23-12-2019 Йоаникій Галятовський 472

Йоаникій Галятовський. Наука, альбо способ зложення казання

(Уривок)

Кто хочет казанне учинити, найперше маєт положити з Письма Святого тему, которая єст фундаментом всього казання, бо ведлуг теми мусить ся повідати все казання, в котором знайдуться три часті.

Першая часть — ексордіум, початок. В котором казнодія приступ чинить до самої річі, которую маєт повідати, і ознаймуєт людєм пропозицію свою, постановленне умислу свойого, що постановив і умислив на казанню мовити і показати, о чім хочет казаннє міти, і просить бога альбо пречистую діву о помоч і людей о слуханнє.

Другая часть — наррація, повість, бо в той часті повідаєт юж казнодія тоє людєм, що обіцяв повідати, юж показуєт тую реч, которую обіцяв показати. Тая часть єст найбольшая, бо в ней все казаннє замикається, і до неї іншії часті стягаються.

Третяя часть єст конклюзія, конець казання. В той часті казнодія припоминаєт тую реч, которую повідав у наррації і напоминаєт людей, жеби оні в такой ся речі кохали, єсли будет тая реч добрая; єсли зась злая, напоминаєт людей, жеби ся такої речі хронили.

Тії три часті у всіх казаннях моїх обачиш, бо в кождом казанню моїм ексордіум, і наррація, і конклюзія починається од краю і од большої різаної літери. Для того так умисльне учинив-єм, жеби-сь, тоє зрозумівши, могл сам латвій і прудшей казаннє учинити і повідати.

Тії всі часті мають ся згажати з темою, бо, як з малого жродла виходить великая ріка, єднак вода в ріці згожається з тоєю водою, которая єст в жродлі, так з малої теми великоє походить казаннє. Зачім часті, которії ся в казанню знайдують, повинні ся з темою згажати, жеби, що ся в темі знайдуєт, тоє в ексордіум, і в наррації, і в конклюзії ся знайдувало. А найбарзій маєт того постерігати казнодія, жеби з пропозицією його наррація згажалася, жеби, що обіцяв в пропозиції мовити, тоє в наррації мовив, і од речі не одступував. Бо кгди би обіцяв будовничий якому кролеві, цареві, монарсі виставити коштовний палац, а по тім би виставив браму альбо інший будинок, розгнівав би ся той монарха на будовничого і мів би його за простака. Так і казнодія, кгди що обіцуєт людєм показати, а по тім того не покажет, не мило тоє людєм будет, і жадної мудрості йому не припишуть.

Способ зложення казання, которий тут написав-єм, обачиш у всіх моїх казаннях. Бо кождоє казання моє ведлуг теми написано. Що в темі, тоє в ексордіум, і в наррації, і в конклюзії знайдується. І в кождом казанню моєм наррація з пропозицією згожається. Що в пропозиції обіцяв-єм мовити і показати, тоє в наррації мовив-єм і показав-єм. Наприклад, в казанню на рождество Христово — тема: «Бог явися въ плоти»; ексордіум: в розмаїтих знаках показувався бог, і прочая; наррація: подобенства і фікгури з'єдночення божого з натурою чоловічою, бо подобенства і фікгури обіцяв-єм в пропозиції показати; конклюзія: кгди апостол Павел в Лістрєх 1, і прочая. І в другом казанню на рождество Христово — тема: «Не от аггел убо когда приемает, но от сЂмени Авраамля пріемлет»; ексордіум: дві натурі найзацнійшії бог учинив, і прочая; наррація: причини, для которих взяв бог на себе натуру чоловічую, не ангельськую, і знову причини, для которих син божий взяв на себе натуру чоловічую, не іншая персона бозькая, бо тії двоякії причини обіцяв-єм в пропозиції показати; конклюзія: «Православнії християне, вистерігаймо ж ся пихи, поневаж за пиху ангела бог струтив з неба до пекла, за пиху і чоловіка вигнав з раю», і проч.

