П'єр де Ронсар. Скоріше в небі згасне сяйво зір

Скоріше в небі згасне сяйво зір,
І в океані стверднуть буйні хвилі,
І спиняться під сонцем скам'янілі,
І заніміє їх незмірний шир;
Скоріш поваляться громаддя гір,
Усе змішається у заметілі,
Ніж стану я рабом красуні білій
Чи вразить мій зеленоока зір.
О карі очі! Як я вас кохаю,
Яким вогнем душі до вас палаю!
А голубим очам я ворог злий.
Чи житиму, чи у могилі буду,
Очей ніколи карих не забуду,
Двох сонць небесних у душі моїй.

Переклав Ф. Скляр

Біографія

Твори

• До того, як любов у світ прийшла
• Мій вірше, не ридай!
• Скоріше в небі згасне сяйво зір
• Тіаре, в перші дні усе мені казали

Критика

• Гімн вічності: філософська поетика Ронсара
• Образ ліричного героя в сонеті Пьєра де Ронсара «Quand vous serez bien vieille...»