Олег Зуєвський. Я вертаюсь до тих воріт

Я вертаюсь до тих воріт,
Що пройти їх збиравсь відколи,
Та здається, за ними світ
Не весніє, а й досі голий.

Де ж дорога до тих оаз,
Де цвітуть по узбіччях маки?
Може, в небі яснім для нас
По сузір’ях сплелися знаки?

Може, ранком, коли в степу
Опадають холодні роси,
Перша пташка у дальню путь
Таємницю про те відносить?

Може, й там, де серпневий день
Свіжі фарби кладе на клени,
Хтось щасливий колись найде
Слово шукане скрізь - вогненне...

І тоді... та чи ж буде так?
Ти пройдеш на глухих зворотах,
Там посієш червоний мак
І відкриєш німі ворота.