Біографія Фредеріка Трістана
Фредерік Трістан (справжнє ім'я – Жан-Поль Фредерік Барон Трістан) – французький прозаїк, поет, драматург і мистецтвознавець – народився 11 червня 1931 року в Седані (Франція) в сім'ї Жана-Люсьєна Барона та Рашель Пердро.
1957 року помирає батько письменника, і його єдиному синові доводиться взяти на себе управління текстильною фірмою. У бізнесових справах Фредерік Трістан багато подорожує Європою, віддаючи перевагу Італії; до 1986-го йому часто доводиться відвідувати Китай, В’єтнам, Лаос, Бірму.
Перша книжка поезій «Убитий Орфей» вийшла у 1948. Серед найвідоміших творів Фредеріка Трістана – дев'ять романів, збірка п'єс «Театр пані Берти», збірка інтерв'ю «Вивернута рукавичка», три праці з іконології.
У 1952 він взяв участь у роботі митецького об'єднання «Графічні пошуки» під керівництвом Жоеля Піктона. Графічні твори Трістана, характерні абстрактністю та логікою сну, представлено в рамках ЮНЕСКО та IMEC. Ретроспективна виставка чорно-білих графічних робіт Трістана відбулася в бібліотеці (медіатеці) Рюей-Мальмезона у жовтні 2010.
З 1983 по 2001 він був професором іконології (період раннього християнства і Ренесансу) в паризькій школі торгівлі творами мистецтва і влаштування культурних заходів (ICART). 2000 року Трістан розтлумачив свою творчість у «Вивернутій рукавичці» – серії інтерв'ю з критиком Жаном-Люком Моро. У 2010 опубліковано його автобіографію під назвою «Біженець в нікуди». Ці спогади описують, зокрема, дитинство, знищене війною, бунтівний підлітковий вік і зустрічі з такими видатними людьми, як Андре Бретон, Мірча Еліаде, Анрі Корбен, Рене Алло, Франсуа Ожієра, Жан Парі, Антуан Февр. Ці літератори надихнули Трістана писати твори.
За мотивами Трістанового роману «Героїчні поневіряння Балтазара Кобера» у Польщі 1988 року знято фільм «Незвичайна подорож Балтазара Кобера» («Niezwykła podróż Baltazara Kobera»). Режисер – Войцех Єжи Гас.
1983 року Трістан одержав Ґонкурівську премію за роман «Заблудлі душі», а 2000-го – Велику літературну премію від Спілки літераторів за весь обсяг роботи.
З усім архівом Фредеріка Трістана (рукописи, видані й перевидані книжки, аудіо- та візуальна документація, огляди тощо) можна ознайомитися на сайті Інституту пам'яток сучасної видавничої справи (IMEC).
Фредерік Трістан помер 2 березня 2022 року у місті Дре (Франція).
Псевдоніми Фредеріка Трістана
Крім псевдоніма «Фредерік Трістан», Жан-Поль Барон використовував ще два. Замолоду публікувався як «Данієль Саррера». Тривалий час вважали, що це молода поетеса (1932–1949). Її твори «L’Ostiaque» та «L’Anthrope» (1951, 1953), на думку критика Робера Сабатьє, належать до головних поетичних текстів ХХ століття.
Ядро міфу Данієль Саррера – це її самогубство. 17-річною вона нібито кинулася під поїзд на паризькому вокзалі Ґар-де-Ліон. Перед тим самогубиця залишила там, де останнім часом проживала, – на горищі будинку № 42 на вулиці Бонапарта, кілька шкільних зошитів короткої прози, яку в сімдесятих роках Фредерік Трістан опублікував під назвами «Твір» («Oeuvre») і «Щоденник» («Journal»). Ось так загадкова письменниця стала кумиром літературного андеґраунду. До її прихильників належали, крім феміністок, численні молоді читачки. Деякі з них, прочитавши твори Данієль Саррера, наклали на себе руки.
«Твір» і «Щоденник» перекладено нідерландською, італійською, англійською та німецькою («Arsenikblüten», 1978) мовами. У Німеччині міф і творчість Данієль Саррера мали особливий вплив. Зокрема, Райнер Вернер Фасбіндер процитував молоду французьку письменницю у драмі про терористів «Die dritte Generation» (1979) («Третя генерація»). У перформансах її образ втілили берлінські актриси Хаді Зойберт і Ліліт Рудгарт, а також норвежка Ганне Дісеруд. 2003 року німецький поет і драматург Пауль М. Вашкау скликав у Берліні конгрес, присвячений Данієль Саррера. В оповіданні «Ракове кафе» («Café Cancer») письменник і журналіст Гаральд Гарцгайм передав історію Саррера засобами жанру літератури жахіть. Доля Данієль Саррера надихнула письменницю Ніно Гараташвілі написати дебютний роман «Юя» («Juja»).
Зразу ж після опублікування «Твору» та «Щоденника» насторожувало те, що, крім них, немає ніяких доказів існування Данієль Саррера як реальної, а не фіктивної особи. Зрештою Фредерік Трістан зізнався в авторстві. Пояснив, що Данієль – це його друге «я». Однак П'єр Борель поставив під сумнів це зізнання, вказавши на анахронізми в текстах та стилістичні відмінності між записками Саррера і Трістановими романами. Цей французький критик зробив висновок: автор, як і раніше, невідомий.
З 1986 по 2001 Фредерік Трістан під псевдонімом Мері Лондон опублікував дванадцять детективних романів під загальною назвою «Розслідування сера Малкольма Айворі». Писав ці романи на свій розсуд, вільно використовуючи сюжетну лінію, яку йому пропонував видавець.
Твори
Критика
