Євген Фомін. Елегія
Спокійно упаду в майбутньому бою
За радість, за народ, за Вітчизну сонцелику.
Я знаю, спогади про ранню смерть мою
В серцях товаришів залишаться довіку.
Аби лиш перед тим, як очі вкриє мла,
Природа, чуючи німі мої благання,
У всій красі своїй розкрить себе могла
І усміхнулась тепло на прощання.
Твори
Критика
