23-12-2019 Йоаникій Галятовський 96

«Skarb pochwały» – маловідомий твір Іоанникія Галятовського польською мовою

І. П. Чепіга

«Skarb pochwały» — маловідомий твір Іоанникія Галятовського і ніким ще не досліджений. В описах багатьох бібліографів і дослідників він навіть не згадується. Так, невідомий, він був Сопікову Філарету. Ні словом не обмовлюється про нього автор кращої до цього часу монографічної праці про Галятовського М. Ф. Сумцов. У рецензії на роботу М. Ф. Суднова М. Петров перераховує всі відомі йому твори І. Галятовського в усіх виданнях, але «Скарба» також не називає.

Згадки про цей твір знаходимо у Євгенія та у К. Естрейхера. Правда, з опису Євгенія можна лише припускати, що мова йде про «Скарб», там навіть не вказано на його назву, він згадується мимохідь у зв’язку з розмовою про «Скарбницу потрѣбную». Очевидно, Євгеній мав на увазі екземпляр «Скарба», оправлений разом зі «Скарбницей потрѣбной» та «Rozmowoj Białocerkiewskoj». Такий екземпляр цього твору є в Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету ім. О. М. Горького (ЦНБ ХДУ), де він зберігається у відділі рідкісної книги під шифром РК 469707, та в Бібліотеці Академії наук у Ленінграді (шифр цього примірника: 37.20.40). Цікаво, що в Державній Публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна зберігається екземпляр «Скарба», оправленого окремо, палітурок зовсім не збереглося, замість них — тонкі паперові обкладинки (Шифр: 13.IV 2/409). В такому ж вигляді зберігається там і екземпляр «Rozmowy Віałocerkiewskoj» (шифр: 13.IV 2/354). «Скарбницы потрѣбной» у фондах цієї бібліотеки зовсім не виявлено. У Львівській бібліотеці зберігається примірник «Скарба», оправлений разом з «Rozmowoj» зі «Starym kosciołem» та спростуванням на «Staryj koscioł» (шифр: 23670). При порівнянні тих екземплярів «Скарба» та «Rozmowy Białocerkiewskiej», що зберігаються кожний окремо, з тими, що мають спільну обкладинку зі «Скарбницей потрѣбной», можна зробити висновок, що це не два різні видання, а одне. Очевидно, частина тиражу цих творів вийшла в загальній оправі, решта — кожний твір окремо. На підтвердження цього здогаду скажемо, що В. Барвінок у статті «Загальний огляд стародруків київських бібліотек», описуючи стародруки бібліотеки Києво-Печерської лаври, серед творів Галятовського називає й «Скарб», проте не згадує ні «Rozmowy», ні «Скарбницы». Отже, й тут був екземпляр «Скарба», оправлений окремо. Всі ці твори датовані одним роком — 1676, всі вони видані в 1/4, а тому легко можна було оправити їх разом. Щодо львівського примірника, то оправа його була зроблена значно пізніше.

Серед творів Галятовського «Скарб» найменший за розміром. Він міститься на 8 аркушах в «Скарб» являє собою нехудожній твір, а збірник порад представникам наук і різних видів мистецтва, як складати похвали Єлецькій Богородиці. Це ніби додаток до теоретичної праці Галятовського з курсу гомілетики «Наука, албо способ зложеня казаня». Але якщо «Наука» призначалась для казнодіїв, тобто для проповідників, священиків, то «Скарб» міг бути корисним для людей багатьох професій, які б хотіли вихваляти Богородицю.

«Скарб» являє собою типовий витвір схоластичної школи, яка панувала в тодішній літературі. Твір написаний польською мовою, це пояснюється тим, що Галятовський хотів зробити його зрозумілим для більшості учених і представників мистецтва свого часу. Адже польська мова була тоді свого роду ланкою зв’язку, що об’єднувала представників слов’янської культури, а в творчості Галятовського ідея слов’янського єднання виступає досить виразно.

«Скарб» слід розглядати, виходячи з позицій письменника, висловлених ним у попередніх творах.

У короткому вступі Галятовський розповідає про створення Єлецької церкви і про походження її назви. Далі йдуть безпосередньо поради представникам різних галузей наук, як складати похвали Богородиці, виходячи з предмета своєї спеціальності.

