Дмитро Павличко. Ленін іде
Ленін іде! Жити в ярмі доволі —
Громи весняні гудуть.
Ленін іде! Тануть сніги неволі —
Квіти свободи ростуть.
Їх чобітьми втоптують генерали
В ниву німецьку суху.
Проти весни танки рядами стали
На європейськім шляху.
Ленін іде! Наче на ріках крига,
Тріскають плити броні.
Ленін іде! Не зимова відлига —
Світ захитався в борні.
Хоче шпигун квітку собі пришити
На робітничий кашкет.
«Як я тепер маю писати й жити?» —
Плаче продажний поет.
Ленін іде! Встань, непокірний світе,
Правдо, світи в боротьбі!
Ленін іде! Слово його беріте,
Бідні, обдерті, слабі.
Слово його сяє святим булатом,
Сонцем горить віддаля;
Слово його — смерть упирям багатим,
Людяна, вільна земля!
1955