Ексордіум найліпшоє будет, кгди оноє з самої теми учиниш, яко я в обох казаннях своїх на успеніє пресвятої богородиці з теми самої ексордіум учинив-єм. У першом казанню тема: «Пресвята цариця одесную тебе в ризи позлащенні одіянна прекрашенна». З тоєї теми ексордіум учинив-єм, у которім мовив-єм о цариці і о шаті. В другом казанню тема: «Знаменіе веліе явися на небеси: жена, облаченна в солнце, луна под ногами еи, и от двоюнадесяти звЂзд вЂнец на главЂ ея». З тоєї теми ексордіум учинив-єм, в котором мовив-єм о невісті, о солнці, о місяці і о звіздах, з которих корона учинена. Знайдеш такоє ексордіум і в інших моїх казаннях з теми самої учиненоє.

Єсли єднак схочеш, можеш ексордіум учинити з подобенства якого альбо з прикладу. Такоє ексордіум, з прикладу, єст в казанню моєм вторім, на страсті Христові, котороє починається: «Виділи єдного часу ієрусалимляне на повітру войська», і проч., і проч. І в казанню первом на богоявленіє з прикладу ексордіум учинено: «Кгди збудував Моїсій прибиток богу на мешканнє», і проч. І в інших моїх казаннях такоє ексордіум з прикладу учиненоє обачиш.

А в тім, якоє можеш собі ексордіум учинити, учини, тілько гляди, жеби ся з темою згажало.

Конклюзію также можеш учинити з подобенства якого. Такая конклюзія єст в першом моєм казанню на стрітеніє господнє, которая починається: «Подобний єст бог зверцадлу», і проч. Можеш конклюзію учинити і з прикладу якого. Такая конклюзія єст в обох казаннях моїх на успеніє пресвятої богородиці. В першом казанню конклюзія починається: «Юстиніян, цесар кгрецький, мів на шаті своїй виритії міста», і проч. В другом казанню конклюзія починається: «Александер, кроль македонський, мів на короні своїй написанії такії слова», і проч. І в інших моїх казаннях такую конклюзію, з прикладу учиненную, обачиш. А в тім, з чого хочеш, учини собі конклюзію, тілько гляди, жеби она з темою згожала.

Ексордіум можеш часом написати, понижаючи себе, приписуючи собі недосконалость, слабость і неумієтность, кгди хочеш що великоє мовити альбо кого великого хвалити, наприклад, кгди хочеш мовити о богу, о тройці пренайсвятійшой, о пречистой діві. Такоє ексордіум в двох казаннях моїх знайдується, єдно на рождество пресвятої богородиці — написав пророк Давид: «Бездна бездну призывает в гласЂ хлябій твоих», і проч.; другоє на благовіщеніє пресвятої богородиці, — «кгди посилав бог Мойсея до фараона, кроля єгипетського», і проч.

Належить відати, же з єдної теми могуть рознії двоє альбо троє бити казання; знайдеш в моїм «Ключі» такую тему: «ИщЂте прежде царствія божія и правди его, и сія вся приложатся вам» [Євангеліє від Матфея, гл. 6, ст. 33]. З тоєї теми я двоє казання рознії учинив-єм; єдно на святого Николая, в котором наррація учить, же розними способами люде неба доступують, кгвалтом поривають, купують, випрошують, знаходять; з тоєї ж теми другоє казаннє в неділю третюю по сошествії святого духа учинив-єм, кгде наррація учить, же царством небесним називається Христос, наука Христова, віра христіянськая, церков святая, которого царства небесного маємо шукати; учинив-єм я двоє казання і на обрізавіє Христово з єдної теми: в первом казанню наррація показуєт імена, которими ся Христос називаєт, в казанню втором наррація показуєт імена, которими ся збавленнє наше називаєт [...]

