Про стилістичні функції зображеної мови у творах Менсфілд
Є. К. Mельниченко
К. Менсфілд — відома англійська новелістка XX століття. Психологічний характер оповідань К. Менсфілд у значній мірі обумовлює особливості її індивідуально-художнього стилю. Однією зі стилетвірних характеристик мови письменниці є широке використання невласне-прямої мови.
Як відомо, існує декілька видів невласне-прямої мови: 1) зображена мова, 2) внутрішній монолог, 3) непряма-пряма мова, 4) образ безпосереднього сприйняття. Проте К. Менсфілд рідко коли використовує внутрішній монолог і непряму-пряму мову, віддаючи перевагу зображеній мові й образові безпосереднього сприйняття.
Отже, константною і відмінною рисою стилю К. Менсфілд ми вважаємо застосування, невласне-прямої мови у вигляді зображеної мови і образу безпосереднього сприйняття.
Кількісний аналіз масивності невласне-прямої мови, прямої мови і традиційного авторського опису, зроблений нами на основі творів зрілого періоду творчості К. Менсфілд, дав такі результати: ймовірність появи традиційного авторського опису в зрілих оповіданнях К. Менсфілд приблизно дорівнює 0,415, ймовірність появи прямої мови — 0,305, ймовірність появи невласне-прямої мови у вигляді зображеної мови і образу безпосереднього сприйняття — 0,269. Така висока ймовірна характеристика невласне-прямої мови є об’єктивним свідченням правомірності дослідження стилістичного використання зображеної мови й образу безпосереднього сприйняття в оповіданнях К. Менсфілд.
Перейдемо до розгляду стилістичного використання зображеної мови.
Зображена мова є «засобом образно-естетичної трансформації психологічного явища, відомого під назвою внутрішньої мови. Вона служить для передачі думок і почуттів героя у формі, доступній для зовнішнього сприйняття» Отже, зображена мова — надзвичайно ефективний спосіб пізнання психології персонажа, проникнення в його внутрішній світ.
Завдяки стилістичному засобу зображеної мови авторові вдається вловити найтонші відтінки настрою героя, прослідкувати за тим, як зароджується і поступово конкретизується його думка. Часто зображена мова, що йде безпосередньо за діалогічною або за традиційним авторським описом (іноді вона буває вкраплена в нього), відображує приховане ставлення дійової особи до подій, вчинків і висловлювань, які висвітлені в діалозі чи в авторському описі.
В цьому випадку зображена мова виступає у функції другого, психологічного плану по відношенню до першого, зовнішнього плану оповідання, створеного непрямою або прямою мовою:
«Get me the big basket out of the stairs cupboard».
«But, mother, do you really think it’s a good idea?» said Laura. Again, how curious, she seemed to be different from them all. To take scraps from their party. Would the poor woman really like that?».
В цьому уривку зображена мова примикає безпосередньо до діалога і відображає справжнє ставлення героїні оповідання Лаури до слів матері. Лаура вважає, що благодійність, на яку її штовхає матір, недоречна й образлива для родини загиблого. Вона здивована тим, що мислить і відчуває зовсім не так, як її близькі.
Роздуми Лаури утворюють другий, внутрішній психологічний план по відношенню до стриманого запитання «But, mother, do you really think it’s a good idea?», висловленого вголос.
Застосування зображеної мови у функції другого, психологічного плану ми спостерігаємо і в такому прикладі:
Не had half a mind to run after her; but instead he sat down again. Would she really not be long? What was the time now. Out came the watch, he stared at nothing. That was rather queer of Janey, wasn’t it? Why couldn’t she have told the stewardess to say good-bye for her? Why did she have to go chasing after the ship’s doctor? She could have sent a note from the hotel if the affair had been urgent. Urgent? Did It — could it mean that she was keeping something from him? That was it. He seized his hat.
В авторському описі повідомляється про декілька незначних дій персонажа. Вони зводяться ось до чого: герой хотів піти слідом за дружиною, але замість того сів. Вийняв годинник, але дивився на нього і нічого не бачив. Схопив свій капелюх.
Основний рух, основний розвиток подій знаходить відбиток у зображеній мові. Саме зображена мова передає усі ті сумніви, підозру і страхи, що їх відчуває герой і які, природно, обумовлюють його зовнішню поведінку.
Таким чином, зображена мова, реалізуючи стилістичну функцію створення другого, психологічного плану, дає читачеві змогу прослідкувати за напруженим процесом мислення, який відбувається паралельно з діями, вчинками; розмовами, що містяться в традиційному авторському описі та в діалогах.
У новелах К. Менсфілд зображена мова не раз використовується для створення часової і просторової багатоплановості твору.
Good God! What had he done? He strode along and hid’ in the shadow of the pear tree by the hedge. Whipped Dicky — wrhipped his little man with a slipper — and what the devil for? He didn’t even know, luddenly he barged into his room — and there was the little chap in jis night-shirt. Dicky’s father groaned and held on to the hedge. And ae didn’t cry. Never a tear. If only he’d cry or got angry. But that Daddy»! And again he heard the quivering whisper.
