Пісня

Стояв козацький табір у діброві,
Дивився дулами гармат на Львів.
О, ще проллє тут голубої крові
Чубате плем’я хортицьких орлів!

Перед наметом догоряла ватра
І козаки сиділи на землі.
Ніхто не знав, чи буде битва завтра,
Та не зашкодить підгострить шаблі.

І раптом пісню хтось почав співати,
Пішла луна у кожного в душі,—
Настав за нашу кривду час відплати,
Підемо рвати панські кунтуші!

Зливались дужі голоси поволі
В один потік, немов струмки гірські.
Бідняцькі думи, невтишимі болі,
Хто вас уклав в такі слова дзвінкі?

І навкруги озвалися бандури
Акордом помсти струнами всіма.
Перелетіла пісня львівські мури,
Бо загорожі для пісень нема.

Вона неслась по вулицях вузеньких,
І зупинить її ніхто не міг.
Вона глушила по майстернях дзенькіт
Бо друзів там знаходила своїх.

Вона вривалась у високі брами,
Бо що для пісні списи та мечі!
А в тьмяному костьолі від нестями
Молились і тремтіли шляхтичі.

...Співав козацький табір у діброві,
Дивився дулами гармат на Львів,
І усміхався гетьман чорнобровий,
Не слухаючи писаревих слів.

1954