іншому (в крайньому випадку із однорідних з ним. Чітко визначеної системи форм для вираження усіх цих кількісних відтінків у латинській мові не існувало, тому деталі можна зрозуміти тільки в контексті.

Розглянемо, які значення і відтінки значень виявляються в прикметниках латинської мови, утворених за допомогою зменшувальних суфіксів.

Зауважимо, що зменшувальні слова взагалі і прикметники зокрема, якщо, з одного боку, майже зовсім не властиві так званому високому стилю, урочистій ліриці і трагедії, проте, з іншого боку, властиві просторічній мові (sermo cotidianus), частково як демінутиви у власному розумінні слова, частково як зневажливі і гіпокористичні назви або епітети. Тому у комедіях Плавта, мова якого близька до розмовної, зменшувальних прикметників більше, ніж у творах Теренція.

Викликає сумнів твердження Ф. Конрада, який вважає, що зменшувальні прикметники зовсім не означають зменшеності і якщо вони чимось і відрізняються від основного слова, то лише тим, що виражають гумор або почуття.

Проведені нами статистичні підрахунки показали, що у комедіях Теренція демінутивні прикметники вжиті 36 раз, а у Плавта — 64 рази. Усі зменшувальні утворення прикметників, які зустрілися нам у комедіях Теренція, можна поділити на такі групи: а) зменшувальні прикметники зі значенням посиленої якості; б) зменшувальні форми прикметників зі значенням ослабленої якості; в) зменшувальні утворення прикметників з різними емоційно-експресивними відтінками: 1) гіпокористичним (пестливим); 2) пейоративним (зневажливим) і детеріоративним (принижуваним).

1. У зменшувальних прикметниках із значенням посиленої якості насамперед необхідно виділити групу слів одного кореня, утворених за допомогою різних зменшувальних суфіксів. Хоч вони утворені від різних основ, проте дуже близькі між собою за значенням. Це — paulus, paululus, pauculus, pauxillus, perpauxìllus, pauxillulus, pusiilus, parvolus.

У комедіях Теренція названі вище зменшувальні прикметники зустрічаємо: раrvolus «маленький», «невеликий» («Дівчина із Андросу» р. 35; «Євнух» рр. 108, 155. 524, 892; Брати» рр. 48, 274, 494); paululus («Дівчина із Андросу» рр. 360, 622; «Євнух» р. 75; «Сам себе караючий» рр. 316, 444; «Форміон» р. 702; «Брати» р. 779); pauxillus («Форміон» р. 37), paucili («Сам себе караючий» р. 828; «Свекруха» р. 143), paululum «трішечки», «дещиця» («Євнух» рр. 281, 706, 890; «Сам себе караючий р. 899; «Брати», р. 217).

Слід підкреслити, що зменшувальна форма paulus помітно слабша, ніж paululus і це цілком зрозуміло, тому що paululus — другого ступеня утворення.

Зменшувальний прикметник pauxillulus (похідний від paulus) виступає у комедії «Форміон» (р. 37) : Davos: Amicus summus meus et popularis Qeta heri ad me venit. Erat ei de r a t і u n с u 1 a iam pridem apud me reliquom pauxilluluin nummorum... (Дав: Прийшов до мене вчора мій товариш найкращий і земляк Гета. Був у мене для нього на рахуночку вже давно малесенький залишок грошей).

У вказаних вище прикладах прикметники, утворені за допомогою різних зменшувальних суфіксів, мають значення посиленої якості, тому що всі вони сильніші, ніж звичайні parvus або paucus. Виникає питання — наскільки одне з них інтенсивніше від іншого або від інших? З цілковитою упевненістю можна відповісти на питання, ще perpauxillus сильніше, ніж pauxillus, пор. приклад із комедії Плавта «Полонені» (рр. 176-178): Hegio: Sed si pauxiiio potes contentus esse. Eiasylus: Ne perpauxillo modo (Гег і он: Зовсім небагато потрібно, щоб тебе задовольнити. Ерг асі л: Лише дуже трішечки). Принагідно зауважимо, що perpauxillus зустрічається тільки у Плавта.

Що стосується інших прикметників із значенням посиленої якості, то слід зазначити, що, незважаючи на різні зменшувальні суфікси, за допомогою яких вони утворені, і різницю ступенів утворення, за інтенсивність значення (посиленість якості) вони, очевидно, всі рівні і відрізняються один від одного лише вживанням.

