Євген Фомін. Золоті ворота
Німа, похилена стіна
Стоїть на пагорбі крутому,
Немов застигла давнина
Навічно в образі сумному.
Над нею сон і пил стоїть…
А поруч піснею живою
Фонтан, не знаючи покою,
Про весни й радощі шумить.
Твори
Критика