Наведений уривок майже повністю являє собою зображену мову, що сповіщає читачеві як про думки та переживання персонажа в описуваний момент, так і про деякі події, що сталися раніше і в іншому місці. Ми дізнаємось про те, що батько піднявся в кімнату сина і покарав його без будь-яких серйозних на це причин.
Зображена мова, яка передає сцену «розправи», виступає у функції другого, часового і просторового плану по відношенню до авторського опису. Використання зображеної мови у цій стилістичній функції надає текстові надзвичайно яскравого й емоційного забарвлення, збільшує місткість твору і дозволяє в економній манері, в рамках невеличкого оповідання багато розповісти.
Крім застосування зображеної мови для створення другого плану (психологічного, просторового і часового), її можна використати як самостійну форму розповіді, як засіб продовження авторського опису.
Такий спосіб розвитку теми твору має фрагментний і емфатичний характер. Опис дається немовби через психологічну призму персонажа і відзначається великою імпресіоністичністю. Автор відмовляється від докладного опису всього, що відбувається, і зупиняється тільки на тих деталях, які роблять особливий вплив на психіку дійової особи. Зображена мова стає дзеркалом, яке відбиває у собі все те, що діється з героєм і навколо нього.
What terrible looking men, too! laughing and joking. One leaned over to one side and blew his nose with his black glove - terrible. She gathered up the knitting, hiding her hand in it. Dellicas surely would have known... There they were passing... It was the other end... What was this? What was happening? What could it mean? Help God. Her old heart leaped like a fish and then fell as the glass coach drew up outside her door.
Описова манера наведеного епізоду нагадує окремі мазки пензля. Героїня бачить катафалк, що наближається до її будинку. Вона думає, що це до когось із сусідів, у другому кінці вулиці. Та раптом катафалк зупиняється перед її дверима. Ці події подаються крізь призму сприйняття їх старою людиною, і тому весь опис відображає глибоке особисте ставлення персонажа до того, що діється. Широке використання кличних і запитальних речень, трьох крапок наприкінці речення з метою підкреслення емоційної «незавершеності» висловлення, епітетів з сильним суб’єктивним забарвленням надають уривкові великої емоційної сили.
Саме такий зразок художнього опису бачимо ми і в такому прикладі:
And then she hears Bogey: «Mother, you are wanted on the telephone. Telephone, Mother. It’s the butcher». How hideous life is — revolting, simply revolting... And now her hat elastic’s snapped. Of course it would. She’ll wear her old tam and slip out the back way. But mother has seen.
Дівчина, героїня оповідання, відчуває якесь невиразне роздратування. Все навколо начебто, змовилось проти неї. Вона покваплива одягається, але гумка від її капелюшка урвалася. Дівчина вирішила вислизнути в старому береті з чорного ходу, та мати помітила її.
Усі дії в цьому описі подані як окремі деталі. Так, наприклад, про те, що дівчина одягається, свідчить лише така фраза: «And now her hat elastic’s snapped». Наявність цього речення невипадкова. Вона повідомляє про факт, який у цю мить найбільше дратує дійову особу. Завдяки тому, що опис подій дається за допомогою зображеної мови, в ньому переважає емоційна інформація.
Таким чином, зображена мова в творах К. Менсфілд виступає у трьох стилістичних функціях:
1) зображена мова — другий, психологічний план по відношенню до діалога та авторського опису;
2) зображена мова — другий, часовий і просторовий план;
3) зображена мова — засіб продовження авторського опису.
Наявність зображеної мови допомагає краще зрозуміти характер дійової особи і збільшити місткість оповідання. Зображена мова відзначається високою емоційною напруженістю, яка значно посилює художній вилив твору.
На відміну від зображеної мови, образ безпосереднього сприйняття використовується не як засіб «художньо-естетичної трансформації внутрішньої мови», а як спосіб опису дій та подій зовнішнього плану. Застосовуючи образ безпосереднього сприйняття, автор начебто перевтілюється в своїх героїв і говорить їхнім голосом,
Образ безпосереднього сприйняття надає описовій частині тексту емоційної настроєності і мовної характеристики дійових осіб. Проте ступінь відтворення манери мови персонажа за допомогою образу безпосереднього сприйняття не скрізь однаковий. У ряді випадків образ безпосереднього сприйняття передає лише емоційну настроєність героя, не відбиваючи при цьому лексичних і синтаксичних особливостей його мови. В таких уривках К. Менсфілд використовує для створення образу безпосереднього сприйняття тільки фонетико-графічні засоби мови.
«She hardly dared to look into the .cold mirror — but she did look ..and it gave her back a woman radiant, with smiling, trembling lips, with big dark eyes and an air of listening, waiting for something... divine to happen... that she knew must happen... infallibly».
Лексичні особливості цього уривку аж ніяк не характеризують мовної манери дійової особи, але його інтонаційний малюнок повністю відтворює «задихану», схвильовану інтонацію персонажа. Це робиться, головним чином, з допомогою трьох крапок, які зустрічаються тричі в одному реченні. В усіх цих випадках три крапки відтворюють паузи, спричинені сильним збудженням дійової особи. Паузи надають текстові уриваного, нервозного тону.
Емоційність опису посилюється також використанням емфатичної інструкції «but she did look», епітета «radiant» в постпозиції та тире лише сурядними реченнями, що підкреслює протиставний характер зв’язку.
В інших випадках образ безпосереднього сприйняття відображає не лише інтонаційні, а й лексичні та синтаксичні особливості мови героя. Це здійснюється в результаті застосування, крім фонетико-графічних, також лексичних і синтаксичних засобів. Це останнє є найбільш типовим для К. Менсфілд.
Really — really — she had everything. She was young. Harry and he were as much in love es ever, and they got on together splendidly nd were really good pals. She had an adorable baby. They didn’t have о worry about money. They had this absolutely satisfactory house and warden. And friends — modern thrilling friends, writers and painters nd poets or people keen on social questions — just the kind of friends they wanted. And then there were books and there was music, and she had found a wonderful little dressmaker, and they were going abroad in the summer and their cook made the most superb omelettes...
В цьому уривку для створення образу безпосереднього сприйняття К. Менсфілд поруч з фонетико-графічними засобами, яким належить дуже важливе місце, вживає також лексичні й синтаксичні засоби.
До фонетико-графічних засобів можна віднести:
тире — паузи між словами, які викликані палкою захопленістю героїні, повнотою її почуттів;
своєрідний «нервозний» ритм уривка, створеного з допомогою коротких речень та стилістичного засобу полісидентона;
три крапки наприкінці уривка, які вказують на незавершеність думки в граматично-відзначеній фразі і разом з тире та ритмом надають текстові фрагментарного характеру. Перелічені фонетико-графічні засоби відтворюють емоційний характер мови персонажа.
До лексичних мовних засобів, які створюють образ безпосереднього сприйняття, ми відносимо: якісні інтенсифікатори really, absolutely;
епітети: adorable, thrilling, splendidly, satisfactory, superb, wonderful;
колоквіалізм — pals; скорочення didn’t. Цікавим є також використання займенника this у функції зближення авторського опису з мовою дійової особи.
До синтаксичних засобів мови, використаних у даному прикладі для створення образу безпосереднього сприйняття, треба віднести недвоскладне речення: And friends — modern thrilling friends...
Застосування недвоскладних речень звичайно є характерним для розмовної мови. Це недвоскладне речення характерне ще і тим, що фактично являє собою відсічене доповнення попереднього речення.
Використання другорядних членів як самостійного речення є типовим випадком парцеляції — «незбігом корелятивних одиниць язика і мови», тобто речення і фрази.
В наведеному уривку явище парцеляції застосовується для створення ефекту розмовної мови в образі безпосереднього сприйняття.
Для створення образу безпосереднього сприйняття К. Менсфілд вживає також засіб синтаксичного об’єднання понять, що належать до різних семантичних планів. Це надає текстові особистого звучання, підкреслює захопленість героїні та допомагає розкрити її образ.
Таким чином, основною стилістичною функцією образу безпосереднього сприйняття в творах К. Менсфілд є перенесення манери мови тієї чи іншої дійової особи до описової частини тексту.
При реалізації цієї стилістичної функції відтворюються: або інтонація і ритм мови героя, які характеризують його емоційну настроєність, або всі особливості розмовної мови персонажа, включаючи її лексичні, синтаксичні і фонетичні характеристики.
Кількісне співвідношення образу безпосереднього сприйняття і зображеної мови в оповіданнях К. Менсфілд характеризується такими цифрами; ймовірність появи образу безпосереднього сприйняття — 0,131, а зображеної мови — 0,135. Тобто, можна вважати, що ці дві події (поява образу безпосереднього сприйняття і поява зображеної мови) майже однаково ймовірні.
Для знаходження кількісних характеристик прямої мови, невласне-прямої мови (у вигляді зображеної мови та образу безпосереднього сприйняття) і авторського опису ми застосували таку методику статистичного аналізу.
Було проведено 1050 дослідів, які полягали в тому, що бралось будь-яке речення і визначалась його належність до зображеної мови, образу безпосереднього сприйняття, прямої мови та авторського опису.
[…]
Таким чином, 0,3 тексту оповідань К. Менсфілд написані невласне-прямою мовою, приблизно 0,3 тексту припадає на пряму мову і 0,4 тексту — на традиційний авторський опис.
Таке співвідношення прямої, невласне-прямої мови та авторського опису ми можемо вважати константною особливістю стилю К. Менсфілд. Дуже висока насиченість тексту прямою і невласне-прямою мовою (0,6 всього текстового матеріалу) обумовлює жвавість, динамічність і розмовну манеру розповіді в оповіданнях К. Менсфілд.
Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1969. – Вип. 19. – С. 138-143.
Твори
Критика
