Імена юнаків і воїнів у п’єсах Теренція

Імена юнаків і воїнів у п’єсах Теренція

Є. I. Скоробогата

Добір імен у художній літературі, їх структурні особливості в різних жанрах і стилях, їх образна, характеризуюча функція — це, як відзначає В. В. Виноградов, «важливе і складне питання».

Досліджуючи імена персонажів, необхідно пов’язувати їх з реальною антропонімією, розглядаючи імена персонажів як літературний факт, а не пряме історичне або лінгвістичне джерело. При дослідженні імен персонажів не можна змішувати такі явища, як етимологічне, тобто доантропонімічне значення їх основи (пор. Στεφανιον-δ στέφανος — вінок), антропонімічне, яке вказує на дану особу і відантропонімічне, породжене особою — носієм імені. Ім’я персонажа є необхідним і важливим, як слушно відмічає В. А. Никонов, для створення художнього образу.

Вже античні письменники звернули увагу на те, що комедіографи найчастіше дають дійовим особам імена, які відповідають їх характерові або професії. Вдало вибране драматургом ім’я дійової особи доповнює враження, яке повинна зробити на глядачів дія цього персонажа. Драматург легко може домогтися такого ефекту за допомогою nomina loquentia тобто імен, які говорять самі за себе. До такого типу імен дуже часто належать імена юнаків і воїнів у комедіях Теренція, які завжди є грецького походження.

Так, Aeschinus — гр. Αισχίνης є ім’ям юнака в комедії «Брати». Так зветься і лихвар у комедії Плавта «Псевдол». Першим компонентом імені є іменник το αισχρός — сором, ганьба, а другим — суфікс -ινης, -ivo той самий, що в Casina, Myrrhina і т. д. Ім’я Aeschinus є nomen loquens, оскільки у Теренція — це молода людина легкої поведінки, а у Плавта — людина негативного характеру, що займається ганебними справами. Латинізована форма імені Aeschinus засвідчена латинськими написами (CIL І 724; VIII 9344). Передача грецького ης через -us у латинській мові характерна для міфологічних імен та імен, що належать до ранніх запозичень Γανυμηδης — Catamitus (Плавт, Men., 144). Отже, можливо, що Теренцій запозичив це ім’я не безпосередньо з грецького оригіналу, а від Плавта. У грецьких комедіографів не зустрічаємось з цим іменем. Aeschinus відмінюється у «Братах», очевидно, за латинською II відміною (26, 82, 147, 260, 326, 462, 588, 634 і т. д.).

Antipho — гр. Άντιφων — ім’я юнака ν п’єсах Теренція «Євнух» і «Форміон» та ім’я старого у п’єсі Плавта «Стіх». Обидва компоненти імені часто виступають у грецьких іменах (Αντίμαχος, Άντιδαμας, Δημοφων, Κλειτοφων). Ім’я Αντιφων часто вживалось греками, особливо на території Аттіки 5. Якщо його знаходимо навіть в Ольвії, то це, мабуть, результат аттічного впливу. Ім’я це неодноразово згадують автори старогрецької комедії, зокрема Арістофан (Vesp., 1301), Кратін (Πυτινη frg. 21 Mein., II, 130) і Платон (Πεισανδρος frg. 10 Mein., II 651). Під цим іменем відомі: афінський архонт (01., 90, 3; Diod. Sic., 12, 80), афінський оратор (Thuc. Vili, 68) та софіст часів Сократа (Xenoph. Mem. 1, 6; Hell. 2, 3, 40). Теренцій вживає це ім’я тільки в латинізованих відмінкових формах (Phorm., 101, 187, 231, 254, 270, 308, 502; Eun., 560, 565, 574 і т. д.).

Складним ім’ям Callidemides — гр. Καλλιδημιδης/το κάλλος — врода, δ δήμος — народ, суфікс -ιδ), відомим з комедії Плавта (Trin., 916), названий у «Свекрусі» гість юнака Памфіла, який не бере активної участі у п’єсі. Теренцій згадує його тільки тричі у латинських формах III відміни (432, 801, 804).

