Війна, кохання, перемога. Подущак Ольга
Ніж нам показують у ЗМІ,
Але залишитись найгірше
Без усього на цій землі...
Війна забрала забагато,
Але у нас є все ще ми.
В душі пала любов завзято
До себе, до життя, зими...
У нас є слово, віра в Бога...
І хай горять усі мости...
А потім буде перемога...
До неї нам ще трохи йти...
* * *
Лютий... Ще темно... небо палає...
Серед зими... Сон наш відійшов...
Відчай...паніка...речі збираєм...
У невідомість йдемо селом...
Дзвінок від мами....Війна, дитино...
Як ви, рідненькі?..Аби лиш живі...
Котяться сльози в лиху хвилину...
Село спопеліло... Все в кіптяві...
Ще так ніколи не було страшно...
Бачила я тепер , мамо, все...
Смерть дивилася в очі втішно...
Країною з нею війна повзе...
Річниця сьогодні... Ніхто не плаче...
Сльози у нас забрала війна...
В іншій країні вже пташка щебече...
Та не тішить чомусь чужина...
Боже, молимось, просимо, щиро...
Батьківщину з колін підійми...
Нам дай миру... Святішого миру...
Щоб навіки остатись людьми...
Вже рік
Вже рік... А руки тремтять, мов вперше...
Вже рік...А ніби, вчора сколихнувся світ...
Вже рік... А на сто постаріло в нас серце...
Вже рік... А я в тридцять сивий вже дід...
Почуй нас, світе...Вже рік воюєм!
Клятий ворог життя не дає...
Перемогою душу лікуєм...
За свободу життя віддаєм...
Вже рік... Схаменіться ж бо, бесури кляті...
Вже рік... Хтось шукає свою рідню...
Вже рік... Наші воїни мужні, завзяті...
Вже рік... Не знімають свою броню...
Чуєш світе... Ми хочемо жити...
Стільки ангелів маємо вже...
Нас війна замотала у сіті...
Ми б'ємось за своє - не чуже...
Читайте також:
