Книга про братерство та єдність
І. Корунець
Після Другої світової війни прогресивна література Сполучених Штатів Америки поповнилась новими іменами. На весь голос заявив про себе і Філіп Боноскі, активний громадський діяч, автор низки оповідань, біографічного нарису «Брат Білл Маккай» та романа «Палаюча долина».
Власний життєвий досвід і особливо громадсько-політична діяльність у профспілкових організаціях, багаторічне спостереження життя трудящих у Сполучених Штатах дали Ф. Боноскі багатий матеріал для літературної діяльності. У прогресивних газетах та журналах починають з’являтися його оповідання, в яких реалістично зображуються умови життя, праці та боротьби робітників за свої права. Незабаром у прогресивному видавництві «Мессіз енд Мейнстрім» виходить друком роман Ф. Боноскі «Палаюча долина».
У романі «Палаюча долина» змальовано страшні картини життя робітників сталеливарної промисловості Західної Пенсільванії. Дія розгортається послідовно в смердючому Вибалку — місці проживання строкатої за своїм національним походженням маси людей (негрів, робітників-емігрантів з Литви, Польщі, Чехословаччини тощо), потім на сталеливарному заводі і, нарешті, серед порослих чагарником скель, де переховуються керівники страйку і рядові страйкарі, на яких полює заводська поліція.
На початку романа мешканці брудного Вибалка — це темні люди, в яких ще не пробудилась класова свідомість. Воно й не диво: виходці з Європи тільки сяк-так навчилися висловлювати чужою для них англійською мовою найпростіші думки. Єдине, що їм добре зрозуміло в новому світі, — це страх перед босом, перед завтрашнім днем, перед багатими мешканцями сіті (міста), які з однаковим презирством і ненавистю ставляться і до негрів, і до знедолених білих робітників. І всі вони з острахом позирають на яр, звідки що день, то ближче до висілка підповзає розтоплений шлак. Наступ нестримної лави за задумом автора має дещо символічний характер: так невблаганно, жорстоко руйнує, перемелює і свідомість затурканого люду страшне злиденне життя, боротьба за існування, бо втрата роботи й оселі означає для робітничої родини безвихідь... Саме в цей час монополістична компанія «відкупляє», вірніше, силоміць примушує спочатку негрів, а потім і білих робітників продати їй за безцінь і Вибалок і яр, який засипається шлаком, бо тут мають розпочати будівництво нового заводу. Автор детально описує звірячі методи, якими користується всесильна компанія для досягнення своєї мети. Заводська поліція викидає робітників з їхніх жител, витоптуючи кіньми городи, ламаючи й підпалюючи будинки. Робітники чинять упертий опір. Щоб зламати його, компанія виганяє з роботи найбільш упертих.
Але й втративши роботу, вони не «продають» своїх жител. У кривавих сутичках з поліцією гинуть кілька чоловік. Робітники на знак протесту проти насильства оголошують страйк. Страйком керує комітет на чолі з досвідченим і відданим робітничій справі профспілковим лідером Добриком, який переховується в неприступних чагарниках. Туди ж, тікаючи від поліції, сходяться і страйкарі. Нарешті, заводській поліції пощастило довідатись, де переховуються страйкарі. Під час великої зливи поліцаї, оточивши чагарники міцним кільцем, захоплюють Добрика. Страйк зазнає поразки. Однак ця поразка не сприймається читачем песимістично. Автор переконливо доводить, що робітників обох рас, яких об’єднала кров, що її вони разом проливали, не лякає тепер жодна перешкода в майбутньому.
В романі Філіпа Боноскі розповідь про страйк на сталеливарному заводі є тлом, на якому розгортається сюжетна канва твору. Головний персонаж романа — молодий робітник Бенедікт Бульманіс. Ставши паламарчуком у церковці Вибалка, він до нестями захоплюється ідеєю служіння Богу, тим самим здобувши повагу святих отців Даара та Брамбо. Всі пророкують паламарчукові духовну кар’єру, а єпіскоп навіть обіцяє влаштувати його до духовної семінарії. Проте сила «гріхотворного» оточення, тобто несправедливість і кривда, від яких терплять всі мешканці Вибалка, повертають побожного паламарчука на землю. Він знову приєднується до боротьби свого класу: стає зв’язківцем страйкарів. Так герой твору, пройшовши великі й суворі випробування, знаходить нову віру в ідеї служіння робітничому класу, рідному знедоленому народові. Образ Бенедікта — це художньо довершений людський характер.
Мова романа «Палаюча долина» проста, чітка й виразна. Ф. Боноскі володіє «міцним» фразовим складом, і це робить його характеристики точними і влучними. Роман — безумовне творче досягнення автора і свідчення його неабиякого літературного хисту.
Прогресивна американська література збагатилася ще одним романом із новою тематикою та образами і, особливо, притаманною творові ідеєю класової дружби та єдності пригноблених різних рас і націй, єдності в ім’я свідомої, переможної боротьби за покращання умов життя.
Л-ра: Всесвіт. – 1959. – № 12. – С. 124-125.
Твори
Критика
