07-09-2019 П'єр де Ронсар (Pierre de Ronsard) 1800

Образ ліричного героя в сонеті Пьєра де Ронсара «Quand vous serez bien vieille...»

A. В. Бабкіна, Н. П. Орлик

Згідно з «Літературною енциклопедією термінів і понять» (2001), «ліричний герой - це образ поета в ліриці, один із засобів розкриття авторської свідомості. Ліричний герой - художній двійник автора-поета, що виринає з тексту ліричних композицій... як чітко окреслена фігура або життєва роль, як особа, наділена визначеністю індивідуальної долі, психологічною виразністю внутрішнього світу, а іноді й рисами пластичної зовнішності».

Теоретики літератури підкреслюють, що ліричний герой протистоїть поетові як людині, але водночас є найбільш повним виявом його особистості, його ліричної теми. «Внутрішнє глибоко особистісне «я» поета немов би відокремлює від себе «двійника», який втілюється, «матеріалізується» в особі ліричного героя. Отже, згідно з таким поглядом на суть поняття, «ліричний герой - це та поетизована суть авторського «я», котра найповніше відповідає його естетичному ідеалові, це той літературний характер і та поетична біографія, яку художньо конструює автор для своїх читачів». Не дивлячись на певні розбіжності у визначенні поняття «ліричний герой», більшість літературознавців схильні вважати, що ліричний герой - це співвіднесений з авторською свідомістю образ, один із засобів розкриття цієї свідомості.

Досліджуваний нами твір Ронсара входить до циклу «Сонети до Єлени» (1578). Надихнула поета на створення ліричної збірки Єлена де Сюржер, фрейліна королеви Катерини Медічі. Ронсар писав Єлені вірші протягом семи років, створивши на її честь, як сам казав, «цілу Іліаду». Це було кохання без взаємності. Примхлива, занадто самовпевнена красуня перед двором трохи що не соромилася почуттів старіючого поета.

Як у циклі «Любов до Кассандри» (1552) Ронсар проводив паралель з легендарною троянською пророчицею, так і в цьому циклі неодноразово згадується Єлена Прекрасна. Свою кохану поет співвідносить саме з образом «найкращої з грекинь, яка тобі славетне своє ім’я дала». Образ дами серця завдяки імені асоціюється з героїнею міфу, найкрасивішою жінкою, через яку почалася Троянська війна. Щоб підкорити її серце, треба «знов брати Іліон». Жартівливо забарвлена метафора не знімає драматизму любовних відносин Ронсара й Єлена де Сюржер, художньо трансформованих у ліричному циклі.

У сонеті «Quand vous serez bien vieille» поет зберігає традиційну сонетну тему, але надає їй незвичного потрактування. Ліричний герой звертається до коханої не задля нового палкого освідчення. Він малює виразну, майже новелістичну за художньою розробкою картину її ймовірного прийдешнього: старенька бабуся пряде біля вогнища і згадує дні юності, любов до неї поета, який уславив її ім’я.

Quand vous serez bien vieille, au soir à la chandelle,
Assise auprès du feu, dévidant et filant,
Direz chantant mes vers, en vous esmerveillant:
«Ronsard me célébrait du temps que j’estois belle».

У другому катрені побутова картина умовного майбутнього красуні продовжує розгортатися. Поет зауважує, що тоді поряд з Єленою не буде навіть служниці, яка б, почувши в напівсні співучу ронсарову строфу, зітхнула по закоханому поетові та його музі.

Ліричний герой веде зі своєю Єленою розмову. Але це не звичайна розмова двох закоханих, що говорять один одному ніжні слова любові, а скоріше монолог - звернення вже досвідченого чоловіка до молодої гордовитої дівчини. Він вже покорився її відмові, але в його душі все ще вирує пристрасть і навіть образа. Це відчувається в його словах стосовно самотньої старості примхливої красуні. Ліричний герой пророкує їй неминучий сум за давно минулими часами, коли її палко любив, оспівував у своїх віршах поет, а вона легковажно не відповіла на кохання.

Втім тональність сонета не драматична, а жартівлива, що характеризує ліричного героя як людину широких поглядів.Ображений відмовою, він залишає жінці, що знехтувала його коханням, право на свободу почуттів та дій.

У першому терцеті мотив безрадісної старості сьогоднішньої красуні перетікає в мотив смерті, ставлення до якої у Ронсара цілком ренесансне: він не відчував ніякого страху перед неминучим, розглядає смерть як природний перехід у небуття. Звідси висновок-заклик, що міститься у останніх двох рядках другого терцета:

Vivez, si m’en croyez, n’attendez à demain:
Cueillez dés aujourd’huy les roses de la vie.

Живіть, вірте мені, не чекайте завтрашнього дня:
Зривайте вже сьогодні троянди життя.

Аналізуючи рівні поетичного тексту за методикою М.Л. Гаспарова, можна констатувати, що на ідейно-образному рівні ідею скороминучості юності й швидкоплинності життя поет реалізує через уявну картину можливого майбутнього, використовуючи дієслова в умовному майбутньому часі і умовному способі, створюючи цілком достовірний образ старенької жінки, її оточення.

На стилістичному рівні можна помітити, що Ронсар майже не вживає високу книжну лексику, він пише у, «середньому стилі», якому властиві побутові описи. В той же час, Ронсар подає всі слова у їхньому прямому значенні. Лише вираз «cueillez dés aujourd’huy les roses de la vie» слід сприймати як метафору.

Сонет написаний дванадцятискладовим олександрійським віршем з обов’язковим чергуванням чоловічої та жіночої рими. В катренах вжито обрамляючу риму, а в терцетах з’являється незвичне дня сонетного канона римування ccd / eed, що, як підкреслює З.І. Плавскін, Ронсар узаконив у французькій поезії, тим самим «пристосувавши найкращим чином сонетну форму до вимог французької мови і віршоскладання».

Як відомо, «короля поетів» відрізняла надзвичайна чутливість до звучання, до евфонії. Асонанси й алетерації можна знайти і в досліджуваному нами сонеті. Так, у першому вірші першого катрена помічаємо асонанс у вигляді повторювання звука «іе» і у вигляді нагромадження носових голосних:

Quand vous serez bien vieille, au soir à la chandelle,
Assise auprès du feu, dévidant et filant,
Direz chantant mes vers, en vous esmerveillant:

Ронсар використовує ці асонанси для надання інтонаційної виразності й музичносгі. Можна помітити у сонеті й деякі алітерації: м’якому, лагідному «l» (telle, nouvelle, chandelle, belle, immortelle) контрасно протиставлені гучні «r», «рr», «br», «dr» (par les ombres myrteux je prendrai mon repo).

Ліричний герой сонету виступає носієм почуттів і сподівань поета, виразником авторської свідомості, водночас він постає як дійова особа ліричного сюжету, персонаж, якого наділено певними характерологічними якостями (великодушністю,схильністю до життєрадісного сприйняття світу). Автобіографічність образу ліричного героя підкреслено ім’ям - Ронсар та саморепрезентацією себе як поета.

Іншим персонажем ліричного сюжету, побудованого на хронотопі життєвого шляху, є героїня, змальована не у сьогоднішному розквіті, а в імагінативному світі умовного майбутнього, коли краса змарніє і настане старість. В сонеті контрастно протиставлені легковажна юність і мудра зрілість, сьогодення й умовне прийдешнє, нехтування коханням поета і ймовірне запізніле каяття. Сюжет розгортається у просторі й часі людського життя, хоча фігурують лише два його виміри: юність і старість, сьогодення й умовне майбутнє. Поет використовує ці антитези для збільшення емоційної напруги у вірші. Простір і час у Ронсара тісно переплетені - обидва вони умовні. Часові приділено більше уваги, аніж простору. Поет прогнозує, що саме відбудеться з ним і коханою через деякий час. Різницю героїв у віці зображено опосередковано: в умовному прийдешньому кохана старенька, але жива, вона згадує минуле - юність, Ронсара, його вірші, тоді як поета, який її любив і прославляв, вже немає.

Je seray sous la terre, et fantôme sans os Par les ombres myrteux je prendray mon repos...
Я буду під землею, й привидом без кісток Під тінню мирт я віднайду свій спокій.

Вірші Ронсара, які наспівує старенька Єлена, пережили його, і це гарантія того, що вони переживуть їх обох. Таким чином, на художньому просторі канонічної ліричної форми французький поет поєднує мотив швидкоплинності життя з мотивом безсмертя поезії, яка живиться сильними почуттями. Внутрішнє глибоко особистісне «я» Ронсара «матеріалізується» в особі ліричного героя сонета, своєрідного художнього alter ego поета.

Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2008. – Ч. 2. – С. 11-16.

Біографія

Твори

Критика