Треба розділити тему на часті в наррації, і кождую часть теми особно повідати. Такоє у мене казаннє знайдується на воскресеніє Христово, в котором тема: «Солнце возсіяет в нощи, и луна трыщи на день, и каплет кровь от древа, и камень дасть глас свой». Тую всю тему я розділив-єм на часті в наррації і кождую часть особно повідав-єм. Ексордіум зась і конклюзія звичайним ідуть трибом, як і в інших казаннях; ексордіум починається: «Чворакий єст сенс в Письмі Святом», і проч.; конклюзія починається: «Православнії христіане, відаєте, же сонце в ночі засвітило», і проч. Єст у мене і другоє такоє казаннє на покров пресвятої богородиці, в котором тема: «Изважи ми огня тягость, или измЂри дыханіе вЂтра, или возврати въспят день, иже мимо иде». Тую тему я в наррації розділив-єм, і кождую часть особно повідав-єм. Ексордіум зась і конклюзія так же ідуть, як в інших казаннях. Ексордіум починається: «Слушне ангел Гавриїл назвав пречистую діву благословенною», і проч.; конклюзія починається: «У Даріуша, кроля перського, три покойовії учинили квестію», і проч. Знайдеш у мене такоє казаннє на святого Николая і на святих верховних апостол Петра і Павла, кгде; тему в наррації на часті розділив-єм.

Єсли в неділю схочеш казаннє повідати, обіцуй в пропозиції що доброє хвалити, наприклад, покору, пост, ялмужну, страннолюбіє, терпеніє, молчаніє, молитву, послушенство, чистость дівичеськую, живот законничий, кротость, справедливость альбо іншую цноту; по тім тоє повідай в наррації; в конклюзії напоминай людей, жеби ся оні в такой цноті кохали. Єсли теж схочеш, обіцуй в пропозиції що злоє ганити, наприклад, пиху, гнів, заздрость, лакомство, п'янство, вшетеченство альбо інший гріх; по тім в наррації тоє будеш повідати; в конклюзії напоминай людей, жеби ся того гріху хронили; ексордіум, якоє схочеш, можеш до свойого казання приложити, любо що хвалиш, любо ганиш. Наприклад, в неділю двадцять вторую, по сошествії святого духа, положи тема з євангелії, на службі божой читаного, такоє: «Не десять ли очистишася, да девять гдЂ? Како не обрЂтошася возвращшеся дати славу богу? Токмо иноплеменник сей?» [Євангеліє від Луки, гл. 17, ст. 17 — 18]. Ведлуг тої теми обіцуй в пропозиції хвалити вдячность, ганити невдячность; по тім в наррації повідай тоє, щось обіцяв; в ексордіум можеш проказу троякую припомніти, которая бивала на людєх, і на шатах, і на домах, поневаж євангеліє недільноє десяти мужей прокажених споминаєт; в конклюзії напоминай людей, жеби вдячними били, а невдячності ся хронили.

Єсли зась в свято схочеш казаннє повідати, на том казанню хвали того святого, которого в той день празнують, наприклад, пречистую діву богородицю, альбо апостола, альбо пророка, альбо мученика, альбо мученицю, альбо святителя, альбо пустельника, альбо іншого святого. Припоминай його цноти і добрії учинки, которії он мів, живучи на світі, як служив богу і церкві святой, що за Христа терпів, якії чинив чуда, і тепер якії чинить людєм, утікаючим ся до його добродійства.

А яко в неділю, так і в свято можеш на казанню пожитки якої речі вилічати, можеш причини повідати, для которих що ся діяло альбо дієт, можеш повідати імена, которими ся якая реч називаєт, можеш показати способи, которими можемо чого доброго доступити, а злого ся ухоронити.

