Олександр Гаврилюк
Не люблять «Кобзаря» пани й панки,
В добробуті та пбчестях оспалі,
Занурені в свої плиткі печалі,
Неначе в ті калюжі хробаки.
Та він їм скаже просто й навпрошки,
Сполум’янівши в правдолюбства шалі,
Як на промінні, світові скрижалі
Шевченків гнів кладуть більшовики!
Він зачарований на Схід зі Львова,
В кайдани був закований не раз,
Лежав безсилий, наче віть ялова.
Та дух його міцнішав од ураз,
І знову бич палаючого слова
Йому приносив у тюрму Тарас.
1971
