Біографія Йоаникія Галятовського
Йоаникій (Іоаникій) Галятовський – український православний монах, архімандрит, письменник, агіограф, проповідник і гомілет (теоретик церковного красномовства), педагог, публіцист; писав українською та польською мовами – народився близько 1620 року на Волині.
У 1640-х навчався у Києво-Могилянській Колегії, був учнем Лазаря Барановича.
Близько 1650 прийняв чернечий постриг. Служив у Куп'ятицькому монастирі (близько Пінська, тепер Білорусь). Повернувшись до Києва, викладав курс риторики у Києво-Могилянському колегіумі.
У 1658-1668 (після Л. Барановича) — ректор Києво-Могилянської академії, ігумен Києво-Братського монастиря. Від 1668 — ігумен, згодом архімандрит Чернігівського Єлецького монастиря.
Конфлікт і неприйняття ставленика Москви, «місцеблюстителя» Київської митрополії єпископа Методія (Филимоновича), якого не визнавало більшість представників вищого українського православного духовенства, примусили Й. Галятовського виїхати з Києва (1664) і шукати притулку у львівського православного єпископа Атанасія Желиборського. Крім Львова, Галятовський відвідав Луцьк, Слуцьк, Мінськ.
1668 року повернувся до Києва. Владнавши питання з друкуванням свого трактату «Месія правдивий», поїхав до Новгорода-Сіверського — до чернігівського архієпископа Л. Барановича. У 1669-1688 — архімандрит Єлецького Успенського монастиря у Чернігові.
Йоаникій Галятовський помер 02 (12) січня 1688 року в Чернігові, де й похований.
Йоаникій Галятовський — видатний промовець, автор збірок проповідей і оповідань. Автор близько 20-ти творів, здебільшого полемічного характеру, українською та польською мовами.
Твори:
«Ключ разумінія..» (1659 і 1660, Київ; 1663 і 1665, Львів);
трактат з теорії гомілетики «Наука, або способ зложення казання» (1659);
«Небо новоє» (1665, 1677, 1699), історико-літературне значення якої полягало в ознайомленні українського суспільства з розповідями й легендами західноєвропейської середньовічної літератури;
«Скарбниця потребная» (1676).
а також кілька творів полемічного характеру, спрямованих на захист православ'я.
Видав польською мовою полеміко-богословські трактати:
«Лебідь з перами своїми» (1675; за ін. даними — 1679);
«Азбука різним єретикам» (1681),
«Алькоран Магометів» (1683)
«Боги поганскіи, в болванах мешкаючи» (1686) та ін.
Його творчий доробок свідчить про широку ерудицію, глибоку обізнаність з найкращими зразками світової наукової, полемічної та історичної спадщини.
Слідом за Єпіфанієм Славинецьким, Галятовський вплинув на розвиток схоластичної проповіді в Україні, сприяв поширенню в Московії традицій українського проповідництва. Цю справу згодом продовжили Димитрій Туптало, Стефан Яворський, Феофан Прокопович.
Твори
Критика