Можеш повабити людей до слухання, кгди любо в неділю, любо в свято будеш їм на казанню обіцяти якую новую реч показати, которої оні не видали і не чували, кгди їм обіцятимеш показати на казанню якую дивную і неподобную реч. Читай першоє моє казаннє на покров пресвятої богородиці. Там я в пропозиції дивную і неподобную реч обіцяв-єм показати, же пречистая діва зважила огонь, змірила вітер і завернула назад день прешлий; по тім тоє в наррації показав-єм.

Можеш повабити людей до слухання, тлумачачи якоє ім'я; і можеш цілоє казаннє часом з імені учинити, наприклад, в неділю, кгди будеш повідати, од чого бог називається, од богатства, же богатий єст в милосердіє, ведлуг апостола Павла: «Бог же богат сый въ милости»; єще і од того бог називається, же богатий єст в мудрость, ведлуг того ж апостола Павла: «О глубина богатства премудрости и разума божія». Неділя мовиться од неділанія, бо в той день не ділати нічого, хіба тілько богу молитися належить.

Так же і в свято можеш з імені казаннє учинити, наприклад, на святого Владимира можеш мовити, же Владимир мовиться од того, іж владнув миром, світом; Христофор, христоносець, називається од того, же Христа носив в сердцу своєм, мислячи о нем уставичне, і могл мовити: «Живет во мні Христос»; на святого Василія можеш мовити, же Василій значиться кроль, і слушне, бо он кролевав над тілом своїм, над пожадливостями тілесними, і тепер в небі кролюєт. На святого Николая можеш мовити, же Николай значиться звітязство, і слушне, бо он одержав звітязство над трьома непріятелями душними, над світом, тілом, дияволом, з которими воював, і тепер, по том звітязстві, в небі тріумфуєт.

Кгди в неділю схочеш казаннє повідати, озьми тема з євангелії, котороє читано било на службі божой, і ведлуг тоєї теми учини казаннє.

Єсли зась в свято схочеш казаннє повідати, можеш люб з книг Мойсейових, люб з псалмов Давидових, люб з приповістей Соломонових, люб з пророка, альбо апостола якого, люб з Євангелія, люб з Апокаліпси, люб, кгде хоч в Біблії можеш взяти тема і ведлуг теми казаннє учинити, і на том казанню святого якого хвалити.

Кгди притрафиться свято якоє в неділю, наприклад, святого великомученика Георгія альбо свято.го архієрея

Николая альбо святого Іоанна Крестителя альбо іншоє свято, пам'ятай тоє, жебись і святого того на казанню своєм хвалив, і з недільного Євангелія щоткольвек повідав.

Єсли в котором часі притрафиться великая і пильная потреба повідати казаннє, а не можеш знайти теми в Письмі Святом, в Біблії, на той час можеш взяти тему з святого отця якого, учителя церковного, альбо з тропаря, альбо з кондака, альбо з стихири, альбо з сідальні, альбо з антифона, альбо з догмата, альбо з іншого гімну церковного, і ведлуг тоєї теми казаннє повідати. Наприклад, на рождество Христово можеш положити тема: «Удивися убо о сем небо, и земли ужасошася конца, яко бог явися человЂком плотію». На честного креста можеш положити тема: «О треблаженноє древо, на нем же распяться Христос, царь и господь».

Может часом казаннє бити і без теми. Обачиш такоє казаннє у святого Василія Великого, на чтирдесять мучеников і святого Іоанна Златоустого, на похвалу святих верховних апостол Петра і Павла. Але того стилю казнодії теперешнєго віку рідко заживають.

Можеш повідати казаннє, любо в неділю, любо в свято, толкуючи Євангеліє, котороє читано било на службі божой. Обачиш такоє казаннє у святого Єфрема, на преображеніє Христово, бо там он Євангеліє през все казаннє толкуєт. Обачиш такії казання і у святого Каліста 2, патріархи константинопольського, которий през цілий рок, толкуючи євангелія недільнії і на свята нікоторії, повідаєт казання. Але і того стилю казнодії теперешнєго часу мало заживають.