Зменшувальне утворення parvolus вживається у римській комедії переважне в значенні про маленьких дітей; пор. уривок з комедії «Брати» (рр. 45-48): Micio; ... uxorem duxil; nati filii duo; inde ego hunc maiorem adoptavi mihi; eduxi a раrто1о... (M і к і о н: ... взяв дружину; народилось два сини; я усиновив собі цього старілого; виховав з маленького...)

Прикметники paulus і paululus майже завжди вживаються для позначення невеликої кількості чого-небудь збірного і стоять переважно в singularia neutrum (див. у Теренція — «Євнух», рр. 281, 706, 890 і т. п.).

Зменшувальний прикметник pauculus означає не розмір і не кількість, а числа і тому зустрічається тільки у множині (див.: комедію «Свекруха», рр. 143-145) Philotis: Quid deinde fit Parmeno: diebus sane p a u с u 1 і s post Pamphilus me sohim seducit foras narratque ut virgo ab se integra etiam tum siet... (Філотіда: Що w потім трапилось? Пармекон: Після декількох днів бере одного мене Памфіл із дому і розповідає, що він ще навіть не торкався дівчини...)

Підсумовуючи все сказане вище, приходимо до висновку, що, незважаючи на різницю у вживанні цих синонімічних утворень, всім їм, незалежно від того, першого чи другого вони ступеня утворення, властиве одне спільне: демінутивні суфікси в них мають не ослаблене значення, а, навпаки, значення посиленої якості, тому що, як зауважив Η. Г. Туровер, вони приводять до «збільшення малості».

До групи демінутивних прикметників із значенням ослабленої якості відносяться слова, утворені від вищого ступеня:

Більшість прикметників походять від так званих неправильних прикметників (пор. plusculus, minusculus і ін.).

Зменшувальне утворення rnaiusculus зустрічається у Теренція а комедії «Євнух» (р. 527): Chremes: Veruni ea, si vivit, annos natasi sedecìm, non maior: Thais quam ego sum-m a і u s с u 1 a s t misit porro orare, ut venirem... (Хремет: A цій, якщо живе шістнадцять років не більше: Фаїда трохи старша за мене, тепер послала знову просити, щоб я прийшов...)

У зменшувальному прикметникові meliusculus (див.: уривок із комедії «Свекруха» р. 354) відчувається почуття якогось страху, переживання за кого-небудь: Sostrata: ... gaudeo venisse salvom. Salvam Philumenast? Pamphilus: Meliuseulast. Sostrata: Uti.nam istuc ita di faxint! (Co страт a: ...радію, що ти повернувся здоровим. Як почуває себе Філумена? П а м ф і л: Дещо краще. Сострата: О, якщо б так зробили боги!).

Яке значення мають зменшувальні утворення прикметників у цих випадках? Вищий ступінь, на думку Н. Гельвіха, може мати двояке значення: або порівняної переваги одного предмета над іншим щодо приписуваної їм обидвом якості, або просто дещо вищу міру якості в порівнянні з тією, в якій ця якість звичайно спостерігається. Зменшувальний суфікс має особливе значення міри. Тому просте підсилююче значення рідко виявляється у вищому ступені прикметника, що стоїть у зменшувальній формі, тому що воно паралізується первісним значенням зменшувального суфікса.

Зменшувальні прикметники з різними експресивно-емоційними відтінками:

а) з гіпокористичним (пестливим) відтінком. У комедіях Теренція зустрічаємо тільки один прикметник із цим значенням — grandiculus (комедія «Дівчина із Андросу» ρ. 814): Crito: ... simul arbitror, iam aliquem esse amicum et defensorem ei; nam fere gr a n d і с u la iam profectast illine... (Kp іто н: ... одночасно вважаю, що вона вже якогось товариша і захисника має, тому що відправилась звідси (з Афін) досить великою).

