Війна, кохання, перемога. Наталія Куліш

Люблю життя за захід сонця,
І сонця схід також люблю,
Й вечірню зірку у віконці –
Усе до серденька тулю!
Я Богу вдячна і щаслива
За все, за все життя моє:  
Навчилась помічать красиве
І цінувати, поки є!  
Життя летить, неначе вітер, 
Краса у ньому – тільки мить, 
Яку вже потім не зустріти –
Про неї будеш лиш жаліть!  
Знаходь красиве і мажорне,
Все помічай аж ген до дна:  
Життя – єдине, неповторне!
Та ще коли довкруг – війна!
******************************
О весно красна, ти моя утіхо,
Ти – дівчина- красуня чарівна! 
З тобою забуваю прикре лихо,
Тому що ти – весна, моя весна! 
Ну, як тебе, скажи, не полюбити,
Коли усе довкола так цвіте,
Коли буяють фантастичні квіти
І все, як у раю, кругом росте! 
Кружляє білий-білий цвіт черешні
Під небом синім на моїй землі.
Я думаю щодня про день прийдешній: 
Яким Вкраїні будеш ти й мені? 
Он на траві зеленій біля ставу 
Кульбабки жовті золотом цвітуть.
Вони тепер з берізками на пару
Так Перемогу разом з нами ждуть! 
А он тюльпани багрянисті строгі,
Як пам’ять про загиблих, всі вони… 
І я вже бачу, бачу Перемогу:
Вона вже поруч, вже біля весни!
*********************************
Мені б з тобою стрітися хоч раз —
Була б я рада, мов мала дитина. 
На жаль, назад вже не повернеш час, 
Скувала все війна, мов павутина.

Це перша осінь за моїм вікном... 
Мені без тебе, милий, дуже важко. 
Твоїм зігрітись хочу я теплом, 
Тепер я, наче та розбита пташка.

І в серці спокою давно нема, 
Вже від життя я  не чекаю дива. 
Сьогодні, милий, я сумна
Без тебе я вже не щаслива.

Та знаєш, милий, — це не головне, 
Коли я чую гуркіт з неба. 
Мені б на мить побачити тебе
І більш нічого у житті не треба.