Любо в неділю, любо в свято, люб на іншой оказії, можеш конклюзію в казанню своєм учинити, обернувшися і мовячи до Христа, альбо до пречистої діви, альбо до іншого святого, і просячи їх о що. Наприклад, кгди ся притрафить на святого архістратига Михаїла повідати казаннє, можеш в конклюзії до святого Михаїла обернутися і мовити: «Святий Михаїле, заступив-єсь некгдись з мечем на дорозі Валаамові, которий їхав люд божий проклинати, і оборонив-єсь од проклятства ізраїльтянов. І тепер, святий Михаїле, на нас многії Валаамове, неприятелі душевнії і тєлеснії, наступують і хотять нас загубити. Добудь же з похев меча свойого, святий Михаїле, і заступи на дорозі неприятелєм нашим, і борони нас од наїздов неприятельських, ізсуни оружіє і заври сопротив гонящих нас, борони од неприятелей мечем своїм благочестивого царя нашого ім'я рік, і благочестивого гетьмана ім'я рік, і все православноє воїнство, борони од неприятеля мечем своїм святійшого патріарху ім'я рік, преосвященнаго митрополита ім'я рік, боголюбиваго єпископа ім'я рік, борони од неприятелей мечем своїм всю церков православную, которую Христос купив собі кровію своєю пренайдорожшою. Припоминай тут, кого хочеш.

Старайся, жеби всі люде зрозуміли тоє, що ти мовиш на казанню. Бо святий Іоанн Златоустий мудрий бив казнодія, єднак його ганила невіста за казаннє трудноє, же ся з нього нічого не научила і не однесла пожитку душевного; і од того часу, будучи перестережений, святий Іоанн Златоустий завше ся по тім старав ясне, виразне і просто до зрозуміння людського казаннє повідати. Бо многії суть казнодії мудрії, самі добре що уміють, а не могуть альбо не хотять іншим людєм того ясне виразити і протовкувати, овшем лятвую реч мовою своєю затрудняють, затлумляють і завіклявають; такії в церкві святой не мають похвали. Іншії зась казнодії трудную і непонятную реч ясно виражаючи і товкуючи лятвою чинять; і таким казнодійом церков святая мудрость приписуєт і похвалу чинить, ведлуг Ісуса Сіраха: «Премудрость их исповЂдят люде, и похвалу их исповЂсть церкви» [Книга премудрості Ісуса, сина Сірахового, гл. 44, ст. 14]. Єсли будеш слово божоє проповідати, а ніхто його не зрозумієт, себе самого будеш проповідати і виславляти, не слово божіє. Псалмиста зась мовить: «Не нам, господи, не нам, но имени твоєму дажд славу». І апостол Павел мовить: «Не себе бо проповідаєм, но Христа Ісуса господа».

Постерігай і того пильне, жеби наука в твоєм казанню згажалася з наукою Христовою, апостольською, святих отець і всеї церкви православної. Бо єсли ти на казанню не такої віри будеш учити, якую церков заховуєт, і єсли інших учинков будеш научати, не тих, котрії церков кажет заховати, місто нагороди вічної одержиш од бога караннє вічноє, бо злою наукою своєю не збудуєш людей, которії тебе слухають, але зопсуєш і душі їх погубиш, ведлуг приповісті Христової: «Еда может слЂпец слЂпца водити, не оба ли в яму впадетаєя?»

До того, що мовиш на казанню, доводи того Письмом Святим з Біблії, альбо свідоцтвом святого отця якого, учителя церковнаго, альбо прикладом, альбо подобенством, альбо яким-кольвек доводом потверди і подопри свою мову, то вдячнійшая твоя мова будет людєм, которії тебе слухають, і віритимуть тому, що мовиш. А кгди будеш мовити що на казанню, а того чим не доведеш, скажуть люде, же то неправда і твої вимисли. Для того апостол Павел, кгди корінфян учив, же мертвії всі мусять встати в день остатній, доводив їм того і показував подобенством зерна, котороє, кгди в землі посіють, оно знову виростаєт: «Безумне ты еже сЂеши оживет ли аще не умрет?»

