Біографія Осипа Шпитка
Осип Степанович Шпитко – український та бразилійський письменник і публіцист – народився 7 квітня 1869 року в с. Городниця (нині Гусятинського району; за іншими відомостями — у містечку Говилові Копичинецького повіту, нині село Теребовлянського району, обидва населені пункти нині в межах Тернопільської області, Україна).
Закінчив нормальну школу у Говилові Великому Гусятинського повіту. Навчався в учительській семінарії у Тернополі. Змінив безліч професій; іноді заробляв на прожиток грою на більярді та картярством. Три роки працював актором провінційних театрів на Галичині (по дрібних містечках, відтак у Львові). Починав віршувати польською мовою (друкувався у журналі «Monitor»). Писав музики до власних польських та українських текстів, диригував хорами. 1899 року став співробітником газети «Діло»; редагував «Буковину» в Чернівцях.
Видав кілька сатирично-гумористичних книжок («Пекельні листи (Антихриста до Люцифера)», «Новомодний співаник», «Хруніяда»). Твори в цьому жанрі підписував псевдонімом Гриць Щипавка. 1901 року опублікував у «Літературно-науковому віснику» автобіографічну повість «Вирід», яку було перевидано у 2000.
Належав до літературної групи «Молода муза» (1906-1907). Серед його інших творів — ліричні вірші, новела «Через неї», оповідання «Іван Підкова».
З 1912 (за іншими відомостями — 1913) в Бразилії, де писав і португальською мовою: «Потойбічні поезії», «Історія виродка», «Макабричний танок смерті» та найвідоміша його книжка цього періоду — збірка новел «No túmulo da vida» («На могилі життя», 1930).
Осип Шпитко помер 1942 року в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія).
Творчий доробок:
автобіографічний твір «Вирід» (1930).
Сатирично-гумористичні збірки:
«Пекельні листи Антихриста до Люцифера».
«Новомодний співаник».
«Хруніяда».
Збірка оповідань «No tumulo da vida» («У могилі життя», 1930).
Твори
Критика