У Плавта зменшувальних прикметників із гіпокористичним відтінком більше: bellus, tenellus («Касіна» р. 108); dulciculus «ніжненький» («Пунієць» р. 390); horri- aulus «тугенький» («Псевдол» р. 63); molliculus «м’ягенький» («Пунієць» р. 367) та ін. (див.: уривок із комедії «Касіна» рр. 107-109): Ego, huc quod veni in urbem, ubi inpetrauero, uxorem et istanc ducam, quam tu deperis, b e 11 a m et tenellam Casinam conservarli tuam... (A якщо я доб’юся того, для чого з’явився у місто, і одружусь на ній, візьму Касіну гарненьку і ніжненьку).

Відзначимо, що окрім прикметника bellus, всі інші, наведені тут слова зустрічаються або в експресивному з’єднанні, або в сполученні з означуваним іменником. Прикметник bellus має ширше застосування. Це єдиний зменшувальний прикметник, який допускає утворення найвищого ступеня (див. нижче). Ця його властивість, а також висока частота вживання свідчить, на думку Г. Я. Туровера, про те, що вже у Плавта і навіть до Плавта воно втратило спеціально-зменшувальний характер, ставши синонімом до незменшувального pulcher (а втім, з деякою стилістичною різницею у вживанні).

У вказаних вище випадках зменшувальні суфікси у складі прикметників ніякої ознаки ослабленої якості не виражають. Значення вихідних слів і зміст контексту свідчать про те, що в цих прикметниках ми маємо яскраво виражений гіпокористичний відтінок;

б) з іронічним, принижуваним, зневажливим відтінками.

У Теренція зустрічаються такі зменшувальні прикметники із названими відтін­ками: bellisimus (комедія «Брати» р. 590); pauperculus («Сам себе караючий» р. 96, «Брати» р. 647); tantillus («Брати» р. 563); formidulosus («Євнух»; рр. 756-57). Наприклад: Syrus: Ctesipho autem in amorest totus ego iam prospiciam mihi: nam iam abibo atque unum quicquid, quod quidem erit b e 11 і s s і m u m carpam et cyathos sorbilans paulatim, hunc producam diem...(Cip: A Ктесіфон весь у любові; я вже про себе потурбуюсь, тому відійду і щось одне, те, що буде пречудове, візьму і, посьорбуючи поволі з бокалів, так проведу цей день); комедія «Брати» р. 590.

У творах Плавта слів з пейоративним відтінком більше: ebriolus «п’яненький» («Куркуліон» рр. 192—294); edentulus «беззубий» («Касіна» р. 550; «Пунієць» Р 700; «Привид» р. 275); vinnulus «медоточивий», venustulus «спокусливий» («Осли» р. 223), bellissimus «прегарний» («Купець» р. 812), quantillus «скілечки» («Куркуліон» р. 103; «Полонені» р. 193 і ін., наприклад: Cleares: ...bene salutando consuescunt, conpellando blanditer, osculando, oratione vinnula, venustul a... (Клеарета: ...приручать його привіти, заманюють їх бесіди медоточиві і спокусливі); «Осли» рр. 222-23).

В розглянутих випадках похідні зменшувальні утворення прикметники виявили різні експресивно-емоційні відтінки. Зменшувальні суфікси, які містяться у складі такого утворення, часто відносяться за значенням і до означуваного цим прикметником іменника, підкреслюючи тим самим суб’єктивну оцінку автора.

Що стосується засобів вираження, то слід підкреслити, що вказаних вище експресивно-емоціональних відтінків зменшувальні суфікси набувають разом з утворюваними словами, тобто можна говорити про зворотний семантичний вплив основи і контексту на зменшувальні суфікси в плані набуття ними різних відтінків.

Для зменшувальних суфіксів, що утворюють форми емоційно-якісної оцінки прикметників, характерне явище суфіксальної синонімії. Відзначимо, що взаємозамінність рівнозначних суфіксів, яка обумовлена не дуже тісним морфологічним і семантичним зв’язком основи і суфікса, прозорістю структури латинського слова, залежить або тільки від фактора морфологічної будови основи, або від фактора просодії (у тих випадках, коли мова йде про приклади, взяті із віршових творів).

Найбільш продуктивними при утворенні зменшувальних прикметників були такі суфікси: -ulus, -ula, -ulum; -culus, -cula, -culum; -èllus, -ella, -ellum з їх варіантами і нарощеними різновидностями.

Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1971. – Вип. 24. – С. 107-112.

Биография

Произведения

Критика


Читати також