Належить відати і тоє, же казнодії, скончивши казаннє на катедрі альбо на амбоні, звикли часом на пришлую неділю альбо на пришлоє свято на казаннє людей запрошати і звикли людєм ознаймовати пропозиції свої мудрії і дивнії, часом веселії, часом смутнії, которими людей барзо охочими до слухання чинять. Наприклад, єсли бись на квітную неділю казаннє мів, а хотів єще міти на страсті Христові, скончивши своє казання в квітную неділю, мов: «Православнії християне, прошу і напоминаю вас, жеби-сьте били набожнії, до церкви ходили, богу ся молили, бо сього тидня будет страшний суд». Тоє мовивши, пойди з катедри. А кгди прийдуть страсті Христові, на той час на казанню положи тема такоє: «Пилат же слышав се слово изведе вон Ісуса и сЂде на судищи» [Євангеліє від Іоанна, гл. 19, ст. 15]. З тоєї теми учини казаннє такоє: «Православнії христіане, мовив-єм в неділю квітную, же на сем тидню будет страшний суд. Отож, тепер страшний суд ся одправуєт, бо Пілат Понтійський і жидове Христа, збавителя нашого, судять і на смерть крестную декретують. Страшний суд будет в день остатній, кгди Христос, бог наш, всіх людей будет судити. Але і тепер страшний суд єст, бо слуга пана, створеннє створителя, чоловік бога судить і кажет його на смерть крестную провадити, мовячи: «Распни, распни его» [Євангеліє від Матфея, гл. 26, ст. 61], і проч. По тім, в наррації, повідай, як той страшний суд одправується, же фальшивії свідки на Христа інстикгують, мовячи: «Сей рече: «Могу церков разорити и тремн деньми въздвигнути ю». [Євангеліє від Іоанна, гл. 19, ст. 15]. Мов, же невинне Христа судять, бо мовив Пілат: «Аз ни единоя вины обрЂтаю в человЂцЂ сем» [Євангеліє від Іоанна, гл. 18, ст. 38]. Тут приводи приклади. Невинне інстикговала жона Путіфарова на Іосифа і запровадила його в темницю. Так невинне інстикговала синакгога жидовськая на Христа і до гробу темного його впровадила. Невинне інстикговали вавілончикове на пророка Даниїла і вкинули його в ров межи льви. І на Христа жиди невинне інстикговали і до гробу його, як в ров, запровадили і скрутним тиранством, як львом, дали його в руки, і прочая. Зачім мусите, православнії християне, признати, же тепер страшний суд одправується, поневаж несправедливе і невинне Христа, бога свойого, чоловік судить і на смерть провадити кажет.

Маєш і другий приклад. Єсли би-сь мів казаннє в неділю чотирінадесятую по сошествії святаго духа, а хотів би-сь міти і в пришлую неділю в п'ятуюнадесять, скончивши своє, казаннє, мов: «Православнії христіяне, запрошаю ласк ваших на пришлую неділю до церкви. Буду вам шати роздавати, жеби-сьте охотними били до набоженства і до слухання слова божого». Тоє мовивши, пойди з катедри. А кгди прийдет неділя 15-та, на той час на казанню положи тема такоє: «Друже, како внЂйде стЂмо неимый одЂянія брачна»? [Євангеліє від Матфея, гл. 22, ст. 12]. З тоєї теми такоє учини казаннє: «Православнії християне, обіцяв-єм вам шати дня ниніш-нєго давати. Чиню моїй обітниці досить, даю кождому з вас шату весельную, без которої жаден не может внійти до неба на веселіє вічноє, котороє споминаєт євангеліст Матфей, мовячи: «Уподобися царство небесноє человЂку-царю, иже сотвори брак сину своєму», і проч. По тім, в наррації, цноти називай шатою весельною, бо тую шату цноти кто маєт, может внійти до неба і там з Христом навіки веселитися. І проч.

