Війна, кохання, перемога. Наталя Ярема

ЧОРНА СУКНЯ ТОБІ НЕ ЛИЧИТЬ

Чорна сукня тобі не личить,
Ти ,будь ласка, зніми її.
Милуватимусь твоїм обличчям,
Тілом ніжним, очима, грудьми...

Ти - ребро моє, сонячна Єво!
Ти - у сонці уся золота.
Золотинки в твоєму волоссі -
Я цілую твої вуста...

Ти-розкішна, травнева трояндо,
Богом дана моя жона.
Вже сіріє холодний ранок,
Ти тремтиш вся, моя дорога...

Я з тобою сьогодні прощаюсь.
Я сьогодні іду на війну.
Чорна сукня тобі не личить,
Не вдягай, а носи золоту...

ЯК ПОЇЗД ПІДЕ З КОЛОМИЇ

Твої золотисті коси 
Розсипані по подушці,
Останній раз прошепочу
Тихенько тобі щось на вушко...

Бузкові твої корали
На ніжній молочній шиї
Весняно запахнуть трави
Як поїзд піде з Коломиї…

На Схід, де не сходить сонце,
Де птаха чорна сідає,
Молись за мене, як вмієш...
Молись за мене як знаєш...

На грудях у тебе хрестик,
Цілую його востаннє...
Війна, образИ, руїни, бої,
І твоє кохання...