Відомо, що схоласти дуже полюбляли найнесподіваніші порівняння. Галятовський теж вважав, що будь-яка галузь людських знань, будь-який предмет міг служити об’єктом, на основі якого можна було складати похвали Богородиці. Ця думка вже чітко проступає в його «Науцѣ». Вже там Галятовський радить складати проповіді на теми, взяті не тільки з святого письма, з церковних гімнів, а й виходячи з імені«того, про кого йде мова в проповіді, або часу, коли вона проголошується, і т. д. Якщо казання проголошувалось з приводу чиєїсь смерті, можна було складати його в залежності від віку покійника, від шляхетності. Була ще й така порада: «...Єсли схочеш мовити о стрелѣ, назови в ексордіумѣ человѣка стрѣлою. Єсли схочеш мовити о вежѣ, назови Бога вежею, ведлуг своєй фемы, назови вежею и церков святую».

У «Скарбі» також читача дивують порівняння Богородиці з найнесподіванішими предметами і явищами. Є тут порівняння поетичні, якими може оперувати астролог: «...Jesli iestes astrolog, — радить автор, — masz tu astrologie obiektum, gwiazdе y planety niebieskie, ktore in conticis canticorum duch s. wspomina, mowiac: ktora z to iest: ktora idzie iako iutrzenka, piękna, iako miesіac, wyborna, iako słoncè. («...Якщо ти астролог, то маєш справу з предметами астрології, зірками і небесними планетами, про які святий дух у пісні пісень говорить: хто ж це, хто йде, як ранкова зоря, красива, як місяць, чудова, як сонце»).

Але навіть дослідники геометрії та арифметики можуть хвалити Богородицю виходячи з предмета своїх наук. Наприклад, тим, хто займається геометрією, тобто вимірює висоту, глибину, широту, за уточненням автора, рекомендується звернути увагу, наскільки діва Марія стоїть вище від ycіx жінок світу.

Багато місця в «Скарбі» відведемо філософам. Похвали Богородиці автор рекомендує будувати на основі таких абстрактних категорій, що знаходяться в розпорядженні філософів: кількість, якість, відношення, діяння, сутність, розташування й ін. Наприклад: «Relatio, odposzenie, matka boza poniewaz syna bozega Chrystusa y boga pofodziia, zaczym rebationem odnoszenie maiernifatis maeierzynstwa ma do Chrystusa boga y syna swego, y Çhrystus bog ma do niej relationem оdnoszenie hliationis synowstwa, wedlug czlowieczej natury, swoiej, ktorą wzial od matki swоiej» («Відношення. Оскільки мати божа народила сина божого Христа і бога, остільки вона має відношення материнства до Христа бога і сина свого, Христос же перебуває в синівському відношенні до неї, згідно з своєю людською природою, яку він узяв від своєї матері»).

У такому ж плані йдуть поради теологу, медику, ритору, граматисту. Ось порада людині, яка займається дослідженням граматики: «Якщо ти, читачу, займаєшся граматикою, то знаєш, що в твоїй граматиці є букви «альфа» і «омега». А чиста панна народила Христа, який зветься альфою й омегою, як свідчить святий євангеліст Іоанн в апокаліпсисі: «Альфа і омега, початок і кінець, — каже всемогутній бог, — який є, був і повинен прийти».

Особливу увагу приділяє Галятовський поетам. Він дає цілий ряд віршованих зразків на похвалу Богородиці. Вірші в творчості Галятовського — явище рідкісне, тому особливо цікаво дослідити зразки їх, що знаходяться в «Скарбі». До цього було відомо кілька віршів Галятовського. Дві з них являють собою зразки панегіриків. Це вірша на герб князів Желиборських, вміщена в останньому виданні «Ключа разумѣнія» (Львів, 1665), шестирядковий панегірик, присвячений Ісусу Христу, на зворотному боці титульного аркуша «Месій правдивого» та вірша-панегірик на честь Могил у «Небі новому» (1665). В кінці книги «Alphabetum» є вірша на десять рядків під назвою «Do heretika». У ній висловлені основні завдання цього трактату. У польському виданні «Messiasza» вміщено переклад з книжної української мови панегірика Ісусу Христу та ще вірша на честь царя Олексія Михайловича.

У «Скарбі» маємо сім віршів, усі вони є різновидами курйозного віршування: дві енігми, анаграма, поліндромон, логогрифус, хроностикон і акровірш. Відомо, що головним у курйозному вірші був не зміст, а «хитрість», складна форма, декоративна штучність.

При читанні віршів «Скарба», складається враження, ніби розгадуєш ребус, всі вони являють собою своєрідні загадки, хитросплетіння словес. Ось, наприклад, енігми. Автор сам пояснює їх назву іншим словом «gadki», тобто загадки. Вони в нього невеличкі, у формі двовіршів.

Мова в них, як і в інших віршах «Скарба», йде про Богоматір, але імені її не названо, хоч воно легко розгадується:

Zbawienie panskie iuz sie laski pelny zowiè,
Niech otrzyma zbawienie y laskę w tym slowie.