Відай тоє, же ведлуг розмаїтого сенсу многії і рознії речі єдним ся іменем називають. Яко в першом казанню моєм на в'їханіє господнє цоркою сіонською і сінакгокга жидовськая і церков християнськая и душа побожная й пречистая діва називається. І в першом казанню на воскресеніє Христово Ієрусалимом називається місто столичноє в землі жидовськой і душа побожная і церков воюючая на землі і церков тріумфуючая в небі. І ти ж чини так. Єдно ім'я ведлуг сенсу розмаїтого розмаїтим речам (єсли можная) прикладай і давай. То можеш лятво казаннє своє розширити.

Відай теж і тоє, же єдна реч многими і розними іменами називається. Яко в первом казанню моєм на обрізаніє господнє син божій називається: «Аз есм иже есм, господь Саваоф, Восток, Альфа и Омега, Ісус, Христос». І в другом казанню на обрізаніє господнє збавленіє наше називається животом вічним, славою, покоєм, веселлєм, царством, короною, пінязем, вечерею. Так і ти шукай розних імен, которії єдной речі служать. То лятво розшириш своє казаннє.

Может кто спитати, кгде маємо взяти матерію, з которої би-сьмо казаннє могли учинити. Одказую. Треба читати Біблію, животи святих, треба читати учителей церковних — Василія Великаго, Григорія Богослова, Іоанна Златоустаго, Афанасія, Феодорита, їоанна Дамаскіна, Єфрема і інших учителей церковних, которії Письмо Святоє в Біблії товкують; треба читати гісторії і кройніки о розмаїтих панствах і сторонах, що ся в них діяло і тепер що ся дієт; треба читати книги о звірох, птахах, гадах, рибах, деревах, зілах, камінях і розмаїтих водах, которії в морю, в ріках, в студнях і на інших місцях знайдуються, і уважати їх натуру, власності і скутки, і тоє собі нотувати, і аплікувати до своєї речі, которую повідати хочеш. До того читай казання розмаїтих казнодійов теперешнього віку і їх наслідуй. Єсли тії книги і казання будеш читати, знайдеш в них достатечную матерію, з которої можеш зложити казаннє на хвалу божію, на отпор геретиком, на збудуваннє вірним і на спасеніє душі своєї.

За слушную реч судив-єм написати способ зложення казання на погребі. Бо всі люде на світі умирають, і часто їм погреб одправують, зачім, кгди умрет вірний і побожний чоловік, слушная погреб його казаннєм приоздобити, хвалити його побожноє житіє і вилічати цноти, жеби, тоє чуючи, іншії люде жили побожне, в цнотах ся кохали і през свої цноти могли неба доступити [...]

Єсли схочеш на погребі казаннє повідати, положи тема з Письма Святого; по тім ведлуг теми учиниш казаннє. В ексордіум мов о смерті, же її нікто не можеть ся ухронити; альбо мов о короткості житія людського і о прожной хлюбі чоловічой; альбо мов о здраді, одміні і нестатечності світа, за которим ся люде уганяють і йому служать. В наррації вихваляй умерлого чоловіка, вилічаючи його цноти і добрії учинки: же заховав віру православную до конця живота свойого, же бив милосердний на людей убогих, спомагав їх ялмужною святою, же накладав на церкви, на монастирі, на шпиталі, приймував в дом свой гостей, приходнєв, пелкгримов, викупував і визволяв невольников з неволі, же бив покорним, набожним, часто очищав сумленнє своє сповіддю святою і приймував пренайсвятійший сакрамент євхаристієй тіла і крове Христової, заховав пости, застановлявся за церков божію і за отчизну, великії праці і труди для церкви божої і для отчизни подиймував; будеш вилічати вшелякії цноти його, которії он мів.