Носієм імені Charinus — гр. Χαρινος є юнак у комедії Теренція «Андріянка», недійова особа в комедії «Сам себе караючий» та юнак у комедіях Плавта «Купець» і «Псевдол». Ім’я складається з іменника χάρις — приємність, радість, дружба та суфікса -τνο і належить до nomina loquentia, відповідаючи етимологічним значенням лексичної основи характерові молодої людини. Фрагменти грецької комедії, в яких зустрічається ім’я, свідчать про те, що згадане ім’я могло походити з грецького оригіналу (Diphil., Γάμος frg. 2, Mei. IV, 386; Athen. vi 254). У Теренція ім’я Charinus виступає в латинізованих формах II відміни (And. 305, 318, 325, 330, 345, 642, 974; Heaut., 732).

Ім’я юнака Chaerea — гр. χαιρεας, відоме з комедії Плавта «Осли» (865), у п’єсі Теренція «Євнух», утворене від дієслова χαιρειν (тішитись, бути веселим) належить до nomina loquentia, відповідаючи своїм етимологічним значенням характерові веселої легкодушної, молодої людини. Χαιρεας зафіксоване в представника староаттічної комедії Евподіда (Mein, II 454) і середньоаттічної комедії — Алексіда (Mein., III, 392). Воно підтверджене також грецькими написами (CIA І 318; III 1093, 1774 і т. д.). З інших грецьких письменників його згадує Фукідід (VIII, 74, 86). Запозичене Теренцієм з грецького оригіналу або з п’єси Плавта ім’я Chaerea зустрічається у комедії «Євнух» в латинських формах І відміни (308, 337, 540, 558, 696 і т. д.).

Chremes (501, 531, 617, 724, 730 і т. д.) — гр. Χρεμης (пор. χρεμειν, χρεπτεσΦαι — плювати, харкати), ім’я другого юнака у комедії «Євнух» підходить більше старій людині. Теренцій замінив цим іменем грецьке ім’я юнака Αγροίκος тільки, мабуть, тому, щоб, контамінуючи дві п’єси Менандра «Colax» і «Eunuchus», впровадити якісь зміни.

Сііпіа — гр. Κλεινιας — ім’я юнака з комедії Теренція «Сам себе караючий» згадується також в «Ослах» (866) і «Вакхідах» (912) ІІлавта. В його основі лежить прикметник κλεινός — славний, відомий. Ім’я Κλεινιας було дуже поширене у Греції, особливо в Аттіці. Так звались, як відомо, батько (Her., VIII, 17) і молодий брат Алківіада (Plat., Protag., 320а) та багато інших греків (Plat., Euthyd., 273а; Thuc., II 26; Dem., 57, 32) 6. Е. Кеніг вважає, що ім’я Сііпіа є комічним утворенням від дієслова κλινειν — уникати (сварки батька), але форма імені Κλινιας не засвідчена жодною з грецьких письмових пам'яток. У грецьких комедіографів не знаходимо також імені Κλεινιας. Ім’я Сііпіа у Теренція виступає в різних відмінках І відміни (105, 175, 225, 431, 884, 899 і т. д.). Щодо форми кличного відмінка цього антропоніма, то тільки в одному випадку можна з усією певністю встановити, що кінцеве а — довге, як у грецькій мові. Ita credo sed age, Clinia, nunc da te mihi vicissim (Heaut., 688). («Так вірю, Клініє, але тепер, дай себе мені знову»).

Clitipho — гр. Κλειτοφων зветься юнак у комедії Теренція «Сам себе караючий». Першим компонентом цього імені є κλειτος — славний, другим — ψων, як у Κτησιφων, Δημοφων та інших. Коротке о всередині слова, згідно з фонетичними процесами латинської мови, ослабилось до і. Ім’я Κλειτοφων зустрічаємо у фрагментах представників новоаттічної комедії Філемона (Fabul. inceri, frg. 40, 1 Mein., IV), Менандра (Fabul. incert. trq. 59 Mein., IV, 251) та інших грецьких письменників (Aristoph., Ran., 967; Plat., Rep., 1, 340). Теренцій запозичив йо­го з грецького оригіналу. У п’єсі «Сам себе караючий» ім’я Clitipho вживається тільки в латинізованій формі (209, 273, 697, 727, 829, 904 і т. д.).

