Олег Зуєвський. Протей
Від сьогодні немає привіту:
Одшуміли в минуле сонця,
І, як згадка ворожого світу,
Білий усміх німого лиця.
Золотий, коралевий - нерівний
Він приходив у блискові дня
І для тебе, Найвища Царівно,
Навіть зорі вечірні спиняв,
А тепер його порух, мов камінь,
Наче кара від ночі, застиг,
Щоб майнути у тьмі сторінками
Дорогих непрочитаних книг.
Твори
Критика