Тут же, в наррації (кгди схочеш) можеш припомніти фамилію його, в которой он уродився, і можеш хвалити фамилію, альбо дом його, од старожитності, же то єст старожитний дом, іж кілька сот альбо тисячу альбо і больше літ на світі трваєт; можеш мовити, же в том дому били пред тим зацнії люде преложонії, люб свіцькії, люб духовнії, і тепер знайдуються; можеш мовити, же той дом сповиноватився з зацними і старожитними домами. Тут же мов, для чого в тім дому герб який, альбо гельм вище гербу, альбо титул знайдується.

В конклюзії учиниш од умерлого пожекгнаннє приятелєм і всім людєм, которії на погребі будуть, і будеш од нього дякувати їм за тую остатнюю послугу, і проситимеш од нього, жеби йому перебачили, єсли кого чим, яко чоловік, образив; будеш просити, жеби о душі його міли стараннє, жеби оную молитвами, ялмужнами і безкровною офірою до неба запровадили.

Наприклад, над кимкольвек схочеш казаннє міти, положи такоє тема: «ВЂм, яко смерть мя истрет, дом бо всякому смертну земля» [Книга Іова, гл. 30, ст. 23]. З тоєї теми учини такоє ексордіум: «Слушне я учиню, кгди смерть назову робаком тим, которий подгриз тикву над пророком Іоною, бо і смерть подгр'изуєт живот всіх людей, которих єдне в Євангелії деревами назвав, мовячи до Христа: «Вижу человЂки, яко древеса ходяща». Робак, кгди подгриз над Іоною тикву, великого його набавив фрасунку, так, же мовив Іона: «Уне ми умрЂти, негли жити». І смерть, кгди подгризет живот якого чоловіка, набавляєт великим жалем і фрасунком родичов, братію й приятелей його. Спомніте собі Саула, кроля ізраїльського, і сина його Іонафана, о которих смерті кгди почув Давид, аза ж не пошарпав шат на собі од жалю? Аза ж не плакав по них зо всім людом своїм? Аза ж і тих слов не мовив: «Плачте по СаулЂ, дщеры Ізраилевы, иже ви облечаше в червленца»? [Друга Книга Царств, гл. 1, ст. 24]. Накормила и нас тепер смерть неужитая великим жалем, бо, як робак, подгризла живот пана ім'я рік. Для утолення теди жалю нашого покажу на тім казанню цноти його, през котрії он доступив неба», і проч. В наррації вилічай його цноти і добрії учинки, в конклюзії пожекгнаннє учини од нього приятелєм, священником і всім людєм.

Можеш собі ексордіум до казання на погреб взяти з мойого казання второго на успеніє пресвятої богородиці, з дванадцятої звізди, кгде написано: «Троякая єст смерть», і прочая.

Можеш на погребі чиєм-кольвек і тоє тема положити: «Преходит бо образ мира сего» [Перше послання до корінфян, гл. 7, ст. 31]. З тої теми учини такоє ексордіум: «Пишуть натуралістове о хамелеонті, же єст одмінний, рознії на себе фарби берет. І світ может ся назвати хамелеонтом, бо єст одмінний і нестатечний часом; сприяєт чоловікові, по тім його зражаєт. Для того мовить апостол Павел: «Преходит бо образ мира сего». Відав тоє добре пан ім'я рік, же світ єст хамелеонт. Для того хоронився світа, не дуфав йому, але в єдном богу покладав надію свою і єдному служив богу», і проч. В наррації покажи, як он служив богу, якії чинив учинки, і проч. В конклюзії учини од нього пожекгнаннє.

Єст такоє ексордіум, о світі нестатечном, в третім казанню моєм на погребі кождого християнина правовірнаго, котороє починається: «Казав бог єдного часу пророку Ієремії внійти в дом гончарський», і проч.

Біографія

Твори

Критика