Ctesipho — гр. Κτησιφων (ім’я юнака у «Братах» Теренція) складається з двох компонентів: κτησι від η κτησις надбання, майно і φων. У грецькій комедії воно не збереглося, але подібні імена, наприклад, Κτησιας знаходимо у Філетайра, представника середньоаттічної комедії (Mein., III, 292), Анаксіда (Mein., III, 351; 353, 5), Κτησιππος — у Тімокла (Mein. III 592), представника новоаттічної комедії Діфіла (Έναγισματα frg. 1, 2 Mein, IV 391), Менандра (Mein., IV 178, І). Κτησιφων звався афінянин, який запропонував нагородити Демосфена золотим вінком за його заслуги перед державою, чим викликав ненависть Есхіла до Демосфена. Демосфен, захищаючись, згадує у своїй відомій промові «περι στέφανου» ім’я Κτησιφων. Так само звався й грецький поет (Ath. XV 697).

У грецькій комедії могло бути ім’я Κτησιφων, хоч воно й не збереглося у тих фрагментах, що дійшли до наших днів, і Теренцій міг його звідти запозичити. У «Братах» воно виступає в латинізованих формах різних відмінків III відміни (252, 260, 558, 784 і т. д.).

Юнаків у п’єсах «Андріянка» і «Свекруха» Теренцій назвав Раmphilus — гр. Παμφιλος. Таке ж ім’я має юнак у комедії Плавта «Стіх» (390). К. Шмідт, пояснюючи складне ім’я юнака Pamphilippus у «Стіху» вважає, що перший його компонент Παμφιλος походить від назви народу. З такою думкою важко погодитись, оскільки імена, утворені від назв народів, мали, звичайно, раби, a Pamphilus є вільною людиною. Гіпотези К. Шмідта не підтверджує також фонетичне оформлення цього імені у латинській мові. Хоч римляни в архаїчній латині передавали грецьке V, яке є в назві народу Παμφυλοι через u або і (пор. Glumpus, Olimpus), однак у пізніші часи, ті, що переписували текст Плавта, вводили на місце u або і — Y, тоді як Pamphilus має тільки форму з і. Правдоподібним, на нашу думку, є утворення цього імені від прикметника παμφιλος (всіма улюблений, всім приємний). В такому випадку це ім’я можна вважати nomen loquens, відповідне для молодої життєрадісної людини.

Ім’я Παμφιλος — засвідчене грецькою комедією. Воно зустрічається у представника староаттічної комедії ІІлатона (Mein. II, 618), новоаттічної комедії Філемона (frg., 36, Mein., IV, 256; frg., 55, Mein., IV, 54), Менандра (frg., 36, Mein., IV 245), Аполл-одора Карістського (frg., І, I, Demianczuk 9) і невідомого автора новоаттічної комедії (frg., 25а, 4, Demianczuk 113). Теренцій міг його запозичити або безпосередньо з грецької комедії, або у свого попередника Плавта. Ім’ям Pamphilus Теренцій користується як латинізованим іменником II відміни (And., 88, 131, 254 і т. д.; Нес., 60, 115, 290 і т. д.).

Ім’я юнака Chaerestratus з комедії Менандра «Євнух» Теренцій у своїй комедії «Євнух» змінив на Phaedria — гр. Φαιδριας/φαιδρος — задоволений, веселий, (φαιδροω, φαιδρύνω, — розвеселяю, є веселим) з уваги на контамінацію. Так само зветься й юнак у його комедії «Форміон». Ім’я те — nomen loquens, оскільки відповідає етимологічним зна­ченням своєї лексичної основи веселому характерові молодої людини. У грецькій комедії немає такої форми чоловічого імені, є тільки жіноче ім’я Phaedra — гр. Φαιδρια у представників староаттічної комедії Арістофана (Δαιταλεις frg., 2, Mein., II 1134) і Кратіна (frg., 9) у середньоаттічного комедіографа Евбула (frg., 2, 12, Mein. Ili 261) Φαιδριας звався афінянин, один із ЗО тиранів (Xenoph., Hell., II 3, 2).

У Теренція ім'я Phaedria відмінюється за зразком іменників І відміни (Eun., 81, 86, 95, 201, 440; Phorm., 87, 253, 600 і т. д.), причому один раз у кличному відмінку має довге а, як у грецькій мові (Eun., 210): Utinam tam aliquid invenire facile possis, Phaedria, quam («Коли б ти, Федріє, так легко міг знайти щось, як...»).