(«Панське спасіння, наповнене ласкою, вже кличе,
Хай же одержить спасіння і ласку з твого слова»).

Цікавий двовірш під назвою поліндромон. Пізніше, в 1691 p., таку форму вірша Іоанн Величковський назвав «рак словний». Виражаючи суть вигадки, що лежить в основі цього вірша, Галятовський писав: «Tu przed siebie у wspak, iak rаk miedzy wierszami postępuie». («Тут прямо і навпаки, ніби рак між віршами ходить»).

Хитрість поліндромона полягає в тому, що «його можна було читати звичайно і починаючи з кінця, але від цього зміст абсолютно не змінювався:

Marya zawsze swiat broni, ratuie,
Lilia zapach ta laski daruie.
Wspak szytaj tak:
Ratuie, broni swiat zawsze Marya,
Daruie laski ta zapach lilia.

(«Марія завжди світ боронить, рятує,
Лілія пахощі й пестощі дарує».
Навпаки читай так:
«Рятує, боронить світ завжди Марія,
Дарує пестощі й пахощі лілія»).

Порівняння Богородиці з лілією не випадкове в цьому вірші. В деяких чудах «Неба нового» також є подібні порівняння з квітами, зорею. Вони йдуть ще від апокрифічних традицій.

Найбільшим віршем «Скарба» є анаграма, вона складається з 34 рядків. Анаграми писали за раніше наміченою програмою. Програму даної анаграми Галятовський визначає так: «Maria ojcowi corka, synowi matka, duchowi swiętemu oblubіenica» («Марія отцю дочка, сину мати, святому духу — мила»).

Суть акровірша тут зводиться до того, що виділені початкові букви кожного непарного рядка дають можливість прочитати вираз: «Maria panna matka».

Цікавим є вірш під назвою «logogriphus», що означає «заплутана словесна задача» (грецьк. logos — слово, griphus — заплутана задача, загадка). І справді, загадка заплутана. Суть хитросплетіння словес у 19 рядків зводиться до того, що Богородиця праведних відправляє до неба після смерті.

У хроностиконі Галятовський дає відповідь на питання, в якому році він став архімандритом Єлецького монастиря. Взагалі хроновірші займали значне місце серед тодішніх поетичних вправ. М. Петров розрізняє два види хроновірша: chronostichon-cabalystychon — такий хроновірш, у якому всі букви служать для означення якоїсь дати; chronostichon-carmen — вірш, у якому лише певні букви складають якусь дату. Хроновірш Галятовського є chronostichon-carmen.

Галятовський переїхав працювати до Єлецького монастиря в 1669 р.

Вірші «Скарба» являють собою типові зразки польського силабічного вірша XVII ст. Кожен рядок обмежений 13 складами. У поліндромоні кожен рядок складається з 11 рядків.

Подібні курйозні вірші — плід схоластичних піїтик, за якими вчили в тодішніх школах та колегіях. В українській літературі показовою у цьому відношенні є творчість І. Величковського, особливо його «Млеко». Тут маємо не лише такі форми, як у Галятовського, а й різного роду лабіринти, раки (літеральний, словний, прекословний, чворогранний) і т. ін.

Майже одночасно з Галятовським виступив у російській літературі з віршованою продукцією Симеон Полоцький. Його «Рифмологион» також рясніє курйозними віршами.

У кінці «Скарба» є невеликий розділ під назвою «Emblemata» (грецьк. emblema — накладний орнамент, рельєфна прикраса). Цей розділ являє собою зібрання цитат зі святого письма, які можуть характеризувати Богородицю, якщо їх розглядати як підписи під певними малюнками. Це фактично поради художникам. Предмет малювання можна було вибирати за таким самим принципом, як і форму поетичного твору.

Таких порад з підписами зі святого письма Галятовський дає 12. Серед рекомендованих для малювання предметів знаходимо оливкове дерево, колодязь, гніздо, простирадло, що спускається з неба, дзеркало і т. ін.

«Скарб» І. Галятовського зараз є бібліографічною рідкістю.

А між тим твір цей досить цікавий для характеристики постаті його автора як письменника і ученого. Поетичні твори «Скарба» характеризують Галятовського як умілого майстра схоластичного віршування. Цікавий цей твір ще й тим, що написаний він польською мовою і тому є своєрідний виразом зв’язків і взаємовпливів у слов’янських культурах.

Л-ра: Питання історії та культури слов’ян. – Київ, 1963. – Ч. 2. – С. 49-55.

Біографія

Твори

Критика