На Netflix вийшов восьмисерійний серіал «1899» від творців «Пітьми» (можливо, найзаплутанішого серіалу в історії) — німецьких продюсерів та сценаристів Янтьє Фрізе та Барана бо Одара. Сюжет їх нового шоу такий: дорогою з Європи до Америки пасажири пароплава «Цербер» виявляють судно, що зникло, і розкривають загадку, яка перевертає життя всіх без винятку мандрівників. У головних ролях - Емілі Бічем, Анайрін Барнард та Андреас Пічман; антагоніста грає Антон Лессер – некромант Квіберн із «Гри престолів». Розповідаємо (без спойлерів), чому цей серіал — одна із найнезвичайніших прем'єр року.
На самому початку шоу капітан пароплава «Цербер» Ейк Ларсен, чия сива борода і шрами, зовсім не випадково нагадують Ахава з класичної голлівудської екранізації «Мобі Діка», розмірковує про таємниці океану: на суші, мовляв, майже не залишилося білих плям, а ось про море людство, як і раніше, знає мізерно мало. Творці «1899», німецькі сценаристи-подружжя Янтьє Фрізе та Баран бо Одар — автори заплутаної науково-фантастичної «Пітьми», що теж виходила на Netflix, — намагалися, щоб глядач залишився наодинці з незвіданим, як моряк без карти та компаса. Саме так, без підготовки, і треба вирушати в це плавання, інакше блискучий задум шоу-раннерів не спрацює.
Перші хвилин сорок серіал прикидається костюмною драмою про кінець XIX століття: проблеми, які спочатку займають персонажів, - захід сонця Британської імперії і право жінок (а саме головної героїні, самотньої мандрівниці Мори Франклін) працювати лікарем. «Цербер», що прямує з Європи до Америки, — вичерпна модель суспільства. Пасажири розмовляють шістьма мовами, зокрема японською та китайською, — майже весь час глядачеві, звідки б він не був, доведеться більшу частину часу читати субтитри. Серед пасажирів багаті та бідні, прогресивні інтелектуали та релігійні фанатики. На борту представлений майже весь можливий асортимент соціальних забобонів — тут і класова дискримінація, і гомофобія, і сексизм, і расизм.
Коли команда отримує телеграму зі схожого пароплава «Прометей», що зник чотири місяці тому, капітан Ларсен наказує змінити курс — і приблизно тоді ж шоу змінює жанр: тепер це містичний морський горор. Такою є перша, але далеко не остання трансформація серіалу. Переміщуючись із жанру до жанру, він робить видимими будь-які художні умовності — і змушує замислюватися про їхні властивості.
Будувати стосунки з поп-культурою можна двома способами: як гіки та як мистецтвознавці. Перший спосіб припускає, що ви ставитеся до вигаданого всесвіту як до справжнього і намагаєтеся розв'язати загадки, навмисно або випадково залишені творцями, — інакше кажучи, стаєте їхніми співавторами. Інший підхід — протилежний: ви ані на мить не забуваєте, що перед вами мистецька вигадка, намагаєтеся зрозуміти логіку авторів і вписати їхню роботу в широкий контекст — культурний та соціальний. Ці стратегії дають абсолютно різні результати, але вони однаково продуктивні, жодна не краща і не гірша за іншу.
Так ось, "1899" - ідеальний матеріал для прихильників обох підходів. Цей проект пропонує простір і для фанатських теорій, і для мистецтвознавчих трактувань. Можна міркувати, як влаштований світ, яким мандрівають «Цербер» і «Прометей», і які плани кожного персонажа, — а можна розумітися на значенні незліченних посилань. Що б глядач не вибрав, він може дослідити серіал з тією ж цікавістю, з якою пасажири «Цербера» досліджують його потаємні люки та заховані під ними загадкові каюти.
«1899» нагадує «Матрицю» та «Світ Дикого Заходу». Подібно до творців цих проектів — сестрам Вачовські та Джонатану Нолану з Лізою Джой, — Баран бо Одар та Янтьє Фрізе спираються на великий культурний бекграунд. Всі ці художники сприймають свій — хай і цілком розважальний продукт — як продовження філософських і творчих пошуків, започаткованих людством ще в античні часи.
Власне, перше із численних джерел «1899» — це давньогрецька культура та «Діалоги» Платона зокрема. Платона герої згадують неодноразово. З його творів сценаристи почерпнули два мотиви. Насамперед це так званий міф про печеру, викладений у «Державі». Філософ порівнює людство з в'язнями, які замкнені в печері і спостерігають за тінями, приймаючи їх за справжні речі: дійсність, дана нам у відчуттях, за Платоном, така сама тінь ідеального світу.
Реальність існує лише в нашій свідомості — ця ідея Платона є особливо важливою для творців серіалу. Йдеться не лише про реальність взагалі, а й передусім про реальність соціальну — невипадково автори наголошують на культурних та класових відмінностях між персонажами. Соціальні ролі в «1899» — щось штучне, як костюм. Серед головних героїв одразу три авантюристи, які привласнили собі чужі привілеї, але, за великим рахунком, між ними і тими, кого вони наслідують, немає жодної різниці. Настільна книга головної героїні Мори Франклін називається "Пробудження". Це роман Кейт Шопен, однієї з родоначальниць фемінізму, яка написала про дівчину, яка звільняється від ґендерних забобонів, як від сну — ще одне посилання, яке натякає на ілюзорність соціальної норми.
Ім'я корабля "Прометей" теж може бути пов'язане з Платоном, а точніше, з діалогом "Протагор", де головний персонаж, опонент Сократа, викладає свою версію міфу про бунтівного титана. Згідно з Протагором, Прометей подарував людству вогонь та ремесла, але не навчив підопічних правилам гуртожитку. Розвинені технічно, але не цивілізовані люди стали небезпечні один для одного, тому Зевсу довелося втрутитися і дарувати їм право. Вустами Протагора Платон сформулював добре знайому нам ситуацію: етика не встигає за технологією. Пароплав, диво інженерної думки, де верхня палуба схожа на дорогий готель, а нижня на в'язницю і де екіпаж суворо оберігає багатих пасажирів від випадкового вторгнення бідних попутників — промовиста ілюстрація цієї проблеми.
Крім Платона, ще одне важливе джерело проекту – авраамічні релігії. Корабель, що зібрав на собі найрізноманітніших мешканців суші, нагадує, зрозуміло, Ноїв ковчег, тим більше, що пливе він зі Старого Світу до Нового — тобто залишає позаду минуле і прямує в майбутнє. Виходить, пасажири мають переосмислити закони допотопного світу, відмовитися від них і встановити нові.
Є ще й богоборчий сюжет, підкріплений посиланнями на «Мобі Діка» (дослідники трактують роман Германа Мелвілла як історію про людей, які кидають виклик богові). Розвивати цю думку неможливо без серйозних спойлерів, тому скажімо обережно: присутність на борту двох священиків і жінки, яка впевнена, що з нею говорить Господь, — надзвичайно важлива для концепції серіалу обставина.
Netflix ще не продовжив «1899» на другий сезон, але кінцівка першого передбачає продовження, і якщо воно дійсно буде, проект повернеться в зовсім іншому вигляді. Це рідкісний випадок, коли інтрига шоу пов'язана не лише з долею персонажів, а й із подальшим напрямом авторських роздумів.
