(195 (або 185) р. до н. е. – 159 р. до н. е.)
Характер конфліктів визначає своєрідність образної системи комедій Теренція. У письменника немає абсолютно негативних персонажів, які беззастережно засуджувалися б автором. Традиційно негативні маски «звідника», «хвастливого воїна», «гетери» у Теренція пом’якшені, а характер гетери навіть наділений позитивними рисами (комедії «Євнух», «Свекруха»).
У всіх своїх персонажах Теренцій шукає та намагається підкреслити «людяність». У характері старого він підкреслює батьківське почуття, любов до сина, поблажливість, у характері юнака — любов, повагу, шанобливість до батька, глибину любовного почуття, душевну м’якість. У характері раба підкреслюється щире співчуття, відданість молодому господареві та шанобливість, хоча б зовнішня, до господаря старого. Тріумф «людяності» дається в позитивних образах Теренція, не жахливі вади, а, як правило, людські слабкості викриваються в образах негативних.
Іншими стають і прийоми сатири - гротеск зникає, буфонади майже немає. Найчастіше комізм ситуації, іронія.
Теренцій проповідує любов до всіх людей, загальну поблажливість. Завдання гуманізації вдач і сімейних взаємин, що виразно виступає у творчості Теренція, підпорядковане у нього соціальному завданню, яке стояло перед ним.
Твори
Критика
