В дорозі
Зі Львова до Стопчатова,
До рідного села,
Дорога-путь незвідана
Для мене пролягла.
Іду я пішки з друзями,
Нам весело іти,
А край путі, як привиди
Стоять старі хрести.
Їх будували-ставили
Ксьондзи й багатирі,
Щоб про покору тямили
Опришки й бунтарі.
Хрести гнилі, струхнявілі —
Ти біля них не сядь —
З одних боги попадали,
На інших ледь висять!
Ми шапок не знімаємо,
Не кланяємось їм...
Я згадую, вклонявся я,
Коли ще був малим.
Зі Львова до Стопчатова —
Далеку далину
Пройшов я пішки з друзями
Через Галичину.
Дивились ми з пошаною
Не на хрести старі,
А на шляхи, де падали
Опришки й бунтарі.
1955