В усіх інших випадках нічого не можна сказати про часокількість кінцевого голосного в називному та кличному відмінках, оскільки він стоїть або перед голосним наступного слова, або в кінці рядка.

Юнак, про якого згадує старий Сімон у комедії «Андріянка» (87), має ім’я Niceratus — гр. Νικηρατος/η νίκη — перемога, αραομαι — прошу, молю, αρατος — бажаний). Він не є дійовою особою п'єси. Антропонім Νικηρατος засвідчений староаттічною комедією, зокрема фрагментами невідомих п’єс Телекліда (Mein., II 371), фрагментом комедії Δήμος Евполіда (frg., І, 14) Demiaticzuk 43) та новоаттічною комедією (Strat., Φοι/νικιδης 13, Mein., IV; 545; Philem., І, I; Mein., IV; 67). З цим іменем зустрічаємось також у інших грецьких письменників (Thuc., III, 91, Xenoph. Hell, li; 3, 39; Lvs., 18, 6; Diod., Sic. XIV; 5). Немає сумніву, що Теренцій знайшов це ім’я у грецькому оригіналі.

Воїн у комедії Теренція «Євнух» (353, 453, 455, 475 і т. д.) названий ім’ям Thraso гр. Θραδων (у «Євнуху» Менандра він має ім’я Bias). Ім’я Thraso суперечить етимологічним значенням своєї лексичної основи (το θράσος — відвага, θρασύς — відважний, сміливий), характерові його носія, бо, хоч воїн у «Євнуху» зухвалий, але насправді він боязливий, обмежений і пустий. Поет дає йому таке ім’я, щоб підкреслити його боязливість і висміяти її. Надання персонажам імен, що не відповідають їх характерові, зустрічається і в новоаттічній комедії, і у Плавта. Отже, Теренцій не був у цьому відношенні новатором. Ім’я Θρασών зафіксоване ν фрагментах новоаттічної комедії, зокрема Менандра (frg., 13, Mein., IV, 173). Воно згадується і іншими грецькими письменниками (Dem., 18, 137; Strab., XIV, 641). Особливо воно було поширеним в Афінах.

Другого воїна в комедії «Євнух» поет називає ім’ям Strato (414) гр. Στρατών (б στρατός — військо), засвідченим староаттічною комедією (Aristoph., Ach., 122; Ran., 422; Αν., 445) та іншим жанрами грецької літератури (Thuc., II, 80, Dem., 35, 34, Strab., 149, Paus., V, 21, 9, Athen., XII, 531) . Таке ім’я мав також один з авторів середньоаттічної комедії. Воно було дуже поширене в Аттіці (CIA І, 68. 323, 433, 434 і т. д.). У комедії Плавта «Осли» (344) так зветься старий. Назване ім’я часто виступало першим компонентом таких складних імен, як Στατοδημος (Thuc., II, 67), Στρατοκλης (Xenoph. Ап., IV, 2, 29; Isocr., 17, 35; Dem., 37, 48 і т. д.) та багатьох інших. Воно могло бути і другим компонентом складних імен, наприклад, Χαψεστρατος — ім’я старого в новознайденій комедії Менандра «Щит», Κλεοστρατος — ім’я юнака у цій же п’єсі.

Розгляд імен юнаків і воїнів показує, що з 13 імен (11 — юнаків, 2 — воїнів) дев’ять збереглося в аттічній комедії, два — в інших письмових пам’ятках, а два не засвідчені жодною з грецьких письмових пам’яток, хоч окремі їх компоненти знаходимо в грецьких іменах.

Вісім імен юнаків п’єс Теренція зустрічається також у комедіях Плавта і тільки три з них у Плавта не є іменами юнаків (Aeschinus — лихвар, Antipho, Chremes — старі). Чотири з названих тринадцяти імен — це nomina loquentia, які етимологічним значенням своєї лексичної основи, відповідають характерові молодої людини (Charinus, Charea, Pamphilus) або професії воїна (Strato). Одно з них (Traso) суперечить характерові його носія. Поет використовує його для висміювання негативних рис характеру воїна.

Щодо словотвірної структури імен юнаків і воїнів, то шість з них е складними іменами, в яких виділяються дві лексеми, сім — суфіксальними утвореннями.

Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1974. – Вип. 36. – С. 90-94.

Биография

Произведения

Критика